Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №930/1688/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/1688/25

Провадження № 22-ц/801/867/2026

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 рокуСправа № 930/1688/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 і відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділення № 1000/06 м. Немирів Вінницької області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» і Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання відмови в перерахунку коштів та оформленні банківської картки неправомірними діями і їх скасування,

Рішення ухвалив суддя Науменко С. М.

Рішення ухвалено о 15:00 год у м. Немирів Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення – 28 січня 2026 року,

В с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд із позовом до Відділення № 1000/06 м. Немирів Вінницької області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» і Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання відмови в перерахунку коштів та оформленні банківської картки неправомірними діями і їх скасування.

Свої вимоги мотивував тим, що 15 листопада 2024 року він звернувся до АТ «Державний банк України» в особі відділення банку № 1000/06 у м. Немирів Вінницької області із свідоцтвом про право власності на спадщину ОСОБА_3 за законом, яке успадкувала її онука ОСОБА_2 , додавши до нього всі необхідні документи, у тому числі довіреність від 10 жовтня 2024 року, у якій були зазначені його повноваження при зверненні до банку, у тому числі: відкривати в ньому рахунки від імені ОСОБА_2 , знімати з рахунку спадкоємця ОСОБА_3 вклади і перераховувати на рахунок ОСОБА_2 . Документи прийняті банком.

Працівником банку йому було роз`яснено, що для проведення операцій, зазначених у довіреності, на нього має бути відкрито банківську картку, що було зроблено.

Але потім йому повідомили, що в перерахунку вкладів з карток ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 відмовлено.

На його письмовий запит директором департаменту роздрібного бізнесу банку листом від 17 грудня 2024 року повідомлено, що відмова обумовлена відсутністю належної довіреності на проведення такої операції.

А на його телефон з банку стали надходити СМС, у яких вимагали активації картки для того, щоб поставити її на обслуговування банку і нараховувати заборгованість на нього за її обслуговування.

Він не погоджується із такою відмовою банку. Він надав належно оформлену довіреність, посвідчену нотаріусом, в якій записано, що ОСОБА_1 має право вирішувати питання щодо переказу коштів з рахунків вкладниці банку на рахунок іншої особи, тобто з рахунку спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 .

Банк самоправно, всупереч установленому законом порядку, за відсутності будь-яких правових підстав для цього, відмовив ОСОБА_2 та її представнику в перерахунку грошових вкладів з рахунку спадкодавця на рахунок спадкоємця, заподіявши спадкоємцю значну шкоду.

ОСОБА_2 є матір`ю-одиначкою, яка виховує двох малолітніх дітей. Вона розраховувала на ці кошти, оскільки діти постійно хворіють і кошти потрібні були для оплати лікування. Не отримавши їх вона змушена приймати додаткові зусилля для знаходження коштів.

Щодо виписки банківської картки, то у нього не було наміру і необхідності в цьому. Картку виписали внаслідок введення його в оману. У нього склалося враження, що до нього працівники банку віднеслися зневажливо, з метою заволодіння коштами ОСОБА_2 , зробити із нього боржника за обслуговування непотрібної йому картки, з наступним стягнення з нього боргу.

У зв`язку з наведеним обставинами, позивач просив визнати дії АТ «Ощадбанк» щодо відмови у перерахуванні коштів з рахунків спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 протиправними та скасувати їх; визнати дії відповідача у сформуванні банківської картки на ім`я ОСОБА_1 неправомірними та анулювати її.

01 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив виключити із числа відповідачів відділення банку № 1000/06 м. Немирів, оскільки воно не є юридичною особою і може нести відповідальність за свої неправомірні дії в порядку кримінального судочинства.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано дії АТ «Ощадбанк» щодо відмови у перерахуванні коштів з рахунків спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 протиправними та скасувати.

В решті вимог у задоволенні відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у скасуванні сформованої банківської картки на ім`я ОСОБА_1 та нарахування на цю неактивну картку річних відсотків за її обслуговування.

Зазначив, що в оскаржуваній частині рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд неповно з`ясував всі обставини справи, які мають значення, тому вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що висновки суду першої інстанції суперечать наявним у справі доказам і не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Банк, сформувавши на його ім`я банківську картку з метою перерахунку на неї коштів згідно довіреності, безпідставно відмовив у такому перерахунку, посилаючись на неправильну довіреність, посвідчену нотаріально. При цьому працівник банку послалася на Закон України «Про платіжні послуги», але у цьому законі і в інших нормативних актах НБУ немає норми, яка би давала право АТ «Ощадбанк» вимагати від довіреної особи оформлення додаткової картки на його ім`я. Такої вимоги немає в жодному банку України і Європи. Формування додаткової картки на довірену особу необхідно банку не для спрощеної процедури, а для нарахування на неї відсотків за обслуговування. На картку уже нараховані відсотки і ця процедура буде продовжуватися і далі. Причому відсотки нараховують на неактивну картку. Такі дії АТ «Ощадбанк» є порушенням прав людини.

Він звертався до банку із заявою про закриття неактивної банківської картки 27 вересня 2025 року і 18 лютого 2026 року. Банк відмовив йому у закритті рахунку без будь-яких пояснень. Такий лист із проханням закрити неактивну банківську картку на його ім`я він надав до суду, проте суд не дослідив її.

В апеляційній скарзі відповідач АТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати рішення суду в частині визнання дії банку щодо відмови у перерахуванні коштів з рахунків спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 протиправними і скасування та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.

Зазначив, що судом першої інстанції не було в повному обсязі з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи; викладені в рішенні суду висновки, не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального і матеріального права. Оскаржуване рішення не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і обґрунтованим, а також не відповідає принципу змагальності цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не врахував, що позивач ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі. ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності, виданої на його ім`я ОСОБА_2 . Він не є ані власником рахунку, ані спадкоємцем власника рахунку, а є лише представником за довіреністю, який може діяти не від свого власного імені, а виключно від імені та в інтересах довірителя ОСОБА_2 .

Позивачем не наведено та не доведено, яким саме чином відмова банку у перерахунку грошових коштів, які належать ОСОБА_4 порушує його приватне право (інтерес), тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції не дослідив обставин справи щодо правовідносин, які склалися між банком і ОСОБА_1 , не надав доводам відповідача оцінки щодо неналежності позивача у справі, чим порушив вимоги статті 265 ЦПК України. Отже, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у його позові.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що переказ грошових коштів з рахунку спадкодавця на рахунок спадкоємця є невід`ємною частиною процесу оформлення спадкових прав на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку. 10 жовтня 2024 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу згідно заяви про приєднання від 10 жовтня 2024 року. Цього ж 10 жовтня 2024 року ОСОБА_2 видала на ім`я ОСОБА_1 довіреність, відповідно до якої довіритель уповноважила ОСОБА_1 бути її представником та розпоряджатися цим її рахунком. 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою перерахування грошових коштів з рахунку спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок довірителя ОСОБА_2 , проте проведення вказаної операції банком було неможливим з огляду на відсутність у наданій довіреності переліку дій, які довірена особа намагався вчинити.

У відзиві відповідач АТ «Ощадбанк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін оскаржуване ним рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визнання неправомірними дій банку з оформлення та видачі додаткової банківської картки до поточного рахунку ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 та зобов`язання банку анулювати картку.

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу відповідача АТ «Ощадбанк».

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Мушкало С. М. підтримала свою апеляційну скаргу, просить її задовольнити; апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (судову повістку отримав 20 березня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення R068073530389) у судове засідання не з`явився; заяв не подав.

Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга відповідача до задоволення підлягає за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

На момент смерті на рахунках ОСОБА_3 в АТ «Ощадбанк» знаходилися грошові кошти, а саме грошові вклади з відповідними відсотками та нарахуваннями, право на отримання яких успадкувала її онука ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 15 листопада 2024 року, виданого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Науменко В. В. (спадкова справа № 91/2023) та зареєстрованого в реєстрі за № 1600 (а. с. 5, 6).

10 жовтня 2024 року ОСОБА_2 видала на ім`я ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Ревуцьким Є.В., зареєстровану в реєстрі за № 1506, згідно якої уповноважила ОСОБА_1 виконати всі формальності по оформленню її спадкових прав на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , в тому числі надала йому право бути її законним представником в банках в тому числі в АТ «Ощадбанк» (відкривати рахунки, розпоряджатися рахунками (знімати та класти гроші на рахунок), отримати платіжну картку, ПІН - код, користуватися іншими нарахуваннями, відсотками, при необхідності закрити рахунок, отримувати інформацію щодо руху коштів, переказувати з рахунків гроші будь-яким особам, тощо). Довіреність видана терміном на два роки і дійсна до 10 жовтня 2026 року без права передоручення третім особам (а. с. 8).

Сторонами не оспорюється той факт, що ОСОБА_1 , діючи на підставі довіреності від 10 жовтня 2024 року, звернувся до АТ «Ощадбанк» з метою перерахування грошових коштів з рахунку спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2

17 грудня 2024 року банк у листі № 11/5-16/9864/2024/с, підписаному директором департаменту роздрібного бізнесу В. Малаховою, повідомив про відмову у здійсненні переказу коштів, мотивуючи це відсутністю належної довіреності, вказавши, що надана довіреність не надає ОСОБА_1 права на проведення такої операції (а. с. 4).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача у сформуванні банківської картки на ім`я позивача неправомірними та анулювання її, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів факту порушення його прав випуском додаткової платіжної картки. Позивач не заперечував проти оформлення додаткової картки на момент її випуску і фактично погодився на укладення відповідного договору, а вказуючи загальними фразами на те, що був введений в оману банком, не надав доказів на підтвердження такого факту. Для вирішення вказаного питання позивач не звертався до банку в позасудовому поряду.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахуванні коштів з рахунків спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 , суд першої інстанції вказав на те, що текст довіреності від 10 жовтня 2024 року містить пряме та недвозначне уповноваження Трушкова М. М. «виконати всі формальності по оформленню спадкових прав ОСОБА_2 на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 ». Це формулювання має загальний характер, водночас, довіреність містить конкретні повноваження щодо дій у банківських установах, зокрема в АТ «Ощадбанк», а саме: відкривати рахунки; розпоряджатися рахунками (знімати та класти гроші на рахунок); отримати платіжну картку, ПІН-код; переказувати з рахунків гроші будь-яким особам; при необхідності закрити рахунок; отримувати інформацію щодо руху коштів. ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину від 15 листопада 2024 року, успадкувала право на отримання грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахуваннями, які належали ОСОБА_3 . Переказ грошових коштів з рахунку спадкодавця на рахунок спадкоємця є невід`ємною частиною процесу оформлення спадкових прав на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку. Отримання спадкоємцем права на грошові кошти без можливості фактичного їх отримання через уповноважену особу позбавляє це право реального змісту. Відповідач формально тлумачить текст довіреності, що суперечить її дійсному змісту та волі довірителя, оскільки ця довіреність чітко передбачає повноваження на «переказування з рахунків грошей будь-яким особам», що включає переказ на рахунок самої довірительки. Обмежувальне тлумачення цього положення банком позбавляє спадкоємця права на отримання спадщини.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою і третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1). Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. 3).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч. 1). Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом (ч. 2). Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ч. 3).

Згідно частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 отримала 15 листопада 2024 року свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого вона є спадкоємцем ОСОБА_3 , спадщина якої складається із: грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахуваннями, які зберігаються в АТ «Державний ощадний банк України»: у ТВБВ № 10004/0479 на рахунках № НОМЕР_1 – сума залишку – 136 874,24 грн.; № НОМЕР_2 – сума залишку – 0,00 грн.; у ТВБВ № 10004/0467 на рахунку № 9760/1380 (компенсація 1997 року) – сума залишку 2569,35 грн., відповідно до довідки, яка видана 21 грудня 2023 року за вих. № 46\12-05\96615\2023\БТ АТ «Державний ощадний банк України» (а. с. 5).

За правилами статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1). Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина 3).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Представництво за довіреністю – це добровільна передача повноважень однією особою (довірителем) іншій (представнику) для вчинення правочинів або дій перед третіми особами, оформлена письмовим документом. Довіреність містить дату, обсяг повноважень, підпис, має бути нотаріально посвідчена. Представник діє в інтересах довірителя, а права й обов`язки виникають безпосередньо у довірителя.

10 жовтня 2024 року спадкоємець ОСОБА_2 оформила у письмовій формі та нотаріально посвідчила (зареєстрована в реєстрі за № 1506) довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1 виконати всі формальності по оформленню її спадкових прав на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 . Для цього надала йому право бути її законним представником в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, в органах місцевого самоврядування, у нотаріуса, в Держгеокадастрі, земельних відділах, бюро технічної інвентаризації, в органах державної реєстрації, у відділах державної реєстрації актів громадянського стану, в банках, в тому числі в АТ «Ощадбанк» (відкривати рахунки, розпоряджатися рахунками (знімати та класти гроші на рахунок), отримати платіжну картку, ПІН - код, користуватися іншими нарахуваннями, відсотками, при необхідності закрити рахунок, отримувати інформацію щодо руху коштів, переказувати з рахунків гроші будь-яким особам, тощо), перед фізичними особами, подавати від її імені заяви (у тому числі, що стосуються її сімейного стану), отримувати необхідні довідки, документи, свідоцтва про право на спадщину, підписувати договори поділу спадкового майна, зареєструвати успадковане майно в установленому порядку, проводити необхідні платежі, розписуватися за неї тощо. Довіреність видана терміном на два роки і дійсна до 10 жовтня 2026 року без права передоручення третім особам (а. с. 8).

Отже, цією довіреністю ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 повноваження на розпорядження належними саме їй рахунками у банках, у тому числі в АТ «Ощадбанк».

Проте, згідно свідоцтва про спадщину, виданого 15 листопада 2024 року, спадковим майном після смерті ОСОБА_3 є грошові вклади, які зберігаються в АТ «Ощадбанк» на рахунках, а самі рахунки не входять до складу спадкового майна спадкодавця, тому розпоряджатися ними спадкоємець не вправі. Видана спадкоємцем ОСОБА_2 довіреність не містить таких повноважень, наданих ОСОБА_1 на розпорядження саме рахунками, що знаходяться в АТ «Ощадбанк» та належать спадкодавцю ОСОБА_3 .

Таким чином, перерахування коштів саме із рахунка спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 потребує оформлення відповідних прав на такий рахунок, проведення верифікації та ідентифікації спадкоємця і її документів, а у випадку ініціювання представником спадкоємця ОСОБА_2 – ОСОБА_1 згідно довіреності, така довіреність має містити чітко визначений необхідний обсяг конкретних повноважень на вчинення довіреною особою визначених банківських операцій для отримання успадкованих спадкоємцем ОСОБА_2 коштів по рахунку клієнта банку, який є спадкодавцем, та розпорядження ними.

Отже, спадкоємець ОСОБА_2 згідно вимог статті 1228 ЦК України успадкувала не сам банківський рахунок, належний спадкодавцю, а вклад, що знаходиться на цьому банківському рахунку, тобто, у спадкоємця виникає право на отримання грошових коштів, які знаходяться на рахунку спадкодавця із проведенням банківської операції, яка передбачає перерахування успадкованих коштів з рахунку спадкодавця на рахунок спадкоємця. А такі повноваження відсутні у довіреності, виданій ОСОБА_2 . 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 .

Позивач не надав доказів своїх повноважень, а надана ним довіреність не передбачає повноважень отримання успадкованих спадкоємцем ОСОБА_2 коштів по рахунку спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 .

Тому дії відповідача не можна вважати протиправними.

З огляду на встановлені судом обставини справи та вимоги норм матеріального права, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача АТ «Державний ощадний банк України», що виразилися у відмові у перерахуванні коштів з рахунків спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 .

У зв`язку з викладеним оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій банку щодо відмови у перерахунку коштів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача у сформуванні банківської картки на ім`я позивача неправомірними та анулювання її, є правильним.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1067 ЦК України регулює укладення договору банківського рахунка, згідно вимог якої договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Пунктом 121 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ № 162 від 29 липня 2022 року, надавач платіжних послуг закриває поточні/платіжні рахунки користувачів на підставі заяви про закриття поточного рахунку/заяви про закриття платіжного рахунку користувача, крім випадків, визначених у пункті 122 розділу XV цієї Інструкції.

Згідно пункту 122 Інструкції банк закриває поточні рахунки клієнтів, на кошти яких установлено обтяження майнових прав відповідно до умов договору, лише за згодою обтяжувача, який установив таке обтяження, крім випадків закриття рахунків клієнтів під час виконання банком плану припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи відповідно до Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», яке може здійснюватися банком без отримання на це згоди обтяжувача. Надавач платіжних послуг не має права за заявою користувача закрити поточний/платіжний рахунок, якщо грошові кошти, розміщені на відповідному рахунку, заморожені або фінансові операції за відповідним рахунком зупинені відповідно до законодавства з питань фінансового моніторингу.

Суд на підставі статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7).

Доказами, згідно вимог ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).

Допустимість доказів визначена статтею 78 ЦПК України, згідно якої суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Згідно вимог частини 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити у тому числі: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 не навів обставин в обґрунтування своїх вимог в частині неправомірності дій відповідача у сформуванні банківської картки на його ім`я, зазначивши лише те, що на його думку, картка була виписана відповідачем внаслідок введення його в оману. Доказів у підтвердження цих обставин позивач не навів у своєму позові та не надав їх.

До суду першої інстанції позивач 01 грудня 2025 року надав свою заяву від 27 вересня 2025 року, адресовану АТ «Державний ощадний банк України», у якій він просив закрити, анулювати неактивну банківську картку 5-766* на його ім`я (а. с. 65). Доказів того, що така заява надіслана ним відповідачу, він не надав і матеріали справи таких доказів не містять, як не містять відповіді банку на таку заяву.

Враховуючи викладене, позивачем не доведені такі вимоги та не доведено порушення відповідачем його прав.

Отже висновок суд першої інстанції про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог є обґрунтованим.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неналежного позивача ОСОБА_1 спростовуються тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом як представник спадкоємця ОСОБА_2 , повноваження якого визначені посвідченою приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Ревуцьким Є. В. 10 жовтня 2024 року довіреністю, що зареєстрована в реєстрі за № 1506, що відповідає вимогам статтей 58, 60, 62 ЦПК України. Протилежного у справі не встановлено.

При цьому позовна вимога, по якій ухвалено рішення, яке в цій частині оскаржено відповідачем, заявлена ОСОБА_1 не в своїх інтересах, а саме в інтересах спадкоємця ОСОБА_2

Також позивач у своїй позовній заяві не вказував на те, що протиправними діями банку, які виразилися у неправомірній відмові у перерахунку коштів із рахунків спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 , порушується його приватне право, а вказував на те, що порушується право особи, яку він представляє згідно довіреності – ОСОБА_2 .

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача у сформуванні банківської картки на ім`я позивача неправомірними та анулювання її, є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування в оскаржуваній позивачем частині, а апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року в частині визнання протиправними дій банку щодо відмови у перерахуванні коштів з рахунку спадкодавця ОСОБА_3 на рахунок спадкоємця ОСОБА_2 , скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: Ю. Б. Войтко

І. М. Стадник

Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року.