Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №462/2718/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/2718/25 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/811/2381/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

17.04.2025 АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 177 916,12 грн заборгованості за кредитними договорами №002/12106953-SP від 18.10.2021, №270268-500 від 23.12.2021.

Позов обгрунтований тим, що 14.10.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву №776628 про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (Кредитний договір №002/12106953-SP від 14.10.2021), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 30000 грн, шляхом перерахування на поточний рахунок, строком до 17.10.2025. Крім того, 23.12.2021 між АТ«Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту №2702468-500 (Кредитний договір №270268-500 від 23.12.2021), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 49999,54 грн, строком до 23.12.2026, зі сплатою процентів за користування кредитом 0,01 % річних. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість: за кредитним договором №002/12106953-SP від 18.10.2021у розмірі 95823,44 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 29975,86 грн; заборгованість по відсотках – 65847,58 грн; за кредитним договором №270268-500 від 23.12.2021 у розмірі 82092,68 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 35537,63 грн; заборгованість по відсотках – 5,43 грн, заборгованість за комісією – 46549,62 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 червня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 65518,92 грн заборгованості за кредитними договорами:

- за кредитним договором №002/12106953-SP від 14.10.2021 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 29975,86 грн;

- за кредитним договором №270268-500 від 23.12.2021 року заборгованості у розмірі 35543,06 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 35537,63 грн; заборгованість по відсотках – 5,43 грн.

В решті позову – відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 892,17 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду оскаржило АТ «Таскомбанк».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при видачі АТ «Таскомбанк» кредитних коштів (кредитного ліміту) у розмірі 30 000,00 грн ОСОБА_1 підписав Заяву №776628 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, що є свідченням того, що останній був ознайомлений з усіма істотними умовами договору (предмет договору, ліміт кредитування, процентна ставка, умови повернення кредиту тощо). Заяву №341704 було укладено у належній (письмовій) формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, було реально відкрито поточний рахунок з спеціальним платіжним засобом, оформлено банківську платіжну картку, на яку були зараховані кошти на картковий рахунок та в подальшому відповідач користувався платіжною карткою шляхом зняття коштів з рахунку/картки, а отже не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України. Таким чином в момент укладення договору, між банком та відповідачем було досягнуто домовленості щодо Заяви/Договору про відкриття Клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій Банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, за яких умов відбувається банківське обслуговування. А отже, відповідно до ст. 628 ЦК України, банк належним чином виконував умови Договору, визначені пунктами Заяв/Договорів, які є обов`язковими у разі їх погодження сторонами в момент підписання Договору. Отримавши платіжний інструмент, який було видано Банком, підписавши всі документи, відповідач отримав платіжний засіб, банківську картку до власного відкритого банківського рахунку зі встановленим лімітом на цьому рахунку, та скористався ними на власний розсуд, а отже розумів та усвідомлював свої дії та їх наслідки. На момент укладання правочину усі пункти Заяви-анкети, Публічної пропозиції, про приєднання до Договору, додатків до нього, тарифів та комісій банку, з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис, були зрозумілі відповідачу, він свідомо підписав Заяви та документи з метою в подальшому отримати банківську карту та кошти/встановлений ліміт на ній для власних цілей, сума яких попередньо ним була погоджена. Заявлені суми процентів до стягнення ґрунтуються на умовах кредитного договору та підтверджуються доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості та випискам по особовому рахунку. Надані АТ «ТАСКОМБАНК» у додатках до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку є документами первинної бухгалтерської документації. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписано сторонами.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 14.10.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №002/12106953-SP, шляхом підписання заяви №776628 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (а.с.7-8).

З 14.10.2021 ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви №776628 з номером кредитного договору №002/12106953-SP.

Положеннями п.5 заяви №776628 (а.с.7) встановлено, що позичальник підтвердив, що перед підписанням цієї заяви він ознайомився з Публічною пропозицією разом з додатками, у тому числі, але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку та лендинговій сторінці, посилання і примірник якої разом з додатками він отримав в мобільному додатку «Sportbank», з якою він повністю згідний, зміст розуміє, положення якої зобов`язується неухильно дотримуватись.

З пункту 2 заяви №776628 про приєднання до частини Публічної пропозиції AT «Таскомбанк» судом встановлено, що відповідач визнав, що всі правочини (у тому числі, але не виключно договори, угоди, листи, повідомлення, розрахункові документи, тощо) при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням удосконаленого електронного підпису.

До кредитного договору банк додав витяг з Публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття кредитного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових і інших послуг у межах проєкту «Sportbank» і тарифи та умови обслуговування картки «Sportbank» (а.с.15-17, 45-53).

14.10.2021 ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування з використанням картки «Sportbank», про що поставив свій електронний підпис у заяві №776628 про приєднання до частини Публічної пропозиції AT «Таскомбанк».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 25.03.2025 становить 95823,44 грн, з яких 29975,86 грн – заборгованість за тілом кредита, 65847,58 грн – заборгованість за простроченими процентами (а.с.87-88).

Окрім того, 23.12.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2702468, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 49999,54 грн, строком на 60 місяців, із фіксованою процентною ставкою 0,01 % річних, та комісія – 4,9%, що складає 2335,54 грн (а.с.24-26).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.03.2025 становить 82092,68 грн, з яких 35537,63 грн – заборгованість за тілом кредита, 5,43 грн – заборгованість за простроченими процентами, та 46549,62 грн – заборгованість по комісії (а.с.67-68).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, виходив з того, що із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами у розмірі 65518,92 грн, з якоїза кредитним договором №002/12106953-SP по тілу кредитуу розмірі 29975,86 грн; за кредитним договором №270268-500 у розмірі 35543,06 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 35537,63 грн; заборгованість по відсотках – 5,43 грн. В решті позов до задоволення не підлягає.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №002/12106953-SP по відсотках у розмірі 65847,58 грн, слід зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, у заявах щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» №776628 від 14.10.2021, підписаних ОСОБА_2 , відсутні умови щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами(а.с.7-9).

Витяг з Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank»(а.с.45-54) також не містить умов щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №002/12106953-SP за відсотками у розмірі 65847,58 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії по кредитному договору №2702468-500 від 23.12.2021.

В додатку №1 до заяви-договору про надання споживчого кредиту №2702468-500 від 23.12.2021 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

За таких обставин, умови кредитного договору №2702468-500 від 23.12.2021, якими встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту є нікчемними, тобто є недійсними в силу закону з моменту укладення договору.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 46549,62 грн заборгованості по комісії за кредитним договором №2702468-500 від 23.12.2021 не підлягає до задоволення.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено:03.04.2026

Головуючий

Судді