Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №492/206/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/206/26

провадження № 2/492/479/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання – Богдан А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

13 лютого 2026 року представниця позивача звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на його утримання, який продовжує навчання до досягнення 23 років. В обґрунтування позову посилається на те, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . 18 жовтня 2025 року ОСОБА_2 виповнилося 18 років, на теперішній час він навчається у ДНЗ «Татарбунарське професійно-технічне аграрне училище» за професією «Виноградар, тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорія А1, водій транспортних засобів категорія С1 на денній формі навчання. У зв`язку з навчанням ОСОБА_2 потребує постійних витрат на харчування, канцелярське обладнання, одяг та взуття, а самостійно заробити кошти він не має можливості, оскільки навчається. Розмір доходів ОСОБА_4 є ненабагато вищим за розмір мінімальної заробітної плати, що унеможливлює утримання самої ОСОБА_4 та повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, а також інших членів сім`ї, оскільки на утримання ОСОБА_4 перебуває також неповнолітня донька ОСОБА_2 . На підставі викладеного, позивач просив стягувати з ОСОБА_3 на користь повнолітнього сина, що продовжує навчання, ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки, від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з дня подання позову до закінчення навчання ОСОБА_2 чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позиції учасників справи

Представниця позивача за допомогою системи «Електронний суд» надіслала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представниці адвоката Павел О.Ю., позовні вимоги просила задовольнити. Не заперечувала проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачеві до суду за місцем його реєстрації призводять лише до затягування розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Згідно Постанов Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за його відсутності.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представниці позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2007 року ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком зазначений ОСОБА_3 , відповідач у справі, матір`ю – ОСОБА_4 (а.с. 12). На момент розгляду справи ОСОБА_2 виповнилося 18 років.

Згідно з довідкою ДНЗ «Татарбунарське професійно-технічне аграрне училище» № 148 від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_2 дійсно навчається у вказаному закладі за професією «Виноградар, тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорія А1, водій транспортних засобів категорія С1 на денній формі навчання по 25 листопада 2026 року (а.с. 12 зворот). Відповідно до довідки № 39 від 23 жовтня 2025 року, виданої Відділом освіти, молоді та спорту Арцизької міської ради ОСОБА_4 працює завгоспом у Надеждінському закладі дошкільної освіти «Сонечко» Арцизької міської ради, її заробітна плата з 01 січня 2025 року по 30 вересня 2025 року склала 96429,60 грн (а.с. 13).

Як вбачається з платіжних інструкцій № 0.0.4608243023.1 від 03 листопада 2025 року, № 0.0.4522666995.1 від 31 серпня 2025 року ОСОБА_4 перерахувала на рахунок ДНЗ «Татарбунарське професійно-технічне аграрне училище» за харчування загальну суму 2100 грн (а.с. 14, 15).

Також, на утриманні ОСОБА_4 перебуває неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У частині статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Згідно зі статтею 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 виповнилося 18 років. Згідно з довідкою ДНЗ «Татарбунарське професійно-технічне аграрне училище» № 148 від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_2 дійсно навчається у вказаному закладі за професією «Виноградар, тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорія А1, водій транспортних засобів категорія С1 на денній формі навчання по 25 листопада 2026 року. Як вбачається з платіжних інструкцій № 0.0.4608243023.1 від 03 листопада 2025 року, № 0.0.4522666995.1 від 31 серпня 2025 року ОСОБА_4 перерахувала на рахунок ДНЗ «Татарбунарське професійно-технічне аграрне училище» за харчування загальну суму 2100 грн (а.с. 14, 15).

Вирішуючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання, суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_3 є особою працездатного віку, отже, він має об`єктивну можливість виплачувати аліменти.

Повнолітній син – ОСОБА_2 навчається у ДНЗ «Татарбунарське професійно-технічне аграрне училище», не працює, оскільки навчання за денною формою навчання позбавляє останнього можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв`язку з чим є таким, що потребує матеріальної допомоги.

Відомостей, що ОСОБА_3 позбавлений можливості надавати допомогу на утримання повнолітнього сина, який, у зв`язку із навчанням таку допомогу потребує, в ході розгляду справи відповідачем надано не було та жодними належними і допустимими доказами не підтверджено.

Ураховуючи усі вищевикладені обставини та той факт, що ОСОБА_2 є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач є працездатною особою, стан його здоров`я є задовільним, оскільки доказів про зворотнє не надано та в судовому засіданні таких не здобуто, тобто, за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов`язки щодо утримання сина, який досяг повноліття, продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову, тобто з 13 лютого 2026 року на період навчання до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, оскільки такий розмір буде достатнім для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів одержувача, платника аліментів.

При цьому, суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів, які б підтверджували неможливість сплачувати аліменти на період навчання сина у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, оскільки наявна справа про стягнення аліментів.

Розподіл судових витрат

Беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, звернувся до суду із зазначеним позовом 13 лютого 2026 року, на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв`язку з задоволенням позовних вимог позивача про стягнення аліментів на утримання дитини.

На підставі статей 141, 166, 180-183, 184, 191, 199-201 СК України, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 128, 141, 176, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 274-279, 280-283, 284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь повнолітнього сина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на період навчання в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 лютого 2026 року до закінчення навчання або до досягнення 23 річного віку за умови, що він буде продовжувати навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.