Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №607/17232/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17232/24Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/86/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Дідух М.Є.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака В.В., представника КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" - Дишкант М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Сагайдака Володимира Васильовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Стельмащуком П.Я. у цивільній справі №607/17232/24 за позовом комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради (далі — КП “Тернопільміськтеплокомуненерго”) звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії у розмірі 102 078,45 грн.

Позов обґрунтовано тим, що КП “Тернопільміськтеплокомуненерго” здійснює забезпечення тепловою енергією житла за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_2 разом з сім`єю. Однак, передбачених законом обов`язків щодо оплати за ці послуги відповідачі належно не виконують, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення (за період з 1 березня 2016 року по 30 листопада 2021 року), за послуги з постачання теплової енергії (за період з 1 грудня 2021 року по 1 травня 2024 року) в сумі 102 078,45 грн. Добровільно відповідачі відмовляються сплатити борг.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (за період з 01.04.2017 по 30.11.2021), за послуги з постачання теплової енергії (за період з 01.12.2021 по 01.05.2024) у розмірі 89 463,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» по 530,75 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак В.В. просить рішення суду першої скасувати та відмовити у задоволенні позову. Вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 серпня 2009 року фактично відключена від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, у зв`язку з чим відповідачі не користувалися відповідними послугами.

Крім цього, подані позивачем розрахунки заборгованості є недостовірними та не можуть вважатися належними і достатніми доказами. Позивач, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості одночасно за послуги з централізованого опалення та з постачання теплової енергії, не навів окремого розрахунку боргу за кожну з послуг. Також виписка з особового рахунку не узгоджується зі змістом позовних вимог, оскільки містить відомості про заборгованість за попередній період, яка, як зазначено у позовній заяві, до стягнення не пред`являлася, а також включає дані щодо послуг гарячого водопостачання, тоді як у позові заявлено вимоги про стягнення заборгованості за централізоване опалення та постачання теплової енергії.

Зазначає, що позивач не врахував сплачені відповідачами кошти за попередній період, а суд першої інстанції не перевірив правильність нарахувань і фактично переклав тягар доведення правильності розрахунків на відповідачів.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака В.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника КП “Тернопільміськтеплокомуненерго” - Дишкант М.Р., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

За адресою: АДРЕСА_1 у період з 08 травня 2021 року по 08 травня 2024 року були зареєстровані: з 21 грудня 1994 року — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 21 грудня 1994 року по 01 травня 2024 року — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 24 травня 2013 року по 1 травня 2024 року — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 18 вересня 2002 року — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 04 квітня 2016 року по 01 травня 2024 року — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; з 06 липня 2017 року по 01 травня 2024 року — ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 21 червня 1996 року по 01 травня 2024 року — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» здійснює забезпечення централізованого опалення (постачання теплової енергії) будинку АДРЕСА_2 .

У матеріалах справи наявні акти про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які були складені 11 жовтня 2016 року, 25 жовтня 2017 року, 25 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2019 року, 20 жовтня 2020 року, 14 жовтня 2021 року, 10 листопада 2022 року та 18 жовтня 2023 року.

Рішеннями Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 827 від 05 листопада 2018 року, № 1105 від 01 грудня 2021 року, № 1165 від 28 вересня 2023 року та № 1065 від 26 червня 2024 року для КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» встановлено тарифи на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

18 квітня 2024 року КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» складено повідомлення № 1143/17/193, адресоване мешканцям квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що станом на 01 квітня 2024 року заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання за вказаною адресою становить 110 763,81 грн, із рекомендацією сплатити її протягом 15 днів.

Згідно з випискою з особового рахунку про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , від 28 травня 2024 року, відповідачі не в повному обсязі здійснювали оплату за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим станом на травень 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 102 078,45 грн за період з 01 лютого 2016 року по 01 травня 2024 року.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року з ОСОБА_2 на користь КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» стягнуто заборгованість за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 11260,64 грн за період з 01 грудня 2013 року по 01 листопада 2016 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок є незмінним.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії між сторонами у справі фактично склалися саме такі договірні правовідносини, оскільки КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» фактично надано такі житлово-комунальні послуги та підтверджено відповідними доказами їх вартість, а тому відповідач, як власник квартири, зобов`язаний їх оплачувати.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачі фактично не є споживачами послуг КП «Тернопільміськтеплокомуненерго», так як у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 встановлено індивідуальне опалення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Так, відповідно до Порядку № 4 від 22 листопада 2005 року для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Аналогічний підхід закріплений і в чинному Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженому наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року № 169, яким також передбачено складення акта про відокремлення (відключення) квартири (нежитлового приміщення) після завершення відповідних робіт.

Відповідачі не дотрималися визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури.

Наданий відповідачами акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання від 14 серпня 2009 року не є належним доказом завершення встановленої Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури відключення, оскільки матеріали справи не містять доказів його затвердження міжвідомчою комісією у передбаченому цим Порядком порядку. Сам по собі такий акт підтверджує лише виконання окремих технічних дій щодо відокремлення квартири від внутрішньобудинкових мереж, однак не свідчить про належне завершення всієї процедури відключення, з якою закон пов`язував припинення нарахування плати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Доводи апеляційної скарги про неналежну перевірку судом першої інстанції розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки з виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 від 28 травня 2024 року вбачається, що позивач визначив заборгованість у сумі 102 078,45 грн за період з 01 лютого 2016 року по 01 травня 2024 року. Разом з тим, суд першої інстанції не прийняв наведений розрахунок безумовно, а перевірив його з урахуванням постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року, якою з ОСОБА_2 уже було стягнуто 11260,64 грн за період з 01 грудня 2013 року по 01 листопада 2016 року.

Проаналізувавши виписку, суд першої інстанції правильно встановив, що нарахування за лютий 2016 року — жовтень 2016 року включно у сумі 2822,90 грн повторно включені до заявленої у цій справі заборгованості, у зв`язку з чим обґрунтовано виключив їх із розрахунку.

Отже, твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив правильність нарахувань, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, оскільки суд саме усунув подвійне врахування частини боргу та визначив дійсний розмір заборгованості, яка може бути предметом судового розгляду у цій справі.

Сам по собі факт того, що виписка з особового рахунку містить відомості про попередній залишок боргу станом на 01 лютого 2016 року та про здійснені оплати, не свідчить про безпідставність позову в іншій частині. Навпаки, ці дані були враховані судом першої інстанції при перевірці розрахунку. Зокрема, із довідки про оплату по особовому рахунку вбачається, що за період з 01 лютого 2016 року по 01 травня 2024 року сплачено 12331,27 грн, однак зазначені обставини самі по собі не спростовують наявності заборгованості за наступні періоди, а лише підлягали врахуванню при визначенні її розміру, що місцевим судом і було зроблено.

Тому посилання апеляційної скарги на те, що тягар доведення правильності розрахунку було покладено на відповідачів, є безпідставними.

Крім того, суд першої інстанції окремо застосував наслідки спливу позовної давності до частини заявлених вимог та відмовив у стягненні заборгованості за період з листопада 2016 року по березень 2017 року включно у сумі 9792,15 грн, а відтак до стягнення визначив заборгованість лише за послуги з централізованого опалення за період з 01 квітня 2017 року по 30 листопада 2021 року та за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 грудня 2021 року по 01 травня 2024 року в сумі 89463,40 грн. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно перевірив поданий позивачем розрахунок, надав оцінку запереченням сторони відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Сагайдака Володимира Васильовича — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 2 квітня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.