Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №202/8699/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8699/25

Провадження № 2/202/959/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

цивільну справу № 202/8699/25

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради

про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Маркової Ю.В.

представника третьої особи – Воднєвої Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» адвокат Маркова Юліана Володимирівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що в період з 19.11.2010 до 24.07.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення шлюбних відносин, ОСОБА_5 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про стягнення аліментів на двох дітей з ОСОБА_1 . В процесі розгляду даного позову та через неприязні стосунки із матір`ю та часті побиття старший син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявив бажання проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про стягнення аліментів на дитину із матері у справі №202/13250/23.

Далі, у зв`язку із погіршенням відносин між матір`ю та молодшим сином 09 листопада 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так само виявив бажання житини разом із батьком. У зв`язку із чим, ОСОБА_2 подано заяву про залишення позову про стягнення аліментів без розгляду. ОСОБА_1 в свою чергу подано позовну заяву про стягнення аліментів на одну дитину та зміну розміру стягнення аліментів на другу дитину.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позов задоволено. Виконавчі листи знаходиться на виконанні в Індустріальному ВДВС.

Станом по сьогоднішній день діти проживають разом із батьком, який самостійно їх виховує та забезпечує усім необхідним. Мати цікавиться дітьми не систематично, матеріально участь у житті дітей почала приймати лише після того, як дізналася про заборгованість за виконавчими провадженнями. У зв`язку із чим у останньої накопився борг у розмірі 34 303,24 грн., який було погашено лише у листопаді 2024 року.

У жовтні 2023 року мати дітей звернулася до Лівобережної адміністрації ДМР в особі управління-служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання дітей із матір`ю, але 15 листопада 2023 року просила подану нею заяву залишити без розгляду у зв`язку із мирним вирішенням спору із батьком дітей.

Отже, починаючи із листопада 2023 року та по жовтень 2024 року ніяких питань між Сторонами не виникало. Матір дітей жила своїм життям, але вже у вересні 2024 року звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визначення місця проживання дітей з матір`ю (справа № 202/10998/24).

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 18 липня 2025 у справі № 202/10998/24 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю - відмовлено.

Також зазначила, що з народження дітей батько завжди займався питаннями вихованням, харчуванням, розвитком синів, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку. Станом насьогодні від батька діти отримують необхідний захист, підтримку та необхідне їм емоційне спілкування, оскільки Позивач здатний забезпечити розвиток дітям у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Позивач постійно піклується про дітей, а саме, про їх здоров`я, харчування, займається вихованням, розвитком, розвагами, забезпечує усім необхідним, одежею, іграшками, тощо. Окрім цього, у вихованні синів допомагає йому мати.

Позивач разом з дітьми проживає у комфортабельній квартирі з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дітей. Діти мають облаштоване місце для зайнять та розвитку, є місце де діти можуть гратися, навчатися та мати здоровий сон.

Позивач також має стабільний самостійний дохід, може у повному обсязі створити та на сьогодні створює всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в комфортній атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Позивач шкідливих звичок не має, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в психоневрологічному та інших диспансерах не перебував і не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Проживання ОСОБА_7 разом з батьком відповідає якнайкращім інтересам дитини, оскільки між ними існує тісний психологічний контакт та велика прив`язаність один до одного.

Враховуючи викладене просила суд визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

11.09.2025 позов залишено без руху.

11.09.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.

22.09.2025 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

02.10.2025 відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позов у якому зазначила, що заперечує проти задоволення позову, оскільки дитина проживає з позивачем ОСОБА_1 і на тепер спору щодо місця проживання дитини немає, а тому немає і предмету спору, а обставини викладені у позові не відповідають дійсності.

Так, під час розгляду справи за її позовом про визначення місця проживання дітей ОСОБА_1 жодного разу не виконав вимоги ухвали про забезпечення позову та не привів дітей до неї, щоб вона могла поспілкуватися. Скривав адресу проживання дітей.

Отже, ОСОБА_1 створював для неї перешкоди у спілкуванні з дітьми, а вона навпаки намагалася налагодити їх.

Також зазначила, що не лише ОСОБА_1 утримує дітей, оскільки вона сплачує аліменти.

Її дуже турбує, що діти підпали під негативний вплив батька, який повністю перешкоджає у спілкуванні їй з ними і виховує їх у дусі ненависті до матері. Коли вона телефонує телефони дітей заблоковані, батько завжди поруч, контролює кожен їх крок, щоб вони не почали із нею навіть розмовляти.

ОСОБА_1 без її згоди перевів сина ОСОБА_8 в нову школу, а коли судовий спір за її позовом завершився, то повернув дитину у стару школу.

Також повідомила, що сімейні стосунки були припинені через пияцтво ОСОБА_1 , його агресію, він вчиняв домашнє насильство відносно неї та дітей. Йому було виписано терміновий заборонний припис та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Враховуючи викладене просила у позові відмовити.

22.10.2025 через підсистему «Електронний суд» адвокат Маркова Юліана Володимирівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала відповідь на відзив у якій зазначила, що самі по собі пояснення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є підтвердженням факту наявності спору між Сторонами. Більше того, як зазначалося в позовній заяві Позивачем, ОСОБА_9 вже неодноразово проводилися подібні маніпуляції, коли подані заяви до органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з одним із батьків відкликалися за заявою матері на підставі примирення сторін, або відсутності спору між батьками.

Просила позов задовольнити.

18.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову та відзиву, у яких Орган опіки та піклування зазначив, що розглянувши документи, долучені до позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, а також наявні безпосередньо в управлінні-службі у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, встановлено наступне.

ОСОБА_2 у 2023 році подавалася заява до органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір`ю. Саме в день проведення засідання комісії з питань захисту прав дітей при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради заява була відкликана ОСОБА_2 за підстави примирення сторін.

В подальшому, мати звернулася з позов до Індустріального районного суду м. Дніпра про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю (справа № 202/10998/24). Під час розгляду даної справи за ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська органом опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради було надано та долучено до матеріалів справи висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 18 липня 2025 у справі № 202/10998/24 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю - відмовлено.

Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2024 року по справі № 202/2293/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/6 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Зменшено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються із Відповідача за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2023, з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2023 року по теперішній час проживають разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , тому права дітей не порушуються.

В поданому відзиві на позовну заяву мати, ОСОБА_2 , вказала на відсутність предмету спору з питання щодо визначення місця проживання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.

Також зазначили, що між батьками відсутній спір, щодо визначення місця проживання дитини.

19.11.2025 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник позивача – адвокат Маркова Ю.В. також підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання жодного разу не з`явилася, про час та місце судового розгляду була повідомлена судовими повістками, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник третьої особи – Воднєва Н.В. у судовому засіданні просила врахувати письмові пояснення Органу опіки та піклування та зазначила, що спору про місця проживання ОСОБА_7 фактично немає. Надала суду висновок органу опіки та піклування від 06.02.2025 про визначення місця проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

У судовому засіданні з`ясована думка дитини – ОСОБА_7 , у присутності психолога ОСОБА_11 , який повідомив суду, що ображається на мати, оскільки вона його била, мешкає та бажає далі мешкати разом із батьком. Мати не телефонує та не приходить.

Судом допитано свідка ОСОБА_12 , яка показала суду, що є матір`ю позивача та бабусею ОСОБА_13 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Вона, син та онуки мешкають усі разом, а мати хлопчиків мешкає поруч по АДРЕСА_2 . Діти не бажають мешкати з матір`ю взагалі, реагують на неї дуже дивно, не хочуть ходити до неї, спілкуватися з нею. Мати не приймає ніякої участі у житті синів.

Свідок ОСОБА_14 , яка є класним керівником ОСОБА_7 , показала суду, що мати ОСОБА_8 практично не приймає участі у шкільному житті сина. Вона бачила її лише один чи два рази, і декілька разів спілкувалася телефоном. В 2025-2026 роках мати до школи не приходила. Коли ОСОБА_15 проживав разом із матір`ю він часто був засмучений, а зараз дитина спокійна. Один раз вона бачила синець у ОСОБА_8 . Також показала суду, що восени 2024 року мати привела ОСОБА_8 до школи, але він самостійно залишив територію школи і намагався піти.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпропетровську народився ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 11.06.2014 зроблено актовий запис №282, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .

Батьками ОСОБА_4 є – батько ОСОБА_1 , матір – ОСОБА_2 , які перебували у шлюбі з 19.11.2010 по 24.08.2023.

Шлюб розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2023 по справі №202/12614/23.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року у справі № 202/13250/23, провадження № 2/202/2576/2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.08.2023 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2024 (справа №202/2293/24) стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2024 року і до досягнення повноліття дитиною.

Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06.12.2023 (справа № 202/13250/23, провадження № 2/202/2576/2023) на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Відкликано виконавчий лист справа № 202/13250/23, провадження № 2/202/2576/2023 від 06.12.2023 року, виданий на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06.12.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку, щомісячно.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2025 (справа №202/10998/24) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю – відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що в листопаді 2023 року малолітній ОСОБА_15 , який після розлучення сторін залишився проживати з матір`ю, пішов проживати до батька і визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю не відповідає бажанням та інтересам дитини, оскільки у нього склався сталий порядок проживання з батьком та зміна такої обстановки може призвести до психоемоційного порушення стану хлопчика. Судом достеменно встановлено, що малолітній ОСОБА_15 на даний час проживає у належних умовах, отримує належне піклування та догляд, тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, не підлягає доказування у даній справі те, що з листопада 2023 року і по день ухвалення рішення у цій справі ОСОБА_4 проживає разом з батьком.

ОСОБА_2 в апеляційному порядку рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 18.07.2025 у справі №202/10998/24 не оскаржувала і воно набуло законної сили 19.08.2025.

Суду не надано доказів, що після ухвалення рішення у справі №202/10998/24, тобто після липня 2025 року ОСОБА_15 повернувся жити до матері або мати вчиняла будь-які дії щодо повернення сина для проживання разом із нею.

При цьому судом враховані показання свідків, які показали, що станом на 2026 рік ОСОБА_4 мешкає з батьком, думка дитини, який також повідомив, що продовжує проживати з батьком, а також доводи відзиву ОСОБА_2 на позов, у якому вона також зазначає, що вона визнає та не заперечує, що ОСОБА_4 мешкає разом з батьком, але при цьому фактично між нею та позивачем є спір щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, а спору щодо місця їх проживання не має.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, яка розглядається, предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України (далі- СК України)).

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає разом із батьком, а мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання сина саме з позивачем.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина ОСОБА_4 , суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 15.01.2025 у справі № 755/15383/23; від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня 2024 року у справі №299/8679/23 (провадження № 61-14033св24).

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 03.04.2026.

Суддя Анастасія МИХАЛЬЧЕНКО