Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №591/803/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/803/26

Провадження № 2/591/328/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, 3-ї особи: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг» Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення. Вимоги мотивовано тим, що позивачу ОСОБА_1 у 2005 році Управлінням Міністерства внутрішніх справ надано у користування житлове приміщення №209 у гуртожитку за АДРЕСА_1 , у яке він заселився зі своїм сином на підставі ордера на житлову площу в гуртожитку № НОМЕР_1 , виданого 20.07.2005 року УМВС України у Сумській області, дружина – ОСОБА_2 зареєстрована та проживає з 03.03.2015 року, безперервно проживає з родиною до цього часу, будь-яке інше житло у них відсутнє, сплачує житлово-комунальні послуги, нарахування яких здійснюється з розрахунку площі зайнятих кімнат та кількості осіб. У подальшому 13.11.2019 року рішенням Сумської міської ради гуртожиток за вказаною адресою прийнято від Міністерства Внутрішніх справ України до комунальної власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади.Згідно Акту приймання-передачі державного майна у комунальну власність від 19.11.2021року були передані житлові приміщення: однокімнатні, двокімнатні та трьох кімнатні. Зміни статусу гуртожитку на багатоквартирний будинок та зміни статусу житлового приміщення №209 у цьому гуртожитку не відбувалося. Позивач подав заяву з необхідним переліком документів на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_2 . Листом від 14.10.2025 року №14.01-15/1411 Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради повідомило позивача про відмову йому та дружині ОСОБА_2 у приватизації квартири АДРЕСА_2 з тих підстав, що Законом України«Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не передбачена приватизація квартир у гуртожитках. Позивач вважає, що відповідач порушив його права на приватизацію. Спірне житлове приміщення не віднесено до приміщень, які не можна приватизувати, ніякої законодавчої заборони на його приватизацію не має, тому він звернувся до суду із позовом про визнання безпідставної відмови органу приватизації (Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради) передати у приватну власність житлове приміщення АДРЕСА_2 з покладенням обов`язку на цей орган оформити приватизацію вказаного житлового приміщення.

Стороною Відповідача подано відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову, оскільки передати позивачу у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_2 управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради не має законних підстав. Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не передбачена приватизація квартир у гуртожитку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кузченко Т.М. в письмовій заяві позов підтримала повністю, просить суд його задоволити, слухати справу у її відсутінсть та відсутність позивача.

Відповідач Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, представник до суду не з`явився.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення АДРЕСА_2 , у яке він заселився зі своєю родиною на підставі ордера на житлову площу в гуртожитку №337, виданого м. Суми 20.07.2005 року УВС області, про що свідчить копія поквартирної картки та витяги з реєстру територіальної громади щодо громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 16.07.2025 року №116.40/0145-05/474, виданої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів значиться. Житловий чек не використаний.

Дружина позивача ОСОБА_2 також значиться в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів, житловий чек не використаний.

Згідно до копії листа Управління комунального майна Сумської міської ради від 06.10.2025 року №282/10.01-07, гуртожиток по АДРЕСА_1 , в тому числі житлове приміщення №209, перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади.

Відповідно до довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 12.08.2025 року нерухоме майно, належне на праві власності за гр. ОСОБА_1 не зареєстроване.

25.08.2025 року Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради видано довідку дружині ОСОБА_2 про те що, за нею належне на праві власності не зареєстровано.

13.11.2019 року рішенням Сумської міської ради №5909-МР «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади гуртожитку по АДРЕСА_1 » було надано згоду на прийняття до комунальної власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади від Міністерства Внутрішніх справ України гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно АКТУ приймання-передачі державного майна у комунальну власність від 19.11.2021 року, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.11.2021року №714, було передано 79 одиниць житлових приміщень у гуртожитку, у тому числі: однокімнатних - 27 загальною площею 667 кв. м., двокімнатних – 51 загальною площею 2387,1 кв. м., трикімнатних – 1 загальною площею 78,2 кв. м. Кількість мешканців у житлових приміщеннях – 260 чол.

Мешканці гуртожитку по АДРЕСА_1 порушували питання перед Сумською міською радою щодо змінити статусу будівлі «гуртожиток» на «багатоквартирний будинок», мотивуючи це прохання тим, що основна проблема у мешканців є тарифи на послуги електропостачання та облік спожитої електроенергії за індивідуально встановленими лічильниками.

Дане питання розглядалося на засіданні комісії по вирішенню питання щодо подальшого використання гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 , прийнятого у комунальну власність Сумської міської територіальної громади, що підтверджується протоколом №4 від 01.10.2024.

Щодо встановлення індивідуальних лічильників на житлові приміщення для прямих розрахунків з постачальником електроенергії, то представник АТ «Сумиобленерго» пояснив, що можливо лише у разі зміни статусу гуртожиток на багатоквартирний будинок. Представник управління архітектури та містобудування Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради зазначив, що зміна статусу гуртожиток на багатоквартирний будинок не можлива без реконструкції, оскільки значна частина житлових приміщень, які претендують на статус квартири не відповідають державним будівельним нормам, реконструкція має бути комплексною, з відселенням та перебудовою.

На засіданні комісії по вирішенню питання щодо подальшого використання гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 , прийнятого в комунальну власність Сумської міської територіальної громади, протокол №8 від 28 березня 2025 року, знову розглядалося комісією питання щодо подальшого використання гуртожитку.

Комісія у протоколі посилається на пункт 5 частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» згідно якої місцева рада може прийняти на сесії в межах своєї компетенції одне із рішень: залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень; надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло»; перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням; знести цілісний майновий комплекс; знести колишній гуртожиток та приймає рішення, що прийнятним на сьогоднішній день є варіант: залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень.

Згідно копії листа від 14.10.2025 року №14.01-15/1411, управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради відмовлено позивачу, його дружині ОСОБА_2 передати у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_2 , оскільки немає законних підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права:

У частинах першій, другій статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Зазначені норми є загальними, оскільки відсилають до спеціального законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме:

а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом;

б) надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;

в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;

г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;

ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім`ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право на приватизацію мешканцями гуртожитків може бути реалізоване лише при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - рішення відповідної ради.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» у статті 2 встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до законодавства України державний облік житлового фонду здійснюється за єдиною для України системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 28 ЖК України).

Неналежний облік житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений законодавством.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону № 2482-XII).

Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Якщо органи приватизації зволікають із прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передання спірного житла у приватну власність позивача.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23).

Позивач як особа, яка на законних підставах вселилася, зареєстрований та постійно проживає у житловому приміщенні АДРЕСА_2 , звернувся до управління «Центру надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради із заявою про приватизацію житлового приміщення, вказаної квартири.

14.10.2025 року позивач отримав письмову відмову у приватизації з підстав того, що: приватизація житлового приміщення в гуртожитку - ізольованої квартири суперечить чинному законодавству.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_1 відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону № 2482-XII звернувся до суду з позовом про визнання безпідставної відмови органу приватизації передати у приватну власність житлове приміщення АДРЕСА_2 з покладенням обов`язку на цей орган оформити приватизацію вказаного житлового приміщення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), такий спосіб захисту в разі порушення права під час приватизації майна, як визнання безпідставної відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення є належним.

З урахуванням висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року (справа № 759/1426/22 провадження № 61-15198сво23): органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають право відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, лише у випадку відсутності у них права на приватизацію та/або заборони приватизувати конкретне приміщення; зазначення в ордері, що він видається на житлову площу у гуртожитку, а не на житлове приміщення державного житлового фонду, не впливає на його законність як підстави на вселення особи до житла, крім випадку, якщо він скасований або визнаний недійсним; зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку) не може бути підставою для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла; неналежне виконання обов`язку щодо обліку житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав.

Враховуючи те, що позивач на законних підставах проживає разом з родиною у спірному житловому приміщенні гуртожитку і його право на це приміщення ніким не оспорюється, житлове приміщення № 209 розташоване у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає приватизації і ніяких обмежень щодо його приватизації не має, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У цій справі відповідачем не доведено правомірності дій щодо відмови позивачу та члену його сім`ї дружині у передачі у спільну сумісну власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладені обставини, суд визнає позовні вимоги підставними до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, 3-ї особи: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення -задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради щодо відмови у передачі у спільну сумісну власність шляхом приватизації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: : АДРЕСА_3 , НОМЕР_3 ) житлового приміщення АДРЕСА_2 та зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг м. Суми» Сумської міської ради провести дії по приватизації житлового приміщення АДРЕСА_2 у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг м. Суми» Сумської міської ради ЄДРПОУ 23823253 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп..

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 03 квітня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО