Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №720/3090/25 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 720/3090/25

Провадження № 1-кп/724/54/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора Чернівецької окружної прокуратури: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотин Чернівецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025262020003480 від 21.10.2025 року щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Грозинці Хотинського району Чернівецької області, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, маючому на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , був достовірно обізнаним про те, що постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.11.2024 у справі №724/3765/24, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання зазначеної постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість дотриматись судового рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 20.10.2025 приблизно о 15 год 58 хв., будучи позбавленим за рішенням суду такого права, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099» із реєстраційнийм номером « НОМЕР_1 » по вулиці Дружби, в селі Грозинці Чернівецького району Чернівецької області, під час чого був виявлений працівником сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №6 м. Новоселиця Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області як такий, що рухався не пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.п. 2,3 В Правил Дорожнього руху України та відносно нього складено постанову серії ЕНА № 5979820 від 20.10.2025 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та протокол серії ЕПР1 №488996 від 20.10.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КупАП.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про наявність постанови Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.11.2024 у справі №724/3765/24, яка набрала законної сили та якою встановлено останньому заборону на право керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, рішення суду не дотримався, заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» порушив, оскільки продовжував керувати транспортним засобом, будучи позбавленим передбаченого законом дозволу на таке право.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті. Суду пояснив, що дійсно відповідно до постанови Хотинського районного суду Чернівецької області у 2024 році був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП з накладенням штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік. Зі змістом постанови суду він був обізнаний. Разом з цим, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, йому довелось сісти за кермо автомобіля, оскільки треба було забрати дітей зі школи. У скоєному розкаявся, більше подібного вчинятине не буде, просив суд строго його не карати.

Прокурор у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження доказів, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений у судовому засіданні зазначив, що він повністю погоджується з фактичними обставинами кримінального правопорушення, які викладені у обвинувальному акті, не оспорює ці обставини та вважав недоцільним їх дослідити.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позицій, та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» згідно яким суд повинен уникати зайвих формальностей у разі визнання особою своєї вини, при цьому забезпечуючи належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, оскільки кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України включає в себе, зокрема повне ігнорування судового рішення, що набрало законної сили. З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним у суді, свою вину визнав та пояснив, що він був обізнаний з постановою суду, якою його було позбавлено права керувати транспортними засобами, однак не заперечував і того, що все ж сідав за кермо автомобіля не маючи права керувати ним.

Тож, суд дійшов переконання, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яка набрала законної сили. У той же час суд зауважує, що оскільки ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з вказаною постановою суду, не виконав її, то зазначене свідчить про умисне ухилення останнього від її виконання, що і є однією з форм невиконання судового рішення в розумінні ч. 1 ст. 382 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який проживає в с. Грозинці Чернівецького району Чернівецької області, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони; офіційно не працевлаштований; є учасником бойових дій, раніше не судимий; на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на утриманні має двох малолітніх дітей.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме Дністровським районним сектором №3 філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області вбачається, що в результаті проведення оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має середній рівень ризику. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, сукупність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, доповідь органу пробації щодо можливого виправлення особи без ізоляції від суспільства, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу на користь держави в межах, встановлених в санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Дане покарання, на думку суду, відповідає скоєному та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Згідно з положеннями ст. 26 КВК України, у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Приймаючи до уваги майновий стан обвинуваченого, який не працює, не має постійного доходу, на утриманні має двох малолітніх дітей, суд вважає, що є достатньо об`єктивних факторів, які ускладнюють виконання судового рішення, тому вважає можливим розстрочити сплату штрафу із розстрочкою на десять місяців рівними частинами.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання до суду не надходило.

Керуючись ст.ст.124, 349 ч.3, 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Розстрочити ОСОБА_4 сплату штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень рівними частинами на строк 10 (десять) місяців, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень щомісячно в строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: копії документів, вилучених 29.10.2025 під час тимчасового доступу до речей та документів у Хотинському районному суді Чернівецької області, з матеріалів адміністративної справи за №724/3765/24 відносно ОСОБА_4 (27 аркушів) та з матеріалів адміністративної справи №724/1431/25 відносно ОСОБА_4 (19 аркушів) які долучено до матеріалів кримінального провадження, залишити зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений, з підстав передбачених ст. 394 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_5