Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №133/927/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/927/25

Провадження № 22-ц/801/774/2026

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа № 133/927/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Голоти Л.О.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26.01.2026 року, постановлену під головуванням судді Гуменюка О.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Козятинського місьрайонного суду суду до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Зазначила, що 11.09.2015 року вона уклала шлюб з громадянином Іраку ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом ДРАЦС реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №135 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 13.03.2025 року. Дітей від шлюбу вони не мають .Протягом певного часу вони проживали разом в с. Лопатин ,проте в подальшому сімейне життя не склалось, що привело до відчуження, припинення стосунків, ведення спільного господарства і окремого проживання. Просила шлюб розірвати .

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 11.12.2025 року позовну заяву залишено без руху і позивачці надано строк у 10 днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків позову - для надання доказів про те , що справа підсудна Козятинському міськрайоному суду.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 26.01.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Пилипчук В.О. просить вищезазначену ухвалу скасувати ,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Послався на те, що суд, постановляючи ухвалу про залишення без руху і повернення позовної заяви з підстав ненадання доказів підсудності справи Козятинському міськрайонному суду , суд безпідставно послався на ч. 6 ст. 175 ЦПК України, оскільки у ній йдеться можливість зазначення у позові інших відомостей , необхідних для правильного вирішення спору. Тобто суд, висновок про ненадання позивачем доказів підсудності справи саме Козятинському міськрайонному суду ,є безпідставним. Законодавством України не передбачено обов`язку позивача надавати докази територіальної підсудності у справах про розірвання шлюбу. Визначення підсудності здійснюється судом на підставі обставин, викладених у позовній заяві, та відповідних норм процесуального законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи позовну заяву , суд вказав, що позивачка не усунула недоліки, зазначені в ухвалі Козятинського міськрайонного суду від 11.12.2025 року - не надала суду доказів того , що справа підсудна Козятинському міськрайонному суду.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного.

Приписами ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 63 ЗУ «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (ст. 16 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).

Крім того, за змістом ст. 75 ЗУ «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно тлумачить положення ст. 175 ЦПК України, оскільки, законодавством України не передбачено обов`язку позивача надавати докази територіальної підсудності у справах про розірвання шлюбу, заслуговують на увагу.

У постанові від 16.12. 2021 року у справі № 11-164сап21 Верховний Суд зазначив ,що вимоги до законності й обґрунтованості судового рішення передбачені ч.1 ст. 263 ЦПК України , відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що позивачці необхідно надати докази на підтвердження підсудності справи Козятинському міськрайонному суду. При цьому суд не конкретизував позивачці , які саме докази вимагаються від неї , враховуючи, що остання є пересічним громадянином і не має бути обізнана як з юридичними термінами «підсудність» та ще і певному суду , що фактично позбавило позивачку можливості належним чином виконати відповідну вимогу. Позивачка є звичайною особою без юридичної освіти, у зв`язку з чим вона може не знати, які саме докази необхідно надати для підтвердження територіальної підсудності позову.

Водночас, чинне законодавство не встановлює обов`язку позивача подавати окремі докази територіальної підсудності у справах про розірвання шлюбу.

В ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено вичерпний перелік вимог до змісту позовної заяви і вказана норма не містить обов`язку надання доказів підсудності справи конкретному суду.

Позивачка зазначила у позовній заяві відомості щодо останнього відомого їй місця проживання (реєстрації ) її чоловіка - відповідача у справі , що має істотне значення для визначення підсудності справи.

З огляду на викладене, вимога суду до позивача щодо надання нею доказів підсудності справи Козятинському міськрайонному суду, без конкретного їх переліку, не передбачена процесуальним законом і не відповідає принципам доступу до правосуддя.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення процесуального питання і безпідставного повернення позову , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 376, 382-384 ЦПК України ,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича задовольнити .

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26.01.2026 року скасувати ,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В.В. Оніщук