Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №748/2974/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/174/26

Єдиний унікальний № 748/2974/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2026 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Кухти В.О.,

секретаря Крошки І.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, –

В С Т А Н О В И В :

05.09.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , укладений 05.06.2007 р. приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Петрушиною Л.М.

В обгрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_4 . При оформленні спадщини вона дізналася, що мати подарувала будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку відповідачці. Відповідачка в будинку ніколи не проживала лише кілька разів приїздила на декілька днів, проживає в країні агресорі, жодних намірів та змоги приїздити до будинку не має.

Позивачка зазначає, що матір`ю була хибно оцінена правова природа договору, це не надало їй права отримувати від відповідача матеріальну допомогу та піклування. При телефонній розмові з відповідачкою, та сказала, що не заперечує проти задоволення позову. Після укладання договору відповідачка не користувалася будинком та не прийняла його. Мати вважала, що укладений договір встановлює обов`язок відповідача здійснювати догляд за нею та допомогу, а отже цей договір не є договором дарування.

Ухвалою судді від 11.09.2025 р. провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче засідання на 09.10.2025 р.

Ухвалою судді від 09.10.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.11.2025 р.

В подальшому, для виклику відповідачки, розгляд відкладався на 04.12.2025, 15.01.2026 та 03.02.2026.

Позивачка та її представник в судове засідання після допиту свідків 07.11.2025 року не з`являлися, представник надала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, оскільки перебуває в країні агресорі.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 05.06.2007 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Зідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 89 років.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили, що догляд за матір`ю сторін здійснювала позивачка, а відповідачка рідко приїжджала та не користувалася, але ці свідчення не є доказом того, що ОСОБА_8 помилялася при укладенні договору та не розуміла значення своїх дій.

Частина 1 ст.215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тобто особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Нормами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів того, що позивачка не розуміла значення своїх дій, чи помилялася щодо обставин правочину не надано.

Визнання відповідачкою позову також не є підставою для задоволення позову, оскільки це суперечить нормам статей 203, 215 ЦК України.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 48, 76, 81, 247, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 203, 215ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 )про визнання недійсним договору дарування - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Кухта