Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №644/4187/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В.О.

Справа № 644/4187/25

Провадження № 2/644/251/26

31.03.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Попова В.О.,

за участю секретаря Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог щодо предмету спору: Службу у справах дітей Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 – адвокат Таволжанський М.В. звернувся через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Індустріального районного суду міста Харкова з вищевказаним позовом, в якому просив: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є бабусею малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку матері. Матір`ю дитини є відповідачка - ОСОБА_2 . В свідоцтві про народження відомості про батька дитини зазначено відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 10.11.2021 у справі № 618/516/21 малолітню ОСОБА_4 було відібрано у матері ОСОБА_5 ; бабусю ОСОБА_1 було призначено опікуном малолітньої ОСОБА_3 , також було визначено місце проживання дитини – разом із бабусею. ОСОБА_5 в 2021 році уклала шлюб, в неї інша родина; після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідачка виїхала до Фінляндії. Перебуваючи на території іншої держави, відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Дитина продовжує проживати із позивачкою та залишається на її вихованні. У зв`язку з цим, позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав стосовно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення встановлених судом недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28 травня 2025 року, після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26 червня 2025 року о 13 годині 00 хвилин в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова.

Ухвалою суду від 27 серпня 2025 року за клопотанням представника позивача – адвоката Таволжанського М.В. замінено третю особу, яка не заявляє позовних вимог щодо предмету спору - Службу у справах дітей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області на Службу у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області.

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року підготовче провадження у даній справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні від 04.02.2026 представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Таволжанський М.В. просив задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги аналогічно викладеному в позовній заяві. Просив суд позбавити відповідачку батьківських прав стосовно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишити дитину на вихованні у опікуна – позивачки ОСОБА_1 . Пояснив, що внаслідок перебування відповідачкою за межами України протягом тривалого часу, виникають питання щодо отримання дитиною необхідних документів для вступу для подальшої організації життя. 31.03.2026 надав заяву про закінчення справи розглядом за відсутністю сторони відповідача.

В судовому засіданні від 04.02.2026 відповідачка ОСОБА_2 в режимі відеоконференції позов визнала в повному обсязі, підтримала свої письмові пояснення від 02 лютого 2026 року; пояснила, що позивачка по справі - її матір, яка є ОСОБА_6 доводиться онукою позивачці. Відзив адвоката Шевчука О.С. просила не брати до уваги, оскільки викладені у відзиві обставини суперечать її позиції по даній справі. Пояснила, що проживає з чоловіком на території держави Фінляндія, вони виховують двох дітей від спільного шлюбу. Не оспорювала, що вона не бере участі у вихованні, розвитку та матеріальному забезпеченні своєї доньки - ОСОБА_3 . Вихованням дитини займається опікун - позивачка ОСОБА_1 . Правом буди присутньою в судовому засіданні 31.03.2026 відповідачка не скористалася. Про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, заявою від 11.09.2025 просив здійснювати розгляд справи за відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2021 року у справі № 618/516/21 (провадження № 2/644/1538/24) позов задоволено, відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення батьківських прав. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з бабусею – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . Призначено ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 13.12.2021.

Згідно з Висновком Служби у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області про доцільність/не доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4416 від 05 листопада 2025 року, як органу опіки та піклування, який було подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС представницею третьої особи – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка ОСОБА_1 разом зі своєю онукою ОСОБА_3 придбавши будинок переїхала на територію Наталинської сільської ради а саме: АДРЕСА_2 , а саме 13 лютого 2025 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей Наталинської сільської ради від 10.09.20125 року, підтверджено раніше встановлені судом обставини, а саме, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також разом з ними проживають без реєстрації: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . В будинку належний санітарний стан, косметичний ремонт, наявна вся необхідна побутова техніка, підведено електроенергію, водопостачання, пічне опалення. У дитини облаштована окрема кімната, в якій є ліжко, письмовий стіл для навчання, ноутбук. Одяг дівчинки відповідає віку та сезону, забезпечена всіма канцелярськими приладами.

Відповідно до довідки, наданої КНП «Берестинським центром первинної медико-санітарної допомоги», декларацію з сімейним лікарем уклала бабуся ОСОБА_1 , на прийом до сімейного лікаря приводить особисто, рекомендації сімейного лікаря виконує, зацікавлена станом здоров`я дитини.

Дитина навчається в приватному ліцеї «Онлайн-школа «Альтернатива» Харківської області за дистанційною формою з 01 вересня 2024 року. Має навчальні досягнення на високому рівні, володіє навичками самостійної роботи, має здібності до вивчення предметів природничо-математичного циклу. Навчання ОСОБА_3 за дистанційною формою, виконання нею контрольних завдань свідчить про наявність відповідного контролю з боку дорослих (відповідно до довідки – характеристики, наданої приватним ліцеєм «Онлайн – школа «Альтернатива» Харківської області).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1,9 Конвенції).

Судом встановлено, що відповідачка виїхала на територію держави Фінляндія та участі у вихованні старшої дитини не бере, після початку повномасштабного вторгнення за дитиною не приїхала. В наступному мати своєї поведінки по відношенню до дитини не змінила, питання щодо отримання дитиною необхідних документів для вступу для подальшої організації життя не вирішила.

Суд вважає, що відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

При цьому відповідачка, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, мала усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

Також судом прийнято до уваги, що відповідачка не проживала із донькою однією сім`єю з 2021 року і по сьогодні проживає за межами України, та, відповідно, з вказаного часу не бере участі у її вихованні, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складову частину виховання.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

За відсутності відповідачки у житті дитини фізично, духовно і матеріально, суд уважає, що збереження батьківських прав відповідачки відносно відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зашкодить інтересам дитини та не сприятиме її гармонійному розвитку. Збереження батьківських прав за особою, відсутньою у житті доньки створить почуття невизначеності у житті дитини та ускладнить реєстрацію її місця проживання. Такий стан невизначеності не сприятиме нормальному психічному та емоційному розвитку дитини.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19.

Відтак, позовні вимоги в частині позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої доньки підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині призначення позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2021 року у справі № 618/516/21 (провадження № 2/644/1538/24) призначено ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 13.12.2021.

Питання щодо стягнення з відповідачки судових витрат сторона позивача не ініціювала.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 11-13, 76-81, 83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог щодо предмету спору: Службу у справах дітей Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району Харківської області про позбавлення батьківських прав – задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району Харківської області, адреса: с.Наталине, Берестинський район, Харківська область, вул. І.Сенченка, буд. 89, код ЄДРПОУ 42484373.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 31.03.2026. Повний текст рішення складено 01.04.2026.

Суддя В.О. Попова