Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №522/1649/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/5298/26

Справа № 522/1649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участі третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про стягнення коштів набутих без достатніх правових підстав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.02.2026 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участі третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про стягнення коштів набутих без достатніх правових підстав у розмірі 17 000 грн та судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 за чотирма протоколами за частинами 2, 5, 12, 13 статті 96 КУпАП було прийнято одну постанову від 14.02.2025, якою на позивачку накладено штраф у розмірі 17 000 грн. ОСОБА_1 вказує, що не скоювала правопорушення, не є замовником або підрядником будівництва, не керувала роботами з будівництва, е придбавала будівельні матеріали, не виконували ніякі роботи з будівництва двоповерхової новобудови. Двоповерхова будівля була побудована в 2022 року і на час перевірки в січні-лютому 2025 року ніякі будівельні роботи не велись, новобудова збудована чоловіком позивачки ОСОБА_2 крадькома від позивачки, коли вона на початку повномасштабної агресії росії проти України виїздила до Республіки Болгарії, де знаходилась донька з онуками, щоб надати їм допомогу. Вказує, що за чотирма протоколами має бути складено чотири постанови, а сплата штрафу не є визнанням вини. ОСОБА_1 наводить доводи, щодо безпідставності спочатку планової перевірки з боку відповідача, вказує на порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, тому вважає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності нікчемною і такою, що прямо суперечить чинному законодавству, тому оскаржувати її та визнавати недійсною не потрібно. Сплачений позивачкою штраф у розмірі 17 000 грн підлягає поверненню Державою в особі Головного управління Державного казначейства в Одеській області.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.02.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 26.03.2026.

До суду 10.03.2026 надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, згідно якого просять виключити ДКС України в Одеській області з кола відповідачів та відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що УДАБК ОМР є органом, що контролює справляння надходжень бюджету та має технічну можливість формувати подання про повернення штрафів, тому цей орган є належним відповідачем у справі. Також вказує, що в прохальній частині вимоги про стягнення грошових коштів саме з ГУ ДКСУ в Одеській області не підлягають задоволенню, адже шляхом виконання судових рішень не потребує деталізації у резолютивній частині судового рішення. Відповідач вказує на суперечливі твердження в позову щодо стягнення коштів з державного бюджету, тоді як позивачка просить стягнути кошти з місцевого бюджету. Позивачка не скористалася правом оскаржити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а помилково вважає постанову нікчемною, адже одна постанова може бути винесена щодо декількох правопорушень. Штраф сплачений позивачем сплачено на рахунок місцевого бюджету, а не на рахунок відповідача, тому стягнення грошових коштів з ГУ ДКСУ в Одеській області є помилковим.

До суду 16.03.2026 надійшли пояснення третьої особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у яких вказано, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності щодо ОСОБА_1 винесено за результатами перевірки та встановлення порушень. Третя особа вказує, що сплата позивачем штрафу є визнання факту наявності вини у власних діях та погодження зі встановленими порушеннями. Оскільки постанова не була скасована, то штраф не може вважатися безпідставно набутим майном.

У судовому засіданні 26.03.2026 ОСОБА_1 та її представник Кармазін С.А., було прийнято відзив та пояснення третьої особи. Представник позивача надав вступне слово, просив задовольнити позов.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд перейшов до стадії проголошення рішення та повідомив, що оголошення рішення суду відбудеться 03.04.2026 об 11:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами заходів державного архітектурно-будівельного контролю, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо ОСОБА_1 було складено:

- протокол від 07.02.2025 про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до ч. 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (будівельні роботи на земельній ділянці не переданої у власність або оренду, без розробленої та затвердженої проєктної документації та без подання повідомлення про початок робіт) (а.с.18-20);

- протокол від 07.02.2025 про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не отримано вихідні дані для проєктування та розроблену та затверджену проєкту документацію) (а.с.21-23);

- протокол від 07.02.2025 про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до ч. 12 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не забезпечення авторського нагляду під час будівництва) (а.с.24-25);

- протокол від 07.02.2025 про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до ч. 13 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не забезпечення здійснення технічного нагляду) (а.с.26-27).

14 лютого 2025 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєвим Олександром Робертовичем розглянувши вищевказані чотири протоколи, акт, припис та заяву ОСОБА_1 винесено постанову №004/25 якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 5, 12 та 13 статті 96 КУпАП. На підставі частини 2 статті 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн (а.с.28-32).

ОСОБА_1 14 лютого 2025 року на рахунок Казначейства України (код отримувача 37607526) сплачено штраф за постановою №004/25, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН230 від 14.02.2025 (а.с.33).

Підставою звернення до суду щодо стягнення грошових коштів, сплачених у якості штрафу на виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач вважає нікчемність такої постанови.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії / рішенням суб`єкту владних повноважень.

Касаційний суд у постанові від 06 серпня 2025 року при розгляді справи № 465/820/23 зауважив, що:

правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України) по своїй суті не є правочином. Як наслідок до незаконності правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України), положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми як § 1, так і § 2 глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані;

незаконність правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України) як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про незаконність правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України) не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Про порушення суб`єктивного права правовим актом індивідуальної дії, виданим органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України), може свідчити те, що він перешкоджає суб`єкту в реалізації його права або інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Представник позивача зазначає, що постанова від 14.02.2025 на виконання якої сплачено штраф є нікчемною і не підлягає окремому скасуванню в судовому порядку. Вказаний висновок представника позивача ґрунтується на застосуванні до адміністративних правовідносин (справи про притягнення до адміністративної відповідальності) інструментарій властивий цивільно-правовим відносинам, а саме застосування аналогії закону щодо визнання правочину нікчемним.

Згідно ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Статтею 288 КУпАП визначено, що постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, у разі не згоди особи з постановою щодо притягнення її до адміністративної відповідальності вона має право діяти в порядку передбаченому спеціальним законодавством.

У зв`язку з чим відсутні підстави для застосування аналогії закону.

Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути нікчемною, ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовом про скасування постанови №004/25 від 14.02.2025.

Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №004/25 від 14.02.2025 є чинною, скасованою не була, штраф у розмірі 17 000 грн сплачений на виконання такої постанови.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року при розгляді справи № 910/5880/21 виснувала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Тобто, ОСОБА_1 не має права на повернення коштів, адже постанова на виконання якої такі кошти сплачені, скасована не була, залишається чинною.

Окрім вищевказаного, суд вбачає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, яким вказано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, з огляду на наступне.

Належним відповідачем у даній категорії справ є саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Згідно квитанції від 14.02.2025, штраф сплачено на рахунок UA888999980314040542000015744, отримувач: Казначейство України, код отримувача: 37607526, призначення платежу: 21081100 штраф за постановою №004/25 (а.с.33).

Згідно бюджетної класифікації вказаний код 21081100 є кодом доходу місцевого бюджету для зарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать адміністративні штрафи та інші штрафні санкції, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, вказані кошти сплачені ОСОБА_1 потрапили до загального фонду доходів місцевого бюджету територіальної громади міста Одеси.

З вищенаведеного вбачається, що повернення коштів сплачених в рахунок сплати адміністративного штрафу, повинно здійснюватися з рахунків місцевого бюджету м.Одеси, а тому належним відповідачем у справі є Виконавчий комітет Одеської міської ради, як розпорядник коштів місцевого бюджету.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі№ 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі№ 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому (ч. 1 ст. 51 ЦПК України).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Оскільки суд не має права самостійно залучати співвідповідачів без ініціативи позивача.

Отже, заявлення вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, м.Одеса, вул. Садова, буд.1а), за участі третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, м.Одеса, вул. Артура Савельєва, буд.6), про стягнення коштів набутих без достатніх правових підстав – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 квітня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар