Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №1416/2851/12 — Миколаївський апеляційний суд

30.03.26

22-ц/812/665/26

Провадження № 22-ц/812/665/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2026 року м. Миколаїв

справа № 1416/2851/12

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 14 січня 2026 року під головуванням судді Коваленка І.В., повне судове рішення складено 15 січня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» (далі – ТОВ «Реалайнс Фінанс») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

В обґрунтування заяви зазначало, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 серпня 2012 року у справі № 1416/2851/12 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-400/101/2006 від 25.05.2006, яка складається із 24330,66 дол. США заборгованості по кредиту, 2189,10 дол. США – процентів та 3000,00 грн. пені, що у гривневому еквіваленті в загальній сумі становить 214884,93 грн.

26 липня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» укладено договір факторингу № 07/2024/1-РА, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило, а ТОВ «Реалайнс Фінанс» набуло права вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-400/101/2006 від 25.05.2006 року та договором поруки № SR-400/139/2006 від 25.05.2006 року.

Як вказав заявник, виконавчі документи, видані судом на виконання рішення у справі № 1416/2851/12, попереднім кредитором не передавалися, так як були втрачені під час транспортування з регіональних офісів до головного офісу через обставини непереборної сили, пов`язані з воєнними діями, що підтверджується актом інвентаризації № 30-09/2024 від 30 вересня 2024 року. Повторно до виконання не пред`являлися.

Крім того, враховуючи, що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_2 стягувачу 27 вересня 2023 року, кінцевий строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є 27 вересня 2026 року, відповідно вказаний строк не пропущений. До того ж, строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 до виконання був зупинений 26.03.2022 року відповідно до пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно строку пред`явлення виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 , то ТОВ «Реалайнс Фінанс» просило суд визнати поважною причиною пропуск такого строку і поновити його через об`єктивну необізнаність Товариства, як нового кредитора, про стан виконавчого провадження. Так, під час передачі прав вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не передавало оригіналу виконавчого листа та матеріалів виконавчого провадження, посилаючись на їх втрату.

Враховуючи наведене, ТОВ «Реалайнс Фінанс» просило замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на нього, як правонаступника, у виконавчому листі № 1416/2851/12 про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 214884 грн 93 коп., видати дублікат виконавчого листа № 1416/2851/12 щодо боржника ОСОБА_1 та поновити строк для пред`явлення його до виконання; замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на нього, як правонаступника, у виконавчому листі №1416/2851/12 про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 214884 грн 93 коп., видати дублікат виконавчого листа № 1416/2851/12 щодо боржника ОСОБА_2 .

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2026 року заяву задоволено частково. Замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Реалайнс Фінанс» у виконавчому листі, виданому Ленінським районним судом міста Миколаєва відповідно до рішення цього суду від 14.08.2012 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №ML-400/101/2006 від 25.05.2006 в частині боржника ОСОБА_2 . Ухвалено видати ТОВ «Реалайнс Фінанс» дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.08.2012 в частині задоволених вимог до ОСОБА_2 . У іншій частині вимог відмовлено.

Задовольняючи заяву ТОВ «Реалайнс Фінанс» в частині боржника ОСОБА_2 , суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Реалайнс Фінанс» набуло прав вимоги до позичальника, а тому існують передбачені законом підстави для заміни стягувача правонаступником у виконавчому листі. Також виходив з того, що виконавчий лист втрачено, рішення не виконано, строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 не закінчився, а тому існують підставі для видачі його дублікату відносно вказаного боржника. Щодо заміни стягувача у виконавчому листі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , видачі дублікату та поновлення строку його пред`явлення до виконання, суд встановив, що заявник не надав належних і допустимих доказів щодо дати завершення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 , а відтак підстави для задоволення вказаних вимог відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просив її скасувати в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Реалайнс Фінанс».

За твердженням апелянта в заяві ТОВ «Реалайнс Фінанс» про видачу дублікату виконавчого листа не зазначено заінтересованих осіб (боржника, державного чи приватного виконавця), місце проживання, поштовий індекс, а також реєстраційний номер і серію паспорта (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, не додано документів на підтвердження направлення заяви про видачу дубліката виконавчого листа іншим учасникам справи, окрім ОСОБА_1 . Тоді як за аналогічними вимогами ТОВ «Реалайнс Фінанс» у справі № 2-п-3255/2010 ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2025 року заяву ТОВ «Реалайнс Фінанс» повернуто без розгляду.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_1 вважала апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Представники ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» в судове засідання не з`явились, про дату час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, ,що підтверджується реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду учасником справи» (а.с. 180 зв.) клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «Реалайнс Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому листі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , видачі дублікату цього виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання апеляційним судом не переглядалось.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 серпня 2012 року у справі №1416/2851/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2012 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-400/101/2006 від 25.05.2006, яка складається із 24330,66 дол. США заборгованості по кредиту, 2189,10 дол. США – процентів та 3000,00 грн. пені, що у гривневому еквіваленті в загальній сумі становить 214884,93 грн. На виконання вказаного рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва 02 листопада 2012 року видано виконавчі листи.

Постановою головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління міністерства юстиції від 27 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45195718 відносно боржника ОСОБА_2 ( т.1 а.с.257).

Постановою заступника начальника відділу Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 вересня 2023 року виконавчий лист № 2/1416/1941, виданий 02 листопада 2012 року повернуто стягувачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 127).

26 липня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» укладено договір факторингу № 07/2024/1-РА про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство набуло право вимоги, у тому числі і до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором кредитним договором № ML-400/101/2006 від 25.05.2006 та договором поруки, №SR-400/139/2006 від 25.05.2006.

03 червня 2024 року ТОВ «Реалайнс Фінанс» сплачено на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2258004,00 грн., як оплату за договором факторингу №07/2024/1-РА від 26.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №252319220 (а.с. 115)

Задовольняючи заяву ТОВ «Реалайнс Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").

За частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «Реалайнс Фінанс» на підставі договору факторингу від 26 липня 2024 року № 07/2024/1-РА про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, набуло всіх прав кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-400/101/2006 від 25.05.2006 укладеним між «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 , та договором поруки, №SR-400/139/2006 від 25.05.2006 укладеним між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку, що Товариство набуло прав стягувача за рішенням суду та виконавчим листом, а тому така заява ТОВ «Реалайнс Фінанс» підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що наданими заявником доказами належним чином підтверджено, що ТОВ «Реалайнс Фінанс» набуло права кредитора між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у зобов`язанні щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-400/101/2006 від 25.05.2006 та договором поруки, №SR-400/139/2006 від 25.05.2006 року, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а отже, наявні підстави для заміни первісного стягувача у виконавчому листі на ТОВ «Реалайнс Фінанс»

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання необхідно зазначити таке.

На момент видачі виконавчого листа Ленінським районним судом м. Миколаєва від 02 листопада 2012 року діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини 1 статті 22, пункт 1 частини 1 статі 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що 02 листопада 2012 року суд першої інстанції видав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконавчий лист щодо Боржника ОСОБА_2 , який пред`явлено до виконання до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління міністерства юстиції.

Постановою державного виконавця вказаного відділу було відкрито виконавче провадження №45195718 та постановою від 27 вересня 2023 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Частиною 5 статті 12 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, строк повторного пред`явлення виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 спливає 27 вересня 2026 року. Крім того Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-IX, розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто, усі строки, які є в Законі "Про виконавче провадження", перериваються до припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання відносно боржника ОСОБА_2 не сплинув.

Обґрунтовуючи заяву в частині видачі дублікату виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 ТОВ «Реалайнс Фінанс» посилалось на те, що про втрату виконавчого листа вони дізналися тільки 10 вересня 2025 року, отримавши відповідь від голови ліквідаційної комісії ТОВ «ОТП Факторинг Україна» – на звернення Товариства від 27 серпня 2025 року із запитом щодо передачі виконавчих листів.

З вказаної відповіді вбачається, що оригінали виконавчих листів були втрачені через обставини непереборної сили, пов`язані з воєнними діями, що підтверджується актом інвентаризації від 30 вересня 2024 року № 30-09/2024 (а.с. 122).

Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 19/093-12 зазначив: "чинне процесуальне законодавство України не надає права відмовляти у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа з мотивів необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений документ, у тому числі, містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду".

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

На думку колегії суддів, заявником зазначено достатні підставі та надано належні докази на підтвердження того, що виконавчий документ втрачено первісним кредитором, тобто за обставин, які не залежали від стягувача, а рішення суду не виконано.

А тому, враховуючи втрату виданого на виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2012 року у цивільній справі №2/1416/1941/12 виконавчого листа, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вищевикладеним вимогам закону.

Твердження апелянта про порушення заявником процесуальних норм через те, що в заяві про видачу дублікату виконавчого листа не зазначено заінтересованих осіб, місце проживання, поштовий індекс, а також реєстраційний номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, не додано документів на підтвердження направлення заяви про видачу дубліката виконавчого листа іншим учасникам справи, окрім ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу. Так, з поданої ТОВ «Реалайнс Фінанс» до суду 03 грудня 2025 року заяви про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання вбачається, що в ній зазначено боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , місце їх проживання, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків та надано докази відправлення вказаної заяви як боржнику ОСОБА_1 так і боржнику ОСОБА_2 , що підтверджується квитанціями поштової служби «Е-пост» від 03.12.2025 року №1833212 від 03.12.2025 № 1833231.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права заявником не знайшли свого підтвердження і спростовуються наявними у справі доказами.

Посилання на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2025 року (провадження № 2-п-3255/2010), якою аналогічну заяву ТОВ «Реалайнс Фінанс» з зазначених вище апелянтом підстав залишено без розгляду не заслуговують на увагу, оскільки таке не перешкоджає повторному зверненню з відповідною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою залишення її без розгляду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2026 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 03 квітня 2026 року