Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №482/2048/25 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

03.04.2026

Справа № 482/2048/25

Номер провадження 1-кп/482/123/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м.Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса, Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020010000624 від 14.04.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мирне, Новоодеського району, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, із середньою спеціальною освітою, інваліда ІІ групи, є фізичною особою – підприємцем, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 15.07.2025 Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -

встановив:

Пунктом 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» - додатку № 1 до чинної Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ в редакції від 24.01.1995 «Про право власності на окремі види майна», визначено, що зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини та засоби вибуху віднесено до видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Пунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, вибухових матеріалів і речовин здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів, і на органи Національної поліції України покладено повноваження здійснювати розслідування незаконного володіння, зберігання і носіння зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів.

Так, ОСОБА_4 в кінці березня 2022 року (більш точного часу встановити не виявилось за можливе), здійснюючи у складі підрозділу територіальної оборони – добровольчого формування Новоодеської територіальної громади №1 патрулювання у лісосмузі поблизу с.Дільниче, Миколаївського району, Миколаївської області, виявив на залишеній позиції військовослужбовців РФ, у військовому рюкзаку та шляхом привласнення знайденого незаконно придбав набої калібру 7,62 мм в кількості 1400 одиниць, й розуміючи протиправність своїх дій, незаконно, без передбаченого законом дозволу, в порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельнолї дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998 (в редакції від 11.10.2011) і «Положення про дозвільну систему», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 (в редакції від 29.10.2020) переніс вказані набої до свого будинку за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу та, маючи злочинний умисел, спрямований на подальший збут вказаних набоїв, став їх незаконно зберігати. З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на подальший збут бойових припасів – набоїв калібру 7,62 мм, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 за допомогою власного мобільного телефону, використовуючи всесвітню інформаційну систему загального доступу «Інтернет» в мобільному додатку «Telegram», де останній зареєстрований, домовився про продаж вказаних набоїв в кількості 700 одиниць за 10500 грн. В подальшому ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, спрямований на подальший збут боєприпасів калібру 7,62 мм в кількості 700 одиниць із місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 вранці 1604.2025 привіз до відділення № 3 ВАТ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Нова Одеса, вулиця Центральна, 175, та 16.04.2025 з 09.19 по 09.21 незаконно переслав (двома відправленнями), тим самим збув особі, ОСОБА_6 , вказані боєприпаси – набої калібру 7,62 мм, які останній отримав у відділенні № 14 ВАТ «Нова Пошта», яке розташоване в м.Вінниця, вулиця Сабарівське шосе, 1б/2д. За вказані бойові припаси ОСОБА_4 отримав 20.04.2025 за переказом від ОСОБА_6 у відділенні №3, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Нова Одеса, вулиця Центральна, 175, грошові кошти в сумі 10500 грн. Крім того, у невстановлений час та дату ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на подальший збут бойових припасів - набоїв калібру 7,62 мм, які він незаконно придбав в кінці березня 2022 року, здійснюючи у складі підрозділу територіальної оборони - добровольчого формування Новоодеської територіальної громади № 1, патрулювання у лісосмузі поблизу с.Дільниче, Миколаївського району, Миколаївської області, виявив на залишеній позиції військовослужбовців РФ, у військовому рюкзаку та шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав набої калібру 7,62 в кількості 1400 одиниць. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 за допомогою власного мобільного телефону, використовуючи всесвітню інформаційну систему загального доступу «Інтернет» в мобільному додатку «Telegram», де останній зареєстрований, домовився про продаж вказаних набоїв, в кількості 660 одиниць за суму 12000 грн. В подальшому ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на подальший збут набоїв калібру 7,62 мм в кількості 660 одиниць із корисливих спонукань із місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вранці 28.04.2025 привіз до відділення № 3 ВАТ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Центральна, буд. 175, незаконно переслав (двома відправленням), тим самим збув особі, ОСОБА_6 , вказані боєприпаси - набої калібру 7,62 мм за грошові кошти в сумі 12000 грн., які останній отримав у відділені № 14 ВАТ «Нова Пошта», яке розташоване в м. Вінниця вул. Сабарівське шосе, 1б/2д. За вказані бойові припаси ОСОБА_7 30.04.2025 отримав за переказом від ОСОБА_6 у відділенні № 3, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Центральна, буд. 175, грошові кошти в сумі 12000 грyн. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 сг.263 КК України, а саме придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав в повному обсязі та суду пояснив, що в кінці березня 2022 року, здійснюючи у складі підрозділу територіальної оборони – добровольчого формування Новоодеської територіальної громади №1 патрулювання у лісосмузі поблизу с.Дільниче, Миколаївського району, Миколаївської області, виявив на залишеній позиції військовослужбовців РФ, у військовому рюкзаку патрони калібру 7,62 мм, яких було більше 1000 штук. Після цього він забрав рюкзак з патронами та переніс їх до свого будинку за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , де і зберігав. В квітні 2025 року він побачив в мобільному додатку «Telegram» об`яву про купівлю патронів. ОСОБА_4 після цього подзвонив покупцю, з яким домовився про продаж набоїв в кількості 700 штук за 10500 грн. В подальшому ОСОБА_4 , вранці 16.04.2025 привіз 700 набоїв калібру 7,62 мм до відділення № 3 ВАТ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Нова Одеса, вулиця Центральна, 175, та переслав їх ОСОБА_6 , які останній отримав, та через декілька днів ОСОБА_4 за вказані бойові припаси отримав за переказом від ОСОБА_6 у відділенні №3, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Нова Одеса, вулиця Центральна, 175, грошові кошти в сумі 10500 грн. Через декілька днів ОСОБА_6 подзвонив ОСОБА_4 , і вони знову домовилися про продаж ОСОБА_4 . ОСОБА_6 бойових набоїв калібру 7,62 мм в кількості 660 штук, які ОСОБА_4 вранці 28.04.2025 привіз до відділення № 3 ВАТ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Нова Одеса, вулиця Центральна, 175, та переслав їх ОСОБА_6 , які останній отримав та через декілька днів ОСОБА_4 за вказані бойові припаси отримав за переказом від ОСОБА_6 у відділенні №3, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Нова Одеса, вулиця Центральна, 175, грошові кошти в сумі 12000 грн. Зазначив, що у скоєному щиро розкаюється просить суворо його не карати. В судовому засіданні прокурор вказав на можливість застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, його покази не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Обвинувачений та захисник підтримали думку прокурора, вважають зібрані в справі докази вини обвинуваченого достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає потреби. Суд роз`яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, з якими останні погодилися, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, та застосувати при розгляді даного кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому обвинуваченому роз`яснено, що у випадку визнання таких обставин він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в суді. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В своєму рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Дослідивши та оцінивши обставини кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом. Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.263 КК України, а саме придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень. За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими до застосування судом. Наведені у ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання. Судом, на підставі ст.66 КК України, встановлені обставини, що пом`якшують покарання, якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено. У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до тяжкого злочину, обвинувачений раніше судимий; на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває; має інвалідність ІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно. Згідно досудової доповіді, складеної Миколаївським районним сектором №3 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях від 08.12.2025 орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк можливе. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.1 ст.263 КК України з застосуванням положень ст.75 КК України, із звільненням ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням. Підстав до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання судом не встановлені. Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Також, ОСОБА_4 засуджений 15.07.2025 Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. У зв`язку з цим суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити осотаточне покарання з застосуванням ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів. Згідно правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, пр. № 51-8867кмо18, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів); б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків). Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. Суд приймає до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, до постановлення вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2025, а тому остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 року. Вирішуючи питання про застосування статті 75 КК України, суд виходить з наступного. Кримінальний кодекс України не містить норми, яка би регулювала питання призначення покарання за сукупністю злочинів у випадку призначення особі покарання за окремими вироками із застосуванням ст. 75 КК України. Однак у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 199/1496/17, зроблено такий висновок щодо застосування норм права: «Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України». Отже, застосування частини 4 ст. 70 КК України, у разі призначення особі покарання за вчинення кримінального правопорушення до попереднього вироку суду, яким особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням, залежить від того, чи призначається особі покарання, яке слід відбувати реально, або ж до особи застосовуються положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 75 КК України.

Відтак, об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 23 вересня 2019 року (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631кмо19) зазначила, що суд у подібній ситуації може визначити остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, після чого вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України. Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_4 , вчинив дане кримінальне правопорушення, на момент вчинення якого не мав жодної судимості, щиро розкаявся у вчиненому, потребує лікування, так як є інвалідом ІІ групи, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України. Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався. Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні становлять 7131,2 грн. та підлягають стягненню з обвинуваченого. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349, 368, 369, 370, 371, 394 КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 року остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки, зокрема: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Речові докази:

- дві накладні ТОВ "Нова Пошта", які знаходяться у пломбувальному пакеті ЕС МВС України № 6294951 та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити;

- 1 патрон калібру 5,45х39 мм та 349 патронів калібру 7,62х39 мм, які знаходяться у пломбувальному пакеті ЕС МВС України № 6294951, 350 патронів калібру 7,62х39 мм, які знаходяться у пломбувальному пакеті ЕС МВС України №6294950, 392 патрони калібру 7,62х39 мм, які знаходяться у пломбувальному пакеті ЕС МВС України №6294954, 268 патронів квлібру 7,62х39 мм, які знаходяться у пломбувальному пакеті ЕС МВС України № QYH 0069645 та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судових експертиз зброї в розмірі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1