Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №465/9575/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9575/24 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/2424/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М. Чиж

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги село Вільшани" Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича" Хустської міської ради про відшкодування шкоди за заподіяння смерті через невиконання службових обов"язків, -

в с т а н о в и в:

Оскаржуваною ухвалою визнано поведінку позивача ОСОБА_1 в підготовчому засіданні з розгляду цивільної справи № 465/9575/24, як неповагу до суду, та перешкоджання здійсненню судочинства.

Застосовано до позивача ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_1 штраф в розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп., на користь Державної судової адміністрації України .

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначив,що вказані в ухвалі правопорушення не відповідають випадкам, які є зазначені в ч.1 ст. 148 ЦІК України як підстава для накладання штрафу, що є грубим порушенням вимог ЦПК України. Вказані в ухвалі письмові звинувачення не були оголошені в судовому засіданні 03.06.2025, так як свідомо придумані та сфальшовані суддею Кузь В.Я. після закінчення судового засідання 03.06.2025. Стверджує, що жодних протиправних вчинків не вчиняв, оскільки всі усні й письмові розпорядження та вимоги судді виконував повністю і вчасно. Ухвалу суду від 13.05.2025 повністю виконав, тобто з?явився на судове засідання 03.06.2025 та приніс всі наявні у нього оригінали документів для огляду їх судом. Однак суддя у судовому засіданні 03.06.2025 не виявив бажання оглядати оригінали документів (в тому числі і паспорт), а замість цього весь час намагався знайти підстави для відмови у прийнятті позовної заяви від 01.12.2025 в підготовчому засіданні, що є грубим порушенням вимог статей 189, 197, 198 ЦПК України.

Просить ухвалу суду в частині накладення штрафу в розмірі 3028 гривень та у частині незаконного зобов?язання привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 175 ЦПК України скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутності, що передбачено частиною 2 статті 372 ЦПК України

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у разі відсутності всіх учасників справи не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги село Вільшани" Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича" Хустської міської ради про відшкодування шкоди за заподіяння смерті через невиконання службових обов"язків.

Ухвалою Франківського районного суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03 червня 2025 року, визнано явку позивача ОСОБА_1 в підготовче засідання обов`язковою.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 03 червня 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у підготовчому засіданні порушував встановлений порядок, зловживав процесуальними правами, перешкоджав проведенню засідання, проявляв неповагу до суду.

Застосовуючи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у 2025 році становить 3028 грн., суд врахував вимоги ч.1 ст.148 ЦПК України, а також ч.4 ст.44 ЦПК України,яка зобов`язує суд вживати заходів процесуального примусу до учасників судового процесу у разі зловживання процесуальними правами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи такі вимоги процесуального закону.

Усі учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість : керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. (ч. 2, 5 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок – добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19).

Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

З протоколу та технічного запису засідання встановлено, що позивач вимагав від суду надати йому у письмовому вигляді ухвалу, яка судом занесена до протоколу судового засідання. Позивач порушував порядок в судовому засіданні, перекрикував головуючого, чим перешкоджав проведенню засідання.

Такі дії позивача суд першої інстанції правильно розцінив, як неповагу до суду та перешкоджання веденню судового процесу та з метою припинення такої поведінки позивача застосував заходи процесуального примусу у виді штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з ч.2 ст.258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання (ч.5 ст.259 ЦПК України).

Частинами 2,4 ст.214 ЦПК України встановлено, що головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Частинами 3,4 ст.216 ЦПК України на учасників справи покладені обов`язки беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.

Види заходів процесуального примусу передбачені у ст.144 ЦПК України, серед них, зокрема, штраф.

Згідно з п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Наведена норма процесуального закону спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вказані в ухвалі правопорушення не відповідають випадкам, які є зазначені в ч.1 ст. 148 ЦІК України як підстава для накладання штрафу.

Матеріалами справи та технічним записом підтверджується, що позивач порушував правила ведення судового процесу та проявив неповагу до суду, що є підставою для застосування до нього заходів процесуального примусу.

Розмір штрафу позивач в апеляційній скарзі не оскаржував, тому суд апеляційної інстанції не має обов`язку переглядати ухвалу в цій частині.

Відповідно до ч.1,2 ст.362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Інші доводи апеляційної скарги не стосуються ухвали, яка оскаржується.

З приводу вимоги в прохальній частині апеляційної скарги про скасування ухвали в частині приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.175 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана ухвала зазначених вказівок не містить.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст постанови складено - 03 квітня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та оскарженою у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра