Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №717/398/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/398/26

Номер провадження 2/717/300/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Усенко Михайло Ігорович подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1540221 від 23.11.2019 року в загальному розмірі 16070 гривень на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу 8000 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та надіслав до суду заяву у якій просить розглянути справу за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що 23 листопада 2019 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №1540221 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту у сумі 5000 гривень. Позика видається строком на 30 днів. (пункт 1.2 договору) . Знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою (3,65% річних) у межах строку надання позики , зазначеному у пункті 1,2 цього договору. (пункт 1.3.1 договору). Стандартна процентна ставка становить 1,8% від суми позики за кожен день користування позикою. (657 % річних). Стандартна процентна ставка застосовується згідно із пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору).

У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. (пункт 1.6 договору). Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 гривень , товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Протягом нового строку користування позикою проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. (пункт 1.7 договору). Умови застосування зниженої процентної ставки – дотримання клієнтом терміну повного повернення позики зазначеного у графіку платежів , недопущення прострочення виконання зобов`язання більше трьох календарних днів. (пункт 3.3 договору). У разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2 але за стандартною процентної ставкою. (пункт 3.4 договору). Згідно до пункту 4.4 договору у разі прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 60 гривень за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення виконання зобов`язань за договором.

Договір підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором. Вказані обставини стверджуються копією договору №1540221 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту укладеного 23 листопада 2019 року.

Таким чином, ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 23 листопада 2019 року уклади договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України „Про електронну комерцію?, який підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору.

У статті 3 Закону України „Про електронну комерцію” зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ „Про електронну комерцію”).

Стаття 12 Закону України „Про електронну комерцію” визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України „Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

23 листопада 2019 року ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? перерахувало на рахунок відповідача кошти в сумі 5000 гривень. Вказана обставина стверджується листом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260309/77433-БТ від 12 березня 2026 року.

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 сплатив 14 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і відповідно строк кредитування продовжено на 30 днів з 21 грудня 2019 року по 19 січня 2020 року.

18 січня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 2610 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і відповідно строк кредитування продовжено на 30 днів з 19 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року.

Вказані обставини визнані позивачем у картці обліку договору.

Інших випадків здійснення відповідачам платежу платежу на користь ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що строк кредитування закінчився 17 лютого 2020 року.

За період з 21 лютого по 03 березня 2020 року відповідачу нараховано штраф в сумі 720 гривень, за період з 01 по 13 травня 2020 року відповідачу нараховано штраф в сумі 780 гривень

Як слідує з наданих позивачем розрахунків, проценти нараховані за період до 01 липня 2020 року, тобто в період з 18 лютого 2020 року поза межами строку кредитування.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У матеріалах справи відсутні докази того, що сторони визначили розмір процентів за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі 90 гривень за добу (як зазначено у розрахунку).

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 не визначений розмір процентів від простроченої суми.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення відсотків нарахованих на підставі, визначеної статтею 625 ЦК України, за період з 18 лютого 2020 року слід відмовити.

Розмір заборгованості за укладеним між «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 » кредитним договором становить 5000 гривень заборгованості за сумою кредиту та 420 гривень заборгованості за процентами.

Розмір заборгованості визначено згідно наступного розрахунку: 5000 гривень (сума кредиту) + 2700 гривень (проценти за користування кредитом за період по 17 лютого 2020 року включно) + 1500 (штрафи) – 3780 гривень (сума коштів сплачена відповідачем 27 та 28 лютого, 03 березня 2020року) = 5420 гривень.

30 жовтня 2020 року між ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТзОВ «АВЕНТУС Україна» відступило право вимоги відносно боржників ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №1540221.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст.1048,ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 5420 гривень.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 987 гривень 96 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частин 3 та 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» 01 липня 2025 року було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Згідно акту наданих послуг та детального опису послуг , складеного 13 лютого 2026 року, загальна вартість послуг з надання правової допомоги склала 8000 гривень.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не заявляв клопотань про зменшення витрат на правову допомогу та не надав суду доказів не співмірності витрат.

Витрати позивача на правничу допомогу склали 8000 гривень. Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути 2698 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, яке розташоване в м. Львів, вулиця Смаль-Стоцького будинок 1 корпус 28, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 5420 (п`ять тисяч чотириста двадцять) гривень заборгованості за кредитним договором, 987 (вісімсот дев`яносто сім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору та 2698 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.

Суддя: