Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №750/14250/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/14250/25

Провадження № 2/750/446/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Марченка Р.Г.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Дудки О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Марченка Р.Г. звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

Обґрунтовано позов тим, що з 04.12.2021 позивач набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку із кадастровим номером 7410100000:02:025:0253, на якій він розташований. Як видно з технічного паспорту зазначена вище земельна ділянка не має окремого проходу, проїзду та доступу від вулиці Земської і такий доступ може бути здійснений виключно через земельну ділянку 7410100000:02:025:0252, яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Між попереднім власником вказаного нерухомого майна ОСОБА_3 та відповідачем 21.01.2021 року було укладено договір про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки площею – 0,0111 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0252, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яким було встановлено сервітут в інтересах матері сторін ОСОБА_3 на право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці площею 0,0013 згідно плану меж земельного сервітуту. Відповідно до п. 2.1. Договору земельний сервітут було встановлено на весь час перебування земельної ділянки 7410100000:02:025:0252 у власності відповідача. Після укладення договорів дарування та переходу права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку із кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 на якій він розташований до позивача, відповідач почав чинити перешкоди у проході позивача до своєї земельної ділянки посилаючись на те, що відповідно до п. 4.2. укладеного договору про встановлення земельного сервітуту сервітуарій не мав права передавати будь-яким способом земельний сервітут іншим фізичним і юридичним особам, а отже у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки із кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 договір про встановлення земельного сервітуту припинив строк своєї дії. Так як відповідач чинить перешкоди у доступі позивачу до належної їй земельної ділянки, вона звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки чоловік позивачки займається підприємницькою діяльністю, пов`язаною з меблями, він весь час носить ті меблі повз його будинок, що створює для відповідача значні незручності у користуванні своєю власністю. Відповідач звернувся до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з вимогою розірвати договір земельного сервітуту, у зв`язку з чим було укладено угоду про розірвання земельного сервітуту. Проте, позивач та її чоловік і надалі користуються земельною ділянкою відповідача, що призводить до загострення конфлікту. Отже, відповідач вважає, що встановлення сервітуту в умовах гострого конфлікту порушує не лише його інтереси, але й не відповідає меті і суті сервітуту, як інструменту забезпечення потреби, а не джерела протистояння. Встановлення сервітуту у даному випадку є непропорційним обмеженням, а позивач не довела відсутності іншого способу доступу до свого домоволодіння, що є обов`язковою умовою для встановлення земельного сервітуту.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити, посилаючись на те, що аргументи відповідача є безпідставними, не підкріпленими належними доказами та не спрямованими на спростування ключового юридичного факту – відсутності будь-якого іншого доступу до ділянки позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2025 року у справі призначено судове засідання з викликом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. При цьому представник позивача вказав, що земельна ділянка даного домоволодіння була розділена на три частини за згодою всіх власників таким шляхом, щоб кожен власник мав змогу проходу до свого будинку, у зв`язку з чим одразу при поділі було встановлено сервітут. Пропозиція відповідача просити прохід у сусідів є неприйнятною, адже то інше домоволодіння.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Також представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що прохід на земельну ділянку позивача може бути забезпечено через земельну ділянку сусіднього домоволодіння, проте позивач цей варіант не розглянула, хоча він був би більш зручним для неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.12.2021 належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі договору дарування земельної ділянки від 04.12.2021 належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410100000:02:025:0253 (а.с. 17-18, 19-20), що також підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 288430565 від 04.12.2021 та № 288430728 від 04.12.2021 (а.с. 11, 12)

Позивач у судовому засіданні пояснила, що за цим договором будинок та земельну ділянку їй подарувала мати, а відповідач є її рідним братом і має у власності свій будинок та земельну ділянку. Їх земельні ділянки утворилися в результаті розподілу земельної ділянки в одному домоволодінні на окремі земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів.

Як видно з технічного паспорту, зазначена вище земельна ділянка не має окремого проходу, проїзду та доступу від вулиці Земської і такий доступ може бути здійснений виключно через земельну ділянку 7410100000:02:025:0252, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 34-36).

27.01.2021 року між попереднім власником подарованого позивачу будинку ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки площею – 0,0111 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0252, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яким було встановлено сервітут в інтересах ОСОБА_3 на право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці площею 0,0013 згідно плану меж земельного сервітуту. (а.с. 28-29)

Таким чином до укладання договорів дарування доступ власника до житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку із кадастровим номером 7410100000:02:025:0253, на якій він розташований, здійснювався на підставі встановленого сервітуту через земельну ділянку 7410100000:02:025:0252, що знаходиться у власності відповідача. Після укладення договорів дарування та переходу права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку із кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 на якій він розташований до позивача, відповідач почав чинити перешкоди у проході позивача до своєї земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.2. укладеного договору про встановлення земельного сервітуту сервітуарій не мав права передавати будь-яким способом земельний сервітут іншим фізичним і юридичним особам, а отже у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки із кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 договір про встановлення земельного сервітуту припинив строк своєї дії.

Відповідно до п. 2.1. Договору земельний сервітут було встановлено на весь час перебування земельної ділянки 7410100000:02:025:0252 у власності відповідача.

Зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою до цього договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання спір вирішується у судовому порядку. Дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження іншої сторони за два місяці (п. 5.1 договору).

Договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених статтею 102 Земельного кодексу України. Договір втрачає чинність у разі його припинення на дату державної реєстрації (пункти 5.2, 53 договору).

У пункті 6.2 договору зазначено, що спори, які виникають у зв`язку з встановленням та використанням земельного сервітуту, вирішуються у судовому порядку.

Адвокатом позивача на адресу відповідача були направлені звернення від 04.08.2025 та 19.08.2025 з вимогою усунути перешкоди в проході та проїзді на велосипеді або укласти новий нотаріальний договір про встановлення земельного сервітуту з ОСОБА_1 , але згідно даних сайту Укрпошта та трекінгу поштового відправлення (накладна 1401300203742 та накладна 1401300207705) листи відповідачем не були отримані. (а.с. 9-10, 31-32).

Представник позивача у позові зазначає, що позивачка неодноразово намагалась врегулювати вказане питання усно, але відповідач поводився агресивно, будь-яким чином врегульовувати ситуацію не хотів. Незважаючи на намагання позивача в позасудовому порядки владнати спірну ситуацію, відповідач на контакт не йде та продовжує чинити перешкоди позивачеві, чим унеможливлює доступ останньої до належного їй будинку та земельної ділянки та позбавляє можливості у реалізації права на вільне володіння своїм майном, яке не можливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

З матеріалів справи та пояснень сторін убачається, що при поділі земельної ділянки по АДРЕСА_1 на окремі ділянки між попередніми власниками було ураховано необхідність проходу попередньому власнику земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 через земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:025:0252, яка належить відповідачу, шляхом встановлення сервітуту і такий порядок існував з часу, коли їх власником була мати сторін – ОСОБА_3 та відповідач. Після укладення договору дарування будинку та земельної ділянки та відчуження цих об`єктів позивачу, з боку відповідача створюються перешкоди у доступі до її земельної ділянки та житлового будинку, а іншого проходу, ніж через спірну земельну ділянку до її житлового будинку не існує, а тому вона була змушена звернутися до суду із даним позовом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На спростування доводів позивача жодних доказів відповідачем не надано з урахуванням тієї обставини, що прохід до земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 існував через земельну ділянку відповідача на підставі добровільно встановленого сервітуту з попереднім власником.

Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Стаття 99 ЗК України визначає перелік, який не є вичерпним, земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Результат аналізу наведених норм цивільного і земельного законодавства України дає підстави для висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що: правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися тільки між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18)); метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-16854св18)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач в судовому засіданні визнав, що на момент придбання позивачем будинку із земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:025:0253 прохід до земельної ділянки позивачки вже існував через належну йому ділянку та ним користувалася попередня власниця. В той же час він категорично заперечує проти встановлення земельного сервітуту через його земельну ділянку саме для позивача та членів її сім`ї у зв`язку з існуванням неприязних відносин між ними.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд погоджується з доводами позивача, що в даній ситуації встановленням сервітуту буде дотримано принципу пропорційності втручання в право відповідача на мирне володіння майном та непорушності права власності.

Варіант земельного сервітуту через частину належної відповідачу земельної ділянки 7410100000:02:025:0252 в обсязі 0,0013 га існував для попереднього власника у межах земельного сервітуту, що діяв відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 27.01.2021 року.

Таким чином встановлення на користь позивача земельного сервітуту (права проходу та проїзду велосипедом) відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, та дотримання справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, який не позбавляється права володіння цією земельною ділянкою.

Також суд враховує, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:025:0252 є «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна діянка)», а отже, встановлення земельного сервітут з правом користування земельною ділянкою позивачем буде відповідати виду використання землі й не буде становити надмірне втручання.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 27.06.2024 у справі № 756/16616/21

Таким чином встановивши, що сторонами в добровільному порядку не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту, хоча нормальне використання позивачкою її житловим будинком та земельною ділянкою неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також те, що потреби позивачки у забезпеченні проходу (проїзду) до власного майна не можуть бути задоволені у інший спосіб, адже доказів протилежного сторонами не надано, а тому суд знаходить підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про встановлення земельного сервітуту – задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,0013 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0252, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , на право проходу та проїзду велосипедом від вул. Земська у місті Чернігові до земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:025:0252, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Межі та конфігурація земельного сервітуту: в межах відповідно до додатка до договору про встановлення земельного сервітуту від 27.01.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

Суддя