Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №486/2268/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/2268/25

Провадження № 2/486/547/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8289522 від 26.01.2025 у розмірі 30605,80 грн., з яких: 8000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5225,80 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею; 16000,00 грн. сума заборгованості по неустойці; 1380,00 грн. комісії за надання кредиту, а також просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8289522 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.7 Кредитного договору. Порядок укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. В подальшому, 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №5 від 27.05.2025 до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30605,80 грн. з яких: 8000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5225,80 грн. сума заборгованості за відсотками; 16000,00 грн. неустойка; 1380,00 грн. комісія за надання кредиту. Оскільки відповідач порушив умови укладеного кредитного договору №8289522 від 26.01.2025 в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами договору, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.12.2025 представник відповідача Кривіцька Ж.О. подала до суду заяву про вступ у справи як представника та про надання доступу до електронної справи.

23.12.2025 представник відповідача Кривіцька Ж.О. надала до суду відзив на позов, у якому заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні належні докази укладення електронного договору. Водночас, не погоджуючись з заявленими до стягнення сумами, відповідач не погоджується з порядком та правомірністю нарахувань за кредитними зобов`язаннями. Зокрема, за договором №8289522 від 26.01.2025 відповідач заперечує щодо нарахування штрафних санкцій та комісій. Що стосується договору №8289522 від 26.01.2025, відповідач висловив заперечення щодо нарахування неустойки, а також щодо нарахування та стягнення комісії за надання кредиту.

23.12.2025 представник відповідача Кривіцька Ж.О. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та відповідача, також просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

27.02.2026 представник відповідача Кривіцька Ж.О. надала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що відсутні належні докази отримання відповідачем коштів та укладення електронного договору. Зазначила також, що письмові докази повинні подаватися в оригіналі або в належним чином завірені копії. На думку відповідача необхідно витребувати у позивача оригінали електронних доказів, які ним подано до суду. Стверджувала про те, що якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа. У зв`язку з цим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкладено судове засідання на 02.04.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, проаналізувавши доводи сторін та їх заперечення, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8289522 (далі Договір).

Відповідач ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) 037832.

Сума кредиту становить 8000,00 грн. (п.2.2.1. Договору).

Строк кредитування складає 352 календарних днів ( п. 2.2.2. Договору).

Денна процентна ставка 0,999 % (п.п. 2.3.1).

Згідно з п.2.2.8 Договору комісія за надання позики 17,25% від суми позики (складає 1380 грн.).

Строк повернення коштів 12.01.2026.

Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 36132 грн.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25.

Відповідно реєстру боржників №5 від 27.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії (Надійний) №8289522 від 26.01.2025 становить 30605,80 грн. з яких: 8000, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5225,80 грн. заборгованість за відсотками; 16000,00 грн. заборгованість по неустойці; 1380,00 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27.05.2025 становить 30605,80 грн. з яких: 8000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5225,80 грн. сума заборгованості за відсотками; 16000,00 грн. неустойка; 1380,00 грн. комісія за надання кредиту.

Так, судом встановлено, що вищевказаний договір укладено в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та його було підписано позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (AMYK) і зазначенням у договорі персональних даних відповідача, а також карткового рахунку для отримання кошів № НОМЕР_1 .

З довідки, виданої ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 17.11.2025 №КД-000085332/ТНПП вбачається, що 26.01.2025 кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. перераховані на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 , номер платежу 4b08a645-dbf1-4924-bf8f-ae1f3cfc17a4.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, яка була чинною станом на час створення спірного договору позики) вказано, що електронний підпис- електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Стаття 100 ЦПК України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду у справі № 758/14925/23 від 04.02.2026 вказано, що за своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.

Потреби у дослідженні технічних доказів (логин системи, довідки від мобільного оператора, роздруківки технічних файлів з метаданими), які б підтверджували надсилання SMS з кодом на номер телефону, який належить відповідачу, та введення цього коду з IP-адреси чи пристрою відповідача, у даному випадку не має, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами справи підтверджується долученими до позовної заяви паперовими копіями електронних доказів.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог та ставлячи під сумнів достовірність наданої позивачем копії договору та отримання коштів, відповідачем відповідного обґрунтованого, окремо заявленого клопотання про витребування оригіналу та доказів отримання ним кредитних коштів до суду не було надано. При цьому сам факт підписання вказаного договору шляхом електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, який надсилається позичальнику на його мобільний номер телефону та реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відповідач не заперечував.

Отже, за доведення укладення кредитного договору, суд відхиляє посилання відповідача про сумнівність наявного у справі договору, адже у такому разі кредитні кошти фактично відповідачу не були б перераховані на вказані ним у кредитному договорі банківські реквізити.

На спростування наданої позивачем довідки, виданої ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 17.11.2025 №КД-000085332/ТНПП, 26.01.2025 щодо перерахування на картку відповідача кредитних коштів в сумі 8000,00 грн., відповідачем будь-яких доказі не надано. Доказів відсутності у відповідача в банках, розташованих на території України, карткового рахунку № НОМЕР_1 або виписки по особовому рахунку про рух коштів, яка б спростовувала зарахування коштів на його рахунок на виконання умов договору, відповідачем не надано.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позивачем надано докази на підтвердження укладення договору кредитної лінії (надійний) №8289522 від 26.01.2025 та отримання ним коштів у розмірі 8000,00 грн. 26.01.2025, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за вказаним договором підлягають задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Встановлено судом, що договір кредитної лінії №8289522 було укладено 26.01.2025, строк кредитування складає 352 календарних днів. Строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором, та обчислюється від дати укладення до закінчення визначеного строку кредитування. Дата повернення кредиту 12.01.2026.

Встановлено, що на дату звернення позивача до суду 01.12.2025 строк дії Договору не завершився, а основне зобов`язання відповідача щодо повернення кредиту ще не настало. При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач допустив прострочення сплати окремих періодичних платежів за Договором.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та розміром комісії за надання кредиту, погодився з ними, підписавши кредитні документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тим самим прийняв умови сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії, а отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення з відповідача відсотків та комісії за договором кредитної лінії (надійний) №8289522 від 26.01.2025 в розмірі 5225,80 грн. (відсотки) та в сумі 1380,00 грн (комісія за надання кредиту) підлягають задоволенню.

На спростування розміру заборгованоності за тілом кредиту відповідачем будь-яких доказів не надано, контррозрахунок відповідачем не надавався.

Разом з тим, у відповідності до ч.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 16000,00 грн. за договором кредитної лінії №8289522 від 26.01.2025 відсутні.

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав первісних кредиторів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно зі ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищевказаний договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінюює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Надані копії договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, а також додаткової угоди №4 від 27.05.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 та акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу разом з витягом з реєстру боржників №5, містять підписи сторін, які підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від клієнта до фактора.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

При цьому позивачем до матеріалів позовної заяви додано платіжну інструкцію від 30.05.2025 №723 на підтвердження сплати ТОВ "ФК "ЄАПБ" плати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №4 від 27.05.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 27.03.2025 за №27/03/25 недійсним.

За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Отже, суд визнає, що копії договору факторингу, додатки до нього та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 155,50 грн. (47,7%).

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за договором кредитної лінії №8289522 від 26.01.2025 у розмірі 14605 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ять) гривень 80 копійок, з яких: 8000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 5225,80 грн. заборгованість за відсотками; 1380,00 грн. заборгованість за комісією з надання кредиту.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1155 (одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук