Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №635/763/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/763/26

Провадження № 3/635/802/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Базов О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

Станом на 20.01.2026, 12-00 год. ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків щодо своєї доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не забезпечила належних умов проживання, у будинку брудно, і холодно. Чим порушила ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».

Тим самим ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.184 КУпАП.

За цим фактом 20.01.2026 інспектором СЮП ВГ ВП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Коваленком Я.І. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 201293.

Станом на 20.01.2026, 12-00 год. ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , усунулась від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: не забезпечила належних умов проживання, у будинку брудно, і холодно. Чим порушила ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».

Тим самим ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.184 КУпАП.

За цим фактом 20.01.2026 інспектором СЮП ВГ ВП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Коваленком Я.І. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 201292.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомляв.

Виходячи з правових норм ст. ст.268 КУпАП , беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 184 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, а тому, суд дійшов висновку розглянути справу у відсутність порушника.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст.245КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, а також беручи до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності .

Таким чином, суд дослідивши матеріали справ, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, дійшов наступного.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст.251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Як слідує із матеріалів справи викладені в протоколі про адміністративне правопорушення дані нічим не підтвердженні, у зв`язку з цим, виходячи з положень ст.251 КУпАП, протокол вважати доказом немає підстав.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Конструкція наведеної норми закону є бланкетною, яка описує правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, в тому числі до Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Системний аналіз зазначеного закону свідчить про те, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини ; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ; поважати дитину ; утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї . Батькам забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини ; фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Таким чином, при викладенні фактичних обставин цього правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено від виконання яких конкретно обов`язків, передбачених ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки чи особи, які їх замінюють, ухилялися і протягом якого проміжку часу.

Однак, диспозиція цієї статті не містить такої кваліфікуючої ознаки як «ухилення від виконання батьківських обов`язків, незабезпечення належних умов проживання, у помешканні брудно, розкидані речі, відсутні продукти харчування для дитини».

Також приписи ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» не містять покладання обов`язку на батьків або осіб, які їх замінюють «надавати дитині належний догляд», який вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, ні в протоколі, ні в постанові суду не зазначено проміжку часу протягом якого тривало це правопорушення, хоча воно є триваючим, тобто не припиняється з моментом його вчинення, а триває протягом певного часу.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не розкрита об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, внаслідок незазначення суті адміністративного правопорушення, а саме не конкретизовано в чому саме виразилося ненадання ОСОБА_1 дітям належного догляду.

Оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено даних щодо об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, тому вважати наявним в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, підстав не має.

В матеріалах справи містяться фотографії з помешкання ОСОБА_1 на підтвердження зазначеного в протоколі наявності бруду у помешканні та розкиданих речей.

Наявність у помешканні ОСОБА_1 на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення бруду, розкиданого взуття, одягу не можуть свідчити про умисність її дій, що направлені на ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини.

Пояснення від імені ОСОБА_1 в якому вона зазначає, що живе одна і не встигає наводити лад у помешканні, не може бути покладено в основу обвинувачення, за умови, що воно не підтверджується іншими наявними доказами.

Зазначене свідчить про не доведеність суб`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що має наслідком відсутність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення загалом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Положеннями ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП адміністративні матеріали справ №635/763/26 (провадження №3/635/802/2026) та №635/764/26 (провадження №3/635/803/2026), щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП, об`єднати в одне провадження, присвоївши їм єдиний номер справи №635/763/26 (провадження №3/635/802/2026).

З огляду на встановлені під час розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 38, 245, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 діб з дня її винесення.

Суддя О.В.Базов