Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №468/593/24 — Миколаївський апеляційний суд

01.04.26

22-ц/812/565/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа №468/593/24

провадження №22-ц/812/565/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О. С.,

за участі:

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

третьої особи – ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка подана його представником ОСОБА_5 , на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Янчука С. В. у приміщенні суду у м. Баштанка Миколаївської області, за позовом ОСОБА_4 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Горбенко Олександр Олександрович, про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, включення особи у розпорядження органу приватизації та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 .

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після відкриття спадщини йому стало відомо, що цей будинок належав його батькові на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 2006 року, виданого органом приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області згідно з розпорядженням №56 від 29.12.2006.

Лише після відкриття спадщини, а саме 11 серпня 2021 року, позивачу стало відомо, що його батько ОСОБА_7 при вирішенні питання про приватизацію вищевказаного житлового будинку надав до органу приватизації документи, які не містили відомостей про те, що на момент приватизації даного житла в цьому будинку також був зареєстрований він, як член сім`ї, якому на той час виповнилось 15 років і який перебував на утриманні батька.

Позивач вказував, що це порушило його конституційні права на набуття у власність житла в порядку приватизації державного житлового фонду. На момент приватизації вказаного житлового будинку він, як член сім`ї ОСОБА_7 , мав законне право на участь у приватизації вказаного будинку, проте був позбавлений такого права.

Посилаючись на викладене, позивач просив: 1) визнати частково недійсним розпорядження органу приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області № 56 від 29 грудня 2006 року, а саме в частині не зазначення ОСОБА_4 учасником приватизації будинку АДРЕСА_1 ; 2) визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 29 грудня 2006 року на ім`я ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме в частині не зазначення ОСОБА_4 співвласником будинку АДРЕСА_1 ; 3) включити у розпорядження органу приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області № 56 від 29 грудня 2006 року ОСОБА_4 на приватизацію житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 4) визнати за ОСОБА_4 право власності на частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Баштанська міська рада Миколаївської області проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що приватизація спірного будинку була здійснена за заявою батька позивача ОСОБА_7 , як наймача приміщення та на підставі довідки про склад сім`ї, згідно з якою станом на день подання заяви про приватизацію в будинку проживав лише квартиронаймач ОСОБА_7 та відповідно лише він мав право на приватизацію житла. Приватизація будинку була здійснена відповідно до чинного законодавства, а твердження позивача щодо порушення його прав є надуманими та безпідставними.

До того ж позивач з 1997 р. по 2008 р. навчався у Пісковській загальноосвітній школі I-III ступенів, яка розташована у с. Піски Баштанського району Миколаївської області, що знаходиться за 20 км від м. Баштанка Миколаївської області, то ж відповідно проживав у с. Піски, про що зазначено у книзі обліку та видачі атестатів та алфавітних книгах.

Крім того, відповідач зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволені позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що позивач не довів заявлених позовних вимог, бо не надав належних та допустимих доказів порушення його прав відповідачем. Суд вказав, що досліджені докази вказують, що позивач на момент приватизації будинку у ньому не проживав, а тому не мав права на його приватизацію.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що суд першої інстанції неправильно оцінив досліджені докази, а тому дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , у якому просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В 2006 році батьком позивача ОСОБА_7 було подано до органу приватизації заяву про передачу йому в особисту власність будинку АДРЕСА_1 .

До заяви було додано довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноповерхового будинку), відповідно до якої в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстрований з 21 квітня 2005 року тільки ОСОБА_7 .

Згідно з розпорядженням органу приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №56 від 29 грудня 2006 року ОСОБА_7 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі цього розпорядження ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на житло, яке засвідчило його право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

29 грудня 2006 року право власності ОСОБА_7 (частка 1/1) на вказаний будинок було зареєстровано Баштанським районним бюро технічної інвентаризації (номер запису 2420, книга 13).

З копії паспорту позивача вбачається, що він був зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_1 з 21 квітня 2005 року по 17 грудня 2007 року і з 02 липня 2013 року по 09 листопада 2020 року.

Відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Олефір М. Ю. 24 жовтня 2006 року за реєстровим №1446, ОСОБА_4 належить на праві власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 . Вказаний будинок йому було подаровано його батьком ОСОБА_7 . У договорі вказано, що ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_3 . За цією ж адресою проживає його мати ОСОБА_8 , яка дала згоду на отримання дару.

Згідно з довідкою Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради №527/01-13 від 30 серпня 2024 року, книгою обліку та видачі атестатів Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Баштанської районної ради Миколаївської області, алфавітними книгами Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Баштанської районної ради Миколаївської області, повідомленням Пісківського старостинського округу Баштанської міської ради №20.03-1/100 від 05 вересня 2024 року, погосподарською книгою Пісківської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за 2006-2010 роки позивач ОСОБА_4 у період з 01.09.1997 по 20.06.2008 навчався у Пісківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Баштанської районної ради Миколаївської області, проживав у АДРЕСА_4 .

З акту про встановлення факту не проживання від 05 вересня 2024 року, складеного депутатом Баштанської міської ради Кононенком А. В. у присутності свідків ОСОБА_9 , яка проживає по АДРЕСА_1 , та ОСОБА_10 , яка проживає по АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_4 у період з 2006 по 2007 рр. у будинку АДРЕСА_1 не проживав.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_11 , який за життя ОСОБА_7 часто відвідував його у будинку АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_4 у вказаному будинку не проживав. Він проживав в с. Піски, де і навчався у школі. У подальшому він навчався в вищому учбовому закладі і проживав у гуртожитку.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_10 , яка проживає по АДРЕСА_1 , позивача ОСОБА_4 в період з 2004 року по 2015 рік в будинку померлого ОСОБА_7 на постійній основі вона не бачила.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Нормами статті 9 ЖК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 345 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XІІ від 19.06.1992 (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), визначає, що приватизація державного житлового фонду (далі – приватизація) – це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі – квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з ст.5, 8 вказаного вище Закону наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир (будинків) в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до частини третьою статті 48 ЖК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, які одержали житло у державному фонді, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з нормами статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що позивач не проживав постійно з наймачем будинку АДРЕСА_1 на час його приватизації, не був тимчасово відсутньою особою, за якою зберігається право на житло, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 не набув права на приватизацію житлової площі спірного будинку, а тому немає підстав для задоволення його позовних вимог.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач на час приватизації будинку був в ньому зареєстрований не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, оскільки право особи на приватизацію пов`язано з правом на житло та фактом проживання у ньому, а не з фактом реєстрації (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №489/2492/18, від 13 лютого 2025 року у справі №644/1350/19, Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі №6-125кс12).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана його представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 03 квітня 2026 року.