Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №521/12624/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12624/25

Номер провадження № 2/521/750/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.

за участі секретаря судового засідання Папінян В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом Громадської організації “ДРУЖНИЙ ДІМ” до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2 , Одеська міська рада, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення з блоку кімнат гуртожитку, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться справа за позовом Громадської організації “ДРУЖНИЙ ДІМ” до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2 , Одеська міська рада, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення з блоку кімнат гуртожитку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Договору № 01/10-2024 про надання послуги з управління гуртожитком, укладеного 01.10.2024 року між Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай", в особі ліквідатора Абрамова Віталія Валерійовича, та Громадською організацією "Дружний Дім", в особі голови Остапенко Надії Вікторівни, та акту приймання-передачі майна в оперативне управління від 01.10.2024 року позивачу було передано в оперативне управління та обслуговування будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з окремої 5-ти поверхової будівлі, загальною площею 2548 кв.м., в якій наявні 38 житлових 2-кімнатних блоків зі службовими приміщеннями загального користування.

06 лютого 2025 року були проведені Загальні збори членів ГО, на яких було прийняте рішення про розподіл вільних кімнат між мешканцями гуртожитку ГО "Дружний Дім". Згідно з Додатком № 1 до протоколу № 9 Загальних зборів членів ГО "Дружний Дім", ОСОБА_2 (третя особа) був виділений блок кімнат № НОМЕР_1 .

26 червня 2025 року, незважаючи на рішення, прийняте Загальними зборами членів Позивача та все вищевикладене, ОСОБА_1 , скористувавшись відсутністю у приміщенні третьої особи, самовільно розкрила замок, відчинила двері та зайняла блок кімнат № НОМЕР_1 , змінивши замок на вхідних дверях. Звернення третьої особи до поліції не призвело до відновлення порушених прав, оскільки ОСОБА_1 відмовилася звільняти це приміщення.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 24.07.2025 року відкрито провадження у справі у загальному позовному порядку, призначено підготовче засідання.

02.02.2026 року надійшли до суду письмові пояснення відповідача, в яких вона висловлює свою позицію по справі, обґрунтовану наступним. Відповідно до договору найму № 111 від 09 серпня 2019 року, складеного між ПАТ «Одеський коровай» та ОСОБА_1 , відповідач має в платному користуванні житловий блок (дві житлові кімнати з ванною кімнатою, туалетною кімнатою, коридором) під єдиним номером 111, що складає 37 кв. м, що розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (до 2002 року 14/2), на підставі чого ОСОБА_1 від ПАТ «Одеський коровай» отримала ордер на жиле приміщення в гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (до 2002 року 14/2), блок кімнат № НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 6.1. Договору найму № 111 від 09 серпня 2019 року, укладеного між ПАТ «Одеський коровай» та ОСОБА_1 , строк дії договору відповідає строку користування об`єктом найму, встановлений до 31.12.2019 року включно. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна з Сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії договору, то він (Договір) вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах. До теперішнього часу цей договір не було розірвано сторонами і він є діючим. Проти позову заперечує.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 24.03.2026 року.

У судове засідання 24.03.2026 року з`явилися представники позивача – голова ГО «Дружний дім» - Остапенко Н.В., адвокат Сокалюк В.П., відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Григорук Г.П., третя особа ОСОБА_2 , її представник – адвокат Сокалюк В.П., представник третьої особи – Одеської міської ради – Славинський А.Ю., інші учасники повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляли, заяв та клопотань про відкладення суду не надходило.

Представники позивача – голова ГО «Дружний дім» - Остапенко Н.В. та адвокат Сокалюк В.П. на задоволенні позову наполягали з підстав, наведених у ньому.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Григорук Г.П. проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у повному обсязі з мотивів його безпідставності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 та її представник – адвокат Сокалюк В.П., пояснили суду, що ОСОБА_2 набула право користування блоком кімнат № НОМЕР_1 , що розташований на першому поверсі гуртожитку, на законних підставах згідно рішення загальних зборів ГО «Дружний дім», атому просять суд задовольнити позов у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Одеська міська рада, в особі представника Славинського А.Ю. проти позову заперечує, просить відмовити у повному обсязі. Додатково представник Одеської міської ради пояснив, що будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 належить до житлового фонду територіальної громади м. Одеси відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської територіальної громади будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри (вул. Генерала Петрова), 14-А, що передається від підприємства-банкрута Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай». Районною адміністрацією Хаджибейського району ордери на вселення в кімнати № 108, № 111не надавалися. Договори найму на зазначені кімнати не укладалися.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи та заслухавши сторони та їх представників, виснує наступне.

За матеріалами справи встановлено, будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 належала Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» на праві колективної власності згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 18.01.2002 року.

09.08.2019 року ПАТ «Одеський коровай» з відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір найму № 111 відносно житлового блоку (дві житлові кімнативанноюкімнатою, туалетною кімнатою, коридором) під єдиним номером 111, що складає 37 кв.м., що розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 для проживання та реєстрації разом з сином – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.п. 1.1, 1.2. Договору найму). Разом з цим, 09.08.2019 року ОСОБА_1 та її сину було видано ордер на жиле приміщення з повною технічною характеристикою блоку.

Згідно Витягу з Рєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.1019 року у справі № 910/8992/19 за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (ЄДРПОУ 00376886) було відкрите провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський коровай". Цією ж ухвалою повноваження щодо розпорядження майном ПАТ "Одеський коровай", в тому числі і гуртожитком було передано до арбітражного керуючого Куліченка М.В. Пізніше, ухвалою від 12.12.2022 року – до арбітражного керуючого Абрамова В.В.

Указаними ухвалами Господарського суду м. Києва, зокрема було визначено заборонити боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. А тому суд не приймає до уваги доводи представників позивача щодо відсутності у ПАТ «Одеський коровай» повноважень щодо виділення житлової площі своїм працівникам, оскільки вказані ухвали не містять такої заборони і не пов`язані з відчуженням майна.

03.08.2022 р. ГО "Дружний дім" було зареєстровано, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протоколом № 1 від 19.07.2022 року рішенням установчих зборів засновників ГО «Дружний дім» затверджено Статут ГО «Дружний Дім».

Згідно із п. 3.1 Статуту головною метою Організації є сприяння забезпеченню житлових прав мешканців гуртожитку, розташованого за адресою ву. Генерала Петрова (теп. Євгенія Танцюри), 14-А (до 2002 року – 14/2) у м. Одесі, захист їхнього права на житло, організація надання мешканцям будинку комунальних послуг та обслуговування будинку.

Пунктом 5.2.5 Статуту визначено виключну компетенцію Загальних Зборів Організації, серед видів якої немає вирішення питань надання, зміни, виселення та іншого щодо розподілу житлової площі гуртожитку.

27.12.2022 року гуртожиток, розташований за адресою АДРЕСА_1 , договором з арбітражним управляючим був переданий, відповідно до Акту приймання-передачі, в оперативне управління позивачу – ГО "Дружний дім".

Відповідно до умов Договору № 01/10-2024 від 01.10.2024 року про надання послуги з управління гуртожитком згідно з яким здійснювалося оперативне управління (абз. 1 п. 1 Договору) ГО «Дружний Дім» не мало ніяких повноважень щодо розподілу житлової площі вказаного гуртожитку.

06.02.2025 року на загальних зборах позивача - ГО "Дружний дім" було прийнято рішення щодо закріплення кімнат за мешканцями будинку (протокол № 9 від 06.02.2025 року).

Як досліджено судом, технічний паспорт на будівлю було виготовлено станом на 04.06.2010 року, він залишався діючим на момент ухвалення такого рішення загальними зборами. Але разом з тим, вказаний технічний паспорт не містить визначеної рішенням загальних зборів квартир. Натомість, на замовлення ГО «Дружний Дім» 12.03.2025 року виготовлено новий технічний паспорт будівлі ФОП " ОСОБА_4 ", але вже зі змінами нумерації квартир, за пропозицією ГО.

29.05.2024 р. ліквідатор прийняв рішення y порядку, передбаченому ст. 14 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про передачу вказаного гуртожитку ПАТ "Одеський коровай" у власність територіальної громади м. Одеси.

05.02.2025 року Одеська міська рада прийняла рішення "Про надання згоди про безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади м. Одеси будівлі гуртожитку».

Тобто, відразу після прийняття Одеською міською радою рішення про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Одеси будівлі гуртожитку, ГО «Дружний Дім» провело термінові збори, на яких всупереч Закону та власному Статут безпідставно здійснило перерозподіл житлової площі гуртожитку з виділенням житла.

Крім того, системний аналіз, наданих сторонами документів, що містяться у матеріалах цивільної справи вказує, що згідно технічного паспорту будівлі, як і 2010 року, так і 2025 року, єдиним житловим приміщенням, що відповідає технічним характеристикам, відображеним у договорі найму та ордері на житлове приміщення від 09.08.2019 року, розташоване на першому поверсі є лише приміщення, яке за технічним паспортом 2025 року набуло № 108 та було у незаконний спосіб виділене загальними зборами ГО «Дружний Дім» третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Житло є складовим елементом достатнього життєвого рівня, право на який має кожен (стаття 48 Конституції України, пункт 1 статті 25 Загальної декларації прав людини 1948 року, пункт 1 статті 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року).

Україна має зобов`язання гарантувати право на житло і на міжнародному рівні.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивач не мав жодного законного права на здійснення функцій передачі або надання у користування приміщень гуртожитку. Це не підтверджується ані статутом ГО «Дружній Дім», ані іншими доказами долученими до матеріалів цивільної справи.

Також під час розгляду справи було встановлено, що Виконавчий комітет Одеської міської ради 24.07.2025 року прийняв рішення № 798 «Про затвердження акта приймання-передачі у комунальну власність Одеської міської територіальної громади будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що передається від підприємства-банкрута Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай».

Частиною другою статті 13 ЦК передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а згідно з частиною третьою статті 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. В разі порушення особою зазначеної вимоги закону суд може відмовити у захисті її цивільного права та інтересу (ч. 3 ст. 16 ЦК).

Положення ч. 3 ст. 16 ЦК є домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав (п. 5.5 Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2-р (ІІ)/2021).

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 02.12.2010 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).

Але, в цій справі, позивач не лише сам діяв у незаконний спосіб щодо розподілу житлової площі гуртожитку, а і не мав права на звернення до суду у визначений ним спосіб.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

Позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі. Це є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення (Постанова ВС від 25.10.2022 року у справі № 607/14378/21)

У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».

Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Виходячи з вищевикладених обставин суд вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити у повному обсязі у зв`язку із тим, що позивач не є належним суб`єктом звернення з такими позовними вимогами в розумінні Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати стягненню не підлягають.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову, то судовий збір покладається на позивача, оскільки відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача у такому випадку судові витрати не підлягають.

Керуючись ст.ст. 13, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Громадської організації «ДРУЖНИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2 , Одеська міська рада, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення з блоку кімнат гуртожитку – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 03.04.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО