Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №148/1224/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/1224/25

Провадження № 22-ц/801/262/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа № 148/1224/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),

суддів: Рибчинського В.П., Шемети Т.М.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №148/1224/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - адвоката Клименка Тараса Васильовича на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Горбатюка В.В., повний текст складений 25 листопада 2025 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У травні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем був укладений договір №493968-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі укладеного договору, відповідач отримав кредит розмірі 8 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Крім цього, 27 квітня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору №493968-КС-002, згідно з умовами якої відповідач отримав додатково кредит у сумі 4000 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором да додатковою угодою до нього належним чином не виконав, заборгованість не сплатив, у зв`язку із чим станом на 29 квітня 2025 року за ним утворилася заборгованість в сумі 33 194,92 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах – 19 394,92 грн, суми прострочених платежів за комісією – 1800,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду із цим позовом в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №493968-КС-002 да додатковою угодою до нього у розмірі 33 194,92 грн та сплачений судовий збір.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення..

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №493968-КС-002 про надання кредиту від 26 квітня 2024 року в розмірі 23159,73 грн, з яких: 12000 грн - тіло кредиту, 11159,73 грн - сума прострочених платежів по процентах, а також 1 690,11 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем на підставі наданих доказів доведено надання відповідачу кредиту у розмірі 12 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника, якими відповідач користувався, однак, допустив неналежне виконання своїх обов`язків. Відповідно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими платежами по тілу кредиту в сумі 12 000,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, то суд дійшов висновку, що датою погашення кредиту є 16 серпня 2024 року, тому в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків (з 26 квітня 2024 року по 16 серпня 2024 року) має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 29 квітня 2025 року. У зв`язку із зазначеним, суд частково задовольнив вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором

Суд першої інстанції також зазначив про неправомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 1800 грн, а тому вважав, що позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Частково не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Бізнес позика» - адвокат Клименко Т.В. оскаржує його в апеляційному порядку та просить рішення суду змінити в частині загальної суми задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з 11 159,73 грн на суму 19 394,92 грн та комісії за надання кредиту у сумі 1 800,00 грн, оскільки вважає такі висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, а також здійснити у зв`язку із цим розподіл судових витрат.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Бізнес позика» - адвоката Клименка Т.В. на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року, надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2026 року продовжено строк розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ТОВ «Бізнес позика» - адвоката Клименка Т.В. на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року на п`ятнадцять днів.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №493968-КС-002 про надання кредиту, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Бізнес позика» 26 квітня 2024 року направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 493968-КС-002 про надання кредиту.

Відповідач 26 квітня 2024 року прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №493968-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідно до п. 2.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 8000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з п. 2.3, 2.4, 2,5 Договору строк кредиту - 16 тижнів, стандартна процентна ставка - фіксована, 1,5% в день, знижена процентна ставка – в день 1,15957313, фіксована, комісія за надання кредиту - 1200 грн.

Відповідно до Розділу 8 Договору відповідачем зазначено номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 , номер телефону - НОМЕР_2 .

Згідно з анкетою клієнта від 30 квітня 2025 року позичальник ОСОБА_1 зазначив у графі «номер банківського рахунку/номер карти» - НОМЕР_3 .

Додатковою угодою №1 до Договору 493968-КС-002 сторони погодили, що станом на 27 квітня 2024 року сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 185,54 грн; сума нарахованої та несплаченої Комісії становить 1200 грн.

Пунктом 2.1 встановлено, що кредит збільшується на 4000 грн та кредитодавець на умовах викладених у Договорі збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 4000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі.

Відповідно до п. 4 ДУ№1 після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит: загальна сума отриманого Кредиту становить: 12000,00 грн (п. 1 та п.2. Додаткової угоди); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 25807,21 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 27590,86 грн. Комісія за надання додаткової суми кредиту: 600,00 грн.

Цією додатковою угодою сторони погодили новий графік платежів та таблицю обчислення загальної вартості кредиту погодили у новій редакції.

До позову додано пропозицію укласти Додаткову угоду №1 (оферта) до Договору №493968-КС-002 від 26 квітня 2024 року та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення ДУ №1.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили: плата за користування Кредитом є фіксованою; протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 2.13 Договору встановлено дату повернення кредиту – 16 серпня 2024 року. Додатковою угодою вказану дату не змінено.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 12000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 , вказаний відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів від 04 травня 2025 року та не спростовується відповідачем.

Відповідно до інформації АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/9638-БТ від 31 липня 2025 року, банківська карта № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Також додано рух коштів по картці № НОМЕР_3 за період з 26 квітня 2024 року по 16 серпня 2024 року, відповідно до якого 26 квітня 2024 року на вказану картку зараховано кошти в розмірі 8000 грн та 27 квітня 2024 року на вказану картку зараховано кошти в розмірі 4000 грн.

Відповідно до п.6.2. Правил про надання грошових коштів у кредит, які згідно з п. 10 Кредитного договору є його невід`ємною частино Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховувались на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 491780-КС-001 від 08 березня 2024 року становить 40080,44 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн, сума прострочених платежів по процентах - 29021,09 грн, нарахованих за період з 08 березня 2024 року по 23 серпня 2024 року (строк повернення кредиту), суми прострочених платежів за комісією - 1059,35 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом та комісії, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом та комісію.

Стягуючи заборгованість за процентам в розмірі 11159,73 грн, то суд першої інстанції виходив з того, що датою погашення кредиту є 16 серпня 2024 року, тому в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків (з 26 квітня 2024 року по 16 серпня 2024 року) має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 29 квітня 2025 року. Також суд зазначив про неправомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 1800 грн, а тому відмовив в стягнення комісії.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції у вказаній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається саме максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір №493968-КС-002 укладено сторонами 26 квітня 2024 року, а тому при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинного на дату його укладення.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Пунктом 2.11 кредитного договору визначено, що денна процентна ставка становить 1,15%. При цьому зазначено у застереженнях, що зокрема її обчислення є репрезентативним та базується на обраних позичальником умовах кредитування, викладених у договорі, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно розмір денної процентної ставки відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів (п.п. 8 ч. 1 ст. 12 Закону); денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені (п.п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону).

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» розрізняє поняття «процентної ставки», як процентів за користування кредитом, та «денної процентної ставки», як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, що помилково ототожнено судом першої інстанції при обрахунках. Відповідно внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про необхідність застосування процентної ставки у 1%, а отже і визначення розміру заборгованості за відсотками, що підлягають стягненню з відповідача.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.4. договору сторонами погоджена стандартна фіксована процентна ставка за кредитом в день 1,5% та знижена фіксована процентна ставка за кредитом в день 1,15957313 %.

За умовами п. 3.2. договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються за ставкою, вказаною у п. 2.4. договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, і розраховується у визначеному договором порядку.

Згідно з п. 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4. договору.

Відповідно до умов п. 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

Апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 19394,92 грн включають в себе проценти нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15957313 %, проте таке нарахування процентів за користування кредитом є неправомірним.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність нарахування процентів за користування кредитом, ураховуючи денну процентну ставку саме у розмірі 1% відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже розмір процентів за користування кредитом становить 13520 грн ((8000 грн тіло кредиту х 1% х 1 день) + (12000 грн тіло кредиту х 1% х 112 днів)).

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі 13520 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про відмову в стягненні комісії за надання кредиту в сумі 1800 грн, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1800 грн, визначається сторонами у договорі кредиту і, відповідно, входить до основного зобов`язання за кредитним договором, а тому подальше стягнення нарахованої комісії позивачем з ОСОБА_1 , колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за комісією у розмірі 1800 грн, а тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1800 грн.

Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на часткове задоволення апеляційної скарги, в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення відповідних позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволено на 82,30%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 4984,09 грн (2422,40 грн+3633,60 грн) х 82,30%).

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 33194,92 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - адвоката Клименка Тараса Васильовича задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року в частині вирішених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах та по комісії, а також судового збору скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» за договором кредиту №493968-КС-002 від 26 квітня 2024 року заборгованість за простроченими платежами по процентах в розмірі 13520 грн (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять грн), заборгованість за простроченими платежами за комісією в розмірі 1800 грн (одна тисяча вісімсот грн).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 4984,09 грн (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири грн 09 коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. П. Рибчинський

Т. М. Шемета