Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №946/957/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/957/26

Провадження № 2-а/946/61/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1/594 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27 січня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., закриття провадження по справі та стягнення судових витрат на сплату судового збору в розмірі 605, 60 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи, інвалідність встановлена безстроково (пожиттєво). Наявність у позивача інвалідності обумовлює стійкі порушення стану здоров`я, що істотно впливають на його життєдіяльність та працездатність і потребують постійного медичного нагляду. На підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачу надано відстрочку від призову під час мобілізації, яка є чинною та не скасованою. Інформація про інвалідність та надану відстрочку внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відображається в державних електронних інформаційно-комунікаційних системах, доступ до яких має відповідач. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, на військовий облік ОСОБА_1 було взято ІНФОРМАЦІЯ_2 22.07.2024 року. Відповідно позивачем було оновлено персональні дані при постановці на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач не змінював персональні дані, які відповідно до закону підлягають уточненню, зокрема: місце проживання, стан здоров`я, сімейний стан чи інші відомості, що могли б зумовити обов`язок повторного звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач на законних підставах мав і має належним чином оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яку він отримав у встановленому законодавством порядку. Порушень правил військового обліку позивач не вчиняв. Як вбачається зі змісту постанови, вона не містить жодних фактичних обставин та належних доказів, на основі яких відповідач встановив наявність події та складу адміністративного правопорушення. Відсутні відомості про те, чи перебував позивач на військовому обліку, які саме відомості та у який строк ним не були повідомлені, а також чи викликався позивач повісткою для оновлення облікових даних. По-перше, всі облікові (персональні) дані щодо ОСОБА_1 наявні в державних реєстрах та інформаційно-комунікаційних системах, доступ до яких мають посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також були оновлені (уточнені) позивачем у встановленому законодавством порядку, а саме при постановці на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 22.07.2024 року, що виключає необхідність їх додаткового уточнення з боку позивача. По-друге, з оскаржуваної постанови не вбачається, які саме персональні дані позивач повинен був уточнити, у який строк та яким чином відповідач дійшов висновку про їх неуточнення, що суперечить вимогам статей 245 та 251 КУпАП. По-третє, відсутні докази того, що у відповідача виникли складнощі з отриманням персональних даних позивача з Державних реєстрів. Копія оскаржуваної постанови позивачу посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не вручалась, на його домашню адресу не надсилалась, у зв`язку з чим було порушено право позивача на своєчасне оскарження зазначеної постанови. Докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутні. При цьому, коли ОСОБА_1 в черговий раз прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подання заяви про відстрочку з додатком документів, які підтверджують його право на відстрочку, тоді і з`ясувалось що він перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 за неявку по повістці. Відносно нього було складено постанову про закриття адміністративного правопорушення №3/3186 від 21.02.2025 року, так як з`ясувалось, що повістку він не отримував, місце проживання не змінював, відстрочка в нього була оформлена до 08.05.2025 року. Таким чином, у відповідача була можливість вручить позивачу постанову про адміністративне правопорушення №1/594 від 27.01.2025 року під підпис. Положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Докази того, що у відповідача виникли складнощі з отриманням персональних даних позивача з реєстрів відсутні.

В судове засідання представник позивач не з`явився, надав заяву від 02.04.2026 року про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Згідно ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 23.01.2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол № 754 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 23.01.2025 о 19 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції згідно звернення Е 5509 від 14.11.2024 року, працівниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 , як такого, що не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543 – ХІІ.

27 січня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 було прийнято постанову № 1/594 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

З постанови № 1/594 від 27 січня 2025 року вбачається, що 23.01.2025 о 19 год. 30 хв., під час дії особливого періоду, військового стану та мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції за зверненням Е 5509 від 14.11.2024 року, було доставлено громадянина ОСОБА_1 , як такого, що не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543 – ХІІ, тим самим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

При цьому, суб`єкт владних повноважень в оскаржуваній постанові не зазначає до якої дати позивач зобов`язаний був оновити (уточнити) облікові (персональні) дані.

У протоколі та оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем був порушений абзац 2 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від 21.10.1993 № 3543-XІІ.

Згідно абзацу 2 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від 21.10.1993 № 3543-XІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин.

Таким чином, абзац 2 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від 21.10.1993 № 3543-XІІ передбачає відповідальність резервістів, які проходять службу у військовому резерві.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що позивач є резервістом, який проходить службу у військовому резерві.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.

В силу ч.1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суд зазначає, що стаття 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення, призовниками, військовозобов`язаними, резервістами Правил військового обліку, в тому числі в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, тож при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.

Втім, оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який було порушено позивачем.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржуваною постановою позивачу фактично інкримінується не порушення правил військового обліку (ч. 3 ст. 210 КУпАП), а порушення вимог чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).

Так, згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, в оскаржуваній постанові відсутнє обґрунтування об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме у чому полягає порушення позивачем правил військового обліку та якими доказами це підтверджується.

Натомість, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив вимоги абзацу 2 частини3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), що є об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а не ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Разом з тим, порушення вимог Закону Країни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» охоплюються диспозицією ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в той час, як норми ст. 210 КУпАП визначають відповідальність за порушення Правил військового обліку.

Однак, позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а не ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Тож, при застосуванні до позивача адміністративного стягнення відповідачем допущено невірну кваліфікацію інкримінованого правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року по справі № 514/1956/24.

Фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов`язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3633-ІХ.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов`язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов`язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку про скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavinandothersv. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом висвітлено істотні аспекти доводів сторін та не надається детальна відповідь на інші аргументи, використані сторонами, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не впливають на висновки суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому складена постанова уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірною.

Відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що оспорювана позивачем постанова винесена не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені КУпАП, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову № 1/594 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27 січня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № 1/594 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27 січня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар