Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №177/1049/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1049/25

Провадження № 2/177/292/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання Андрійчук А.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь 661000,00 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди, а також фактично понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що починаючи з 21.01.2022 ОСОБА_2 є відповідачем у цивільній справі №754/7089/18 за його, ОСОБА_1 , позовною заявою, переданої на початку 2022 за підсудністю до Голосїївського районного суду м. Києва.

17.10.2022 на адресу електронної пошти Голосїївського районного суду м. Києва, від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення розгляду цивільної справи №754/7089/18, до закінчення строку, на який введено воєнний стан на території України, через проходження ним військової служби в Збройних Силах України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2022 клопотання ОСОБА_2 задоволено частково, зупинено провадження у справі № 754/7089/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖитлоКапітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) недійсним, про визнання права спільної сумісної власності, про визнання недійною угоди про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, стягнення коштів до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, тобто до закінчення обставин, шо зумовили зупинення провадження у справі. Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, зобов`язати відповідача або його представника повідомити про це суд невідкладно.

Вказує, що йому стало відомо у листопаді 2024, що з 16.05.2018 Головним слідчим управлінням Національної поліції України зареєстровано кримінальне провадження №12018000000000296, проведено досудове розслідування, 03.08.2021 затверджено обвинувальний акт, та з 2021 Шевченківським районним судом м. Києва, у кримінальній справі №761/28726/21, здійснюється судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням двох осіб, одним з яких є ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 К.К. України.

Зазначає, що згідно змісту ухвал у кримінальній справі №761/28726/21, до яких надано доступ в ЄДРСР, а саме від 26.06.2023, від 07.08.2023р., від 07.12.2023, від 16.05.2024, від 03.09.2024, дає можливість стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_2 відвідував судові засідання протягом 2023-2024 років, але умисно не повідомляв Голосїївський районний суд м. Києва у цивільній справі №754/7089/18 протягом 2023-2024 років, про наявну у нього можливість приймати участь у судовому розгляді, та необхідність відновлення судового провадження, що на його переконання є умисним зловживанням ОСОБА_2 процесуальними правами на зупинку судового провадження.

Так відповідач ОСОБА_2 особистої приймав у судових засіданнях першої, апеляційної, та касаційної інстанцій, у кримінальній справі №761/28726/21, протягом 2022-2024 років, тобто вибірково приймав особисто участь в судових розглядах цивільної справи №754/7089/18, та кримінальної справи №761/28726/21, протягом 2022-2024 років.

Крім того, вказує а те, що 06.11.2023 ОСОБА_2 зареєструвався, як ФОП, що дає підстави вважати, що останній з вказаного часу вже не був військовослужбовцем ЗСУ та мав можливість, крім здійснення підприємницької діяльності, приймати участь у судовому розгляді цивільної справи №754/7089/18 Голосіївського районного суду м. Києва, про що умисно не повідомив головуючого суддю.

Вказує, що після того, як йому стало відомо про участь ОСОБА_2 в судовому розгляді кримінальної справи протягом 2023-2024 років, він як позивач у справі 08.11.2024 звернуся до Голосіїського районного суду м. Києва, із клопотанням про поновлення провадження у цивільній справі №754/7089/18.

12.11.2024 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва поновлено провадження у зазначеній цивільній справі, призначено судові засідання, в які ОСОБА_2 з`являвся особисто.

Таким чином, вважає, що умисними, неправомірними та незаконними діями ОСОБА_2 мінімум на 18 місяців, безпідставно та умисно затягувалося поновлення провадження у цивільній справі №754/7089/18, чим порушено його, ОСОБА_1 , права на своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту його порушених прав, свобод та інтересів, як позивача.

Вказує, що вищезазначеними, умисними, неправомірними діями ОСОБА_2 , завдав йому значна моральна шкода, через що він на довгий час втратив рівновагу у житті, у нього погіршився апетит, зник сон, та через зазначене виникли проблеми із здоров`ям. Суттєво, на довгий час, порушився його сталий ритм життя. Він був вимушений витратити значну частину свого життя, яку йому ОСОБА_2 вже ніколи не поверне, для пошуку доказів можливості участі ОСОБА_2 в судових засіданнях цивільної справи №754/7089/18, та на очікування відновлення судового розгляду цивільної справи №754/7089/18. Через постійне напруження і стрес, погіршилися стосунки із оточуючими, втрачено віру у можливість довіряти людям, в тому числі і найближчим. Усе це негативно позначилося на його житті. Завдану йому моральну шкоду він оцінює в 661000,00 грн.

Ухвалою судді від 20 травня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання та за клопотанням позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Шевченківського районного суду м. Києва та у Міністерства оборони України, витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин (а.с. 67-68).

04.06.2025 представник відповідача – Коротенко Є.О. надала відзив на позовну заяву, в якому не погоджуючись із обставинами викладеними в позовній заяві, позов не визнає, вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_2 на час постановлений ухвали Голосіївського районного суду м. Києві по справі № 754/7089/18 від 14.12.2022 перебував на службі в ЗСУ, тобто не міг фізично отримати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2022. Вказує, що відповідач направив заяву про зупинення провадження, на електронну адресу суду, але не через систему електронного суду, як зазначено в позовній заяві, оскільки на той час відповідач не був зареєстрований в системі ЄСІТС, тобто отримати та ознайомитись із її змістом ухвали він не міг, так як і отримати її по Укрпошті також фізично не міг. Крім того, адвоката (представника) в Голосіївському районному суді м. Києва Бабченко В.В. не має, тобто донести до нього інформацію, про зміст покладених на нього обов`язків не було кому. І розуміючи очевидний факт, того, що відповідач перебував на службі в ЗСУ, йому було «не до цього».

Щодо твердження позивача про умисне зловживання відповідачем процесуальних прав, вказує на те, що такий факт має бути встановлений судом і відповідно до норм ЦПК України, та нормам адміністративного правопорушення особа має бути притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, однак відповідача не притягнуто до будь-якої відповідальності, що фактично свідчить про відсутність в діях умисного зловживання процесуальними правами, отже позивачем необґрунтовано подано позов про стягнення моральної шкоди.

Щодо розміру моральної шкоди, вважає, що вона також необґрунтована, оскільки позивачем не надано належних доказів припинення йому моральної шкоди. Крім того, в позовній заяві не наведений розрахунок моральної шкоди, також не наведено, яка саме моральна шкода спричинена позивачу. В задоволені позовних вимог просила відмовити у повному обсязі (а.с. 82-84).

10.06.2025 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заперечення та прохальна частина відзиву відповідача, поданого до суду через представника, є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, в більшості не мають відношення до предмету його позовної заяви, з ознаками маніпуляції даними та введення суду в оману (а.с. 104-106).

09 вересня 2025 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 150).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, вказуючи на те, що зловживанням відповідача процесуальними правами, які виявилися в безпідставному та умисному затягуванні поновлення провадження у цивільній справі №754/7089/18, порушило його права на ефективний захист його порушених прав, свобод і інтересів, як позивача, що спричинило йому моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на заперечення надані у відзиві на позовну заяву (а.с.82-84).

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.

Судом встановлено, що в проваджені Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 754/7089/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖитлоКапітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) недійсним, про визнання права спільної сумісної власності, про визнання недійною угоди про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, стягнення коштів, що не заперечувалося сторонами.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2022 клопотання відповідача ОСОБА_2 задоволено частково, зупинено провадження у справі № 754/7089/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖитлоКапітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) недійсним, про визнання права спільної сумісної власності, про визнання недійною угоди про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, стягнення коштів до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, тобто до закінчення обставин, шо зумовили зупинення провадження у справі. Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, зобов`язати відповідача або його представника повідомити про це суд невідкладно (а.с. 20-21).

Як зазначив в позовній заяві позивач та вказував у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_2 після зупинення провадження по вказаній цивільній справі, будучи присутнім в судових засідання протягом 2022-2024 років при розгляді кримінальної справи № 761/28726/21, як перебуває на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва, по якій ОСОБА_2 є одним з обвинувачених, не подав до Голосіївського районного суду м. Києва заяви про поновлення провадження у цивільній справі № 754/7089/18, чим затягував поновлення провадження по справі та порушив процесуальні права.

Згідно інформації наданої на виконання ухвали суду від 20.05.2025 Шевченківським районним судом м. Києва, відповідно до матеріалів судової справи №761/28726/21, обвинувачений ОСОБА_2 особисто приймав участь у судових засіданнях у вказаній справі у наступні дати: 27.10.2022, 26.06.2023 – Шевченківський районний суд міста Києва; 07.08.2023 – Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду; 22.11.2023, 29.11.2023, 07.12.2023 –Шевченківський районний суд міста Києва; 06.03.2024, 16.05.2024 –Київський апеляційний суд; 07.08.2024, 03.09.2024, 12.09.2024, 02.10.2024, 17.10.2024, 28.11.2024, 21.01.2025, 05.02.2025, 15.04.2025, 27.05.2025 – Шевченківський районний суд міста Києва (а.с. 129).

Відповідач та його представник у відзиві на позовну заяву зазначили та підтвердили у судовому засіданні, кожен окремо, що оскільки на час постановлення ухвали Голосіївського районного суду м. Києві по справі № 754/7089/18 від 14.12.2022 про зупинення поводження у справі, ОСОБА_2 перебував на службі в ЗСУ, тому він не міг фізично отримати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2022, оскільки на той час відповідач не був зареєстрований в системі ЄСІТС, тобто отримати та ознайомитись із її змістом ухвали він не міг, так як і отримати її по Укрпошті також фізично не міг. Крім того, адвоката (представника) в Голосіївському районному суді м. Києва Бабченко В.В. не має, тобто повідомити йому про зміст покладених на нього обов`язків ухвалою суду не було кому. Також зазначив, що відповідач направив заяву про зупинення провадження, на електронну адресу суду, а не через систему «Електронний суд». Таким, чином відповідач не був повідомлений про покладені на нього обов`язків ухвалою суду від 14.12.2022.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Таким чином, відповідно до норм ЦПК України, за зловживання учасником справи процесуальними правами до нього судом має бути застосовано заходи процесуального примусу.

Як видно, в матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідача заходів процесуального примусу, у зв`язку зловживанням ним процесуальними правами, таким чином позивачем суду не доведено зловживанням відповідачем процесуальними правами.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіючава та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. За яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В свою чергу, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним моральних страждань, спричинених протиправними діями (зловживанням процесуальними правами) відповідача ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так як у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, суд, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України, покладає всі судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Коваль