Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №487/1409/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/1409/26

Провадження №2-а/487/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання – Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2026 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Ткачук Г.М., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що відповідно до Постанови № 4 від 05 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 його - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 3 ст 210-1 КУпАП.

Як на підставу притягнення до відповідальності в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив причину неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці № 11 на 03 січня 2026 року для уточнення своїх облікових даних, так як в державному реєстрі військовозобов`язаних ІКС «Оберіг» були відсутні відомості про медичний огляд. ОСОБА_1 , з огляду на текст постанови, ввін ідмовився отримувати повістку, про що було складено акт відмови від отримання повістки № 8 від 03 січня 2026 року, який було оголошено ОСОБА_1 та зафіксовано на службову боді-камеру №014.

Даною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 25 500 грн. На підставі ч 3 ст.308 КУпАП штраф подвоєно до 51 000 тис. грн і матеріали направлені до Інгульського ВДВС за місцем його реєстрації та оголошено в розшук.

На думку ОСОБА_1 , зазначена постанова № 4 від 05 січня 2026 року винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки він не був обізнаний щодо його виклику до РТЦК та притягнення до адміністративної відповідальності, а тому підлягає скасуванню.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стала не явка по повістці ІНФОРМАЦІЯ_4 № 11 на 03 січня 2026 року для уточнення своїх облікових даних. Однак далі, в тій же постанові зазначено «…., так як в державному реєстрі військовозобов`язаних ІКС «Оберіг» були відсутні відомості про медичний огляд.». За такого, з огляду на складену постанову, повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо уточнення облікових даних стосується безпосередньо: адреси фактичного проживання, номеру телефонів, адреси електронної пошти (e-mail), інших персональних даних (місце роботи, наявність дітей тощо).

Уточнення військово-облікових даних — це обов`язкова процедура актуалізації інформації (адреса, телефон, пошта, сімейний стан, місце роботи) у реєстрі «Оберіг», яку військовозобов`язані, призовники та резервісти мають виконати через застосунок «Резерв+», ЦНАП або ТЦК та СП. Процедура є вимогою воєнного стану, зокрема для виконання норм закону №3633-IX.

Згідно з роз`ясненнями Міноборони, оновлення персональних даних (адреса, телефон, пошта) та медичний огляд — це окремі види військового обов`язку. В даному випадку Позивача притягнуто до відповідальності саме за ч 3 ст.210-1 КУпАП, тобто саме за неявку за викликом для уточнення своїх облікових даних. Оновлення даних (адреса, телефон, пошта) у ТЦК/ЦНАП/Дії не вимагає обов`язкового проходження ВЛК. На ВЛК направляють окремою повісткою.

Відповідно до відомостей з застосунку Резерв+ він оновив свої дані вчасно, а саме 12 липня 2024 року, дані є актуальними і оновлення вони не потребують. Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , має статус військовозобов`язаного, не змінював місце проживання, реєстрації за весь цей час. Однак, його, не зважаючи на це, все ж було притягнуто до відповідальності за неявку по повістці для уточнення своїх персональних даних, що є неправомірним та безпідставним.

Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. В даному випадку його вина у вчиненні адміністративного правопорушення що виразилося в неявці до ТЦК за повісткою для оновлення даних відсутня з огляду на своєчасне оновлення даних через застосунок Резерв+.

Також звертає увагу, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 03 січня 2026 року для уточнення облікових даних він не отримував, оскільки їх йому ніхто не вручав та в голос не оголошував. Тобто належним чином він не був повідомлений ні про виклик до РТЦК, ні про притягнення до адміністративної відповідальності, ні про складання постанови та накладення стягнення.

Вказує, що оскаржувана постанова не містить його підпису, оскільки він не був обізнаний та повідомлений взагалі про притягнення його до адміністративної відповідальності і фактично не міг прибути на розгляд справи.

Зазначає, що зважаючи на те, що він не отримував поштою ані постанову №4 від 05 січня 2026 року, ані постанову про відкриття виконавчого провадження, то тільки після виявлення блокування його банківського рахунку йому стало відомо про звернення до стягнення постанови, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Наголошує на тому, що він уточнив свої облікові дані вчасно, про що свідчить Витяг з програмного забезпечення «Резерв+», його військово-обліковий документ є дійсним як на день винесення оскаржуваної постанови, так і на день звернення до суду з позовною заявою. Тобто, на його думку ним надано суду належні докази своєчасного уточнення своїх даних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, тобто в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При цьому він 08 січня 2026 року поданий у розшук автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Причиною для цього зазначено «Неприбуття за повісткою до ТЦК та СП» - стаття 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто за повісткою щодо оновлення даних, яка начебто була вручена 03 січня 2026 року.

Однак, враховуючи що ніякої повістки про прибуття він не отримував, як і постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то оголошення в розшук є протиправним.

Щодо поновлення строку на звернення до суду з цим позовом вказує, що 17 лютого 2026 року через застосунок «Дія» він дізнався, що відносно нього Інгульським ВДВС м.Миколаєва відкрите виконавче провадження № 80267636, стягувачем у якому є ІНФОРМАЦІЯ_6 . Через свого представника - адвоката Ткачук Г.М. він 20 лютого 2026 року ознайомився з матеріалами провадження.

За такого, строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід рахувати з 20 лютого 2026 року, оскільки він не був обізнаний щодо наявності відносно нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2026 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №80267636 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 № 4 від 05 січня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн до набрання судовим рішенням за результатом розгляду справи №487/1409/26 законної сили.

Наступною ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, витребувано із ІНФОРМАЦІЯ_8 належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та копію відеозапису від 03 січня 2026 року із службової боди-камери №014.

20 березня 2026 року від відповідача надійшла копія матеріалів адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та копія відеозапису від 03 січня 2026 року із службової боді-камери №014

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_6 вказує, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами. Постанова №4 від 05 січня 2026 року винесена уповноваженою посадовою особою відповідача в межах компетенції та у спосіб, передбачений КУпАП і спеціальним законодавством у сфері оборони та мобілізації. Подія та склад адміністративного правопорушення наявні, вина встановлена, права позивача під час провадження були забезпечені, а доводи про «необізнаність» спростовуються матеріалами справи (актом відмови, фіксацією на боді-камеру, службовими відмітками).

Так, вказують, що 05 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 винесено постанову №4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу. Підставою для притягнення стало невиконання обов`язку з`явитися за викликом по повістці для вчинення дій, пов`язаних з веденням військового обліку в умовах особливого періоду, а також відмова від отримання повістки, що зафіксовано актом № 8 від 03 січня 2026 року та відеозаписом з боді-камери №014.

Щодо заяв про «неотримання» повістки та «необізнаність» зазначають, що позивач стверджує про не отримання повістки і не його неналежне повідомлення.

Однак матеріали адміністративної справи містять акт відмови від отримання повістки від 03 січня 2026 року, який складено посадовими особами, та відеофіксацію з боді-камери №014. Факт відмови від отримання документа не усуває обов`язку з`явитися за викликом та не звільняє від відповідальності. Навпаки - свідчить про усвідомлене ухилення від виконання обов`язків у сфері військового обліку. Згідно із відеозапису з боді-камери №014 позивач не одноразово просив виписати йому повістку, уповноважена особа вручати повістку почав формувати повістку. Позивач в свою чергу засобом телефонного зв`язку викликав знайомих на підмогу з метою уникнення факту вручення повістки. Після прибуття невідомої особи, який своїми діями перешкоджав уповноваженим посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_9 здійснювати заходи оповіщення громадян, забрав позивача, який в свою чергу зник в невідомому напрямку. Такі дії позивача розцінюються як належне оповіщення у зв`язку з відмовою військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Посилання позивача на оновлення даних у застосунку не спростовує наявності обов`язку виконати виклик та з`явитися до ТЦК та СП для вчинення конкретних дій, визначених у повістці. Крім того, у межах особливого періоду ведення обліку передбачає перевірку та актуалізацію службових відомостей, у тому числі відомостей щодо медичного огляду (за наявності підстав). Сам факт внесення певних даних в електронному кабінеті не виключає можливості виклику для уточнення та звірки, якщо в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних, резервістів відсутні або неузгоджені необхідні відомості.

Також заперечують твердження про порушення прав позивача. Права за ст. 268 КУпАП підлягають роз`ясненню під час складання матеріалів або розгляду справи. Відмова особи отримувати документи або спілкуватися не може створювати для неї процесуальних переваг. Якщо особа свідомо не приймає документи або уникає їх отримання, ризик наслідків такої поведінки несе сама особа.

Вказують, що подальші дії щодо примусового виконання постанови здійснюються у порядку, встановленому КУпАП та законодавством про виконавче провадження, і не свідчать про незаконність первинної постанови. Предметом спору є правомірність постанови №4 від 05 січня 2026 року, а не процесуальні дії виконавчої служби.

Звертають увагу, що позивач просить поновити строк на звернення до суду, посилаючись на те, що дізнався про постанову із застосунку «Дія» та при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.

Зазначають, що питання дотримання строків і поважності причин їх пропуску має оцінюватися судом з урахуванням матеріалів адміністративної справи, факту оповіщення та відмови від отримання повістки. Свідоме ухилення від отримання документів не може визнаватися поважною причиною для поновлення строків. Просимо суд критично оцінити доводи про «необізнаність» у разі, якщо відеозапис і акт відмови підтвердять, що позивач був фактично повідомлений, але відмовився від отримання. Таким чином, твердження позивача з приводу протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_10 є безпідставними.

Тому просили у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 – адвокат Ткачук Г.М. вказує, що доданий до відзиву відеофайл не містить жодних доказів належного повідомлення позивача, як про виклик до ТЦК, так і з якою метою такий виклик вчиняється.

Так, вказує, що на відеозапису відображений ОСОБА_1 та працівники ТЦК, однак розібрати мову осіб на початку відеозапису до 1 хв. 24 сек. неможливо. Далі представники ТЦК стверджують ОСОБА_1 що саме зараз потрібно пройти ВЛК. Далі розмова також фактично не розбірлива. З обривків фраз можливо зрозуміти що розмова стосується чому ОСОБА_1 не проходив ВЛК та про те що він є, зі слів працівників ТЦК, затриманим. ОСОБА_1 в свою чергу стверджує що нікуди зараз не поїде і просить виписати йому повістку на проходження ВЛК. (5:02 хв).

Неодноразово в подальшому ОСОБА_1 просить виписати йому повістку, однак, як вбачається з відеозапису, працівники ТЦК замість того щоб виписати повістку та направити особу на законних підставах для проходження ВЛК, лише продовжують чинити на нього тиск що потрібно їхати з ними.

З 05:52 хв відеозапис взагалі не стосується позивача, оскільки відображає рух працівника ТЦК вздовж будинків. Потім відображений транспортний засіб ритуальних послуг і сутичка працівників ТЦК з невідомою особою. На цьому відеозапис закінчується.

За такого, посилання відповідача на належне повідомлення ОСОБА_1 , а саме про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 03 січня 2026 року на 10:00 год є непідтвердженим.

Звертає увагу, що належне повідомлення (оповіщення) про виклик до ТЦК та СП — це вручення військовозобов`язаному повістки особисто під підпис, відеофіксація вручення, або надсилання рекомендованим листом з описом вкладення, підтверджене поштовим оператором. Жодних доказів щодо оголошення йому про виклик до ТЦК з зазначенням часу дати та мети, відеозапис не містить. Як і не містить факту відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, оскільки останній особисто неодноразово просив виписати йому повістку та надати її.

Щодо акту відмови від отримання повістки то вказує, що він складається безпосередньо в присутності військовозобов`язаної особи, яка відмовляється від підпису, та за участі не менш як двох свідків. У документі фіксуються особисті дані особи, час, місце та причини відмови, після чого його реєструють у ТЦК та СП для притягнення до адміністративної відповідальності. Процедура регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, яка визначає порядок проведення призову, вручення повісток та фіксації відмови від них.

Як зазначає ОСОБА_1 , і що підтверджується відеозаписом, жодної повістки йому не вручали; вголос не оголошували коли, куди, з якою метою та о котрій годині потрібно прибути; жодного акту про відмову від повістки в його присутності також не складалось, що підтверджується відеозаписом. На відеозапису взагалі відсутні будь які докази складання працівниками ТЦК будь яких документів. Від отримання повістки він не відмовлявся, але йому її ніхто не вручав та в його присутності не виписував.

Окремо зазначає щодо конверту з даними позивача, оскільки Постанови ТЦК та СП (наприклад, про накладення штрафу) та повістки направляються поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення, то що саме було відправлено даним листом невідомо. Опис-вкладення відповідачем не надано. Супровідний лист долучений до відзиву не є жодним доказом належного повідомлення позивача про направлення йому постанови про притягнення до відповідальності. За такого, документи, долучені до відзиву відповідачем є неналежними доказами та не підтверджують викладену в відзиві інформацію.

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача.

Відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки за допомогою системи Електронний суд.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Щодо поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.

Так, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 підполковника ОСОБА_2 №4 від 05 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.3 ст 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 25500 грн.

Вказана постанова надсилалась ОСОБА_1 , що підтверджується супровідним листом. Проте, конверт із судовою кореспонденцією повернувся до відправника із відміткою про закінчення терміну зберігання, що підтверджується результатом пошуку за трек номером 5402003432547.

Звертаючись до суду із цим позовом 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 вказував, що 17 лютого 2026 року через застосунок «Дія» він дізнався, що відносно нього Інгульським ВДВС м. Миколаєва відкрите виконавче провадження № 80267636, стягувачем у якому є ІНФОРМАЦІЯ_6 . Через свого представника - адвоката Ткачук Г.М. він 20 лютого 2026 року ознайомився з матеріалами провадження.

За такого, строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід рахувати з 20 лютого 2026 року, оскільки він не був обізнаний щодо наявності відносно нього постанови про притягнення його до відповідальності.

Суд погоджується з аргументами позивача щодо наявності підстав для поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки оскаржувана постанова по справам про адміністративні правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення була прийнята без участі позивача – ОСОБА_1 , а направлена копія постанови повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із відміткою про закінчення терміну зберігання, що не свідчить про її належне вручення. Про постанову позивачу стало відомо лише після ознайомлення його представника з матеріалами справи, а саме 20 лютого 2026 року.

За такого, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду з позовом про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Щодо суті позову.

Судом встановлено, що згідно повістки №011 ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 03 січня 2026 року о 10.00 год. яку, згідно акту відмови №8 від отримання повістки від 03 січня 2026 року, ОСОБА_1 відмовився отримати, текст повістки було йому доведено 03 січня 2026 року о 08.50 год.

05 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №4 відповідно до якої громадянин КостіковП.В, не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_12 по повістці №11 на 03 січня 2026 року для уточнення своїх облікових даних, так як в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних ІКС «Оберіг» були відсутні відомості про медичний огляд.

Також у постанові зазначено, що гр. ОСОБА_1 відмовився отримувати повістку, про що було уповноваженою особою складено акт відмови від отримання повістки №8 від 03 січня 2026 року, який був оголошений громадянину ОСОБА_1 . Відмова від отримання повістки №11 від 03 січня 2026 року гр. ОСОБА_1 зафіксована на службову боді-камеру №014. Відповідно до п. 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, у разі складання акту відмови відносно громадянина, він вважається належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не прибувши за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_12 у зазначене місце та строк гр.. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 п.1 ч.1 та абз.7 ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, п. 21 постанови №560 від 16 травня 2024 року. Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. Крім того, слід зазначити, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102- ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який діє до теперішнього часу.

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним за ч.3 ст 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 25500 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частина перша ст.210-1 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.3 ст.210-1 КУпАП).

Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 17.03.2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни, зокрема, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до РТЦК.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Відповідно до п.28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі вручення повістки, особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Абзац 4 п.47 Порядку визначає, що у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Проаналізувавши вищевказані норми в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що в разі відмови військовозобов`язаного від отримання повістки належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 є відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки.

Таким чином, сам по собі акт відмови від отримання повістки без відповідного відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки не є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки до ОСОБА_1 відповідачем не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис із боді-камери №014 засвідчує лише спілкування представників ІНФОРМАЦІЯ_4 із позивачем без доказів формування повістки та відмови від її отримання ОСОБА_1 та доведення до ОСОБА_1 змісту акту відмови від отримання повістки.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів вручення позивачеві повістки №011, оскільки сам пособі акт відмови від отримання повістки без надання відеозапису доведення його до ОСОБА_1 не може бути належним доказом сповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 03 січня 2026 року о 10.00 год.

Отже суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів сповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 03 січня 2026 року о 10.00 год.

Суд звертає увагу, що на виконання ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_13 надано довідку №165/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію поштового конверту, копію постанову №4 від 05 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, копію повістки №011 на ім`я ОСОБА_1 про необхідність з`явитися 03 січня 2026 року о 10.00 год для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, копію акту відмови від отримання повістки від 03 січня 2026 року та копію супровідного листа про направлення постанови ОСОБА_1 .

Проте, протокол про адміністративне правопорушення відповідачем не долучено до справи в якості доказу щодо визнання ОСОБА_1 винним по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 (далі-Інструкція).

Розділом ІІ п. 1, 3, 4 Інструкції передбачено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол відносно позивача не складався.

В свою чергу, згідно із ч.5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Тобто, для застосування положень даної норми в сукупності має бути дотримано дві умови: особа має бути належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику та у територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають бути в наявності підтвердні документи про отримання особою виклику.

Водночас, доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце виклику та у територіального центру комплектування та соціальної підтримки та наявності у відповідача підтвердних документів про отримання позивачем виклику матеріали справи не містять та відповідачем не було надано.

Відповідно, зважаючи на відсутність підтвердних документів про отримання позивачем виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен був скласти адміністративний протокол.

В свою чергу, необхідність складення протоколу обумовлена також вимогою абз.1, 4 ст.256 КУпАП, згідно з якою в протоколі зазначаються всі обставини події, вказуються докази та свідки, особа надає свої пояснення. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Натомість, оскаржувана постанова начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесена без участі позивача. При цьому, жодних доказів повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, зазначена постанова не містить.

Також не надано жодних доказів, які б підтверджували неприбуття ОСОБА_1 за викликом на 03 січня 2026 року о 10.00 год.

В аспекті зазначеного колегія суд зауважує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, передусім, обов`язок ознайомити особу з його правами, оскільки сама процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на правових презумпціях, які закріплюють в КУпАП низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності, шляхом дотримання визначеної процедури розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВС від 18.02.2020 року у справі № 524/9827/16-а, роз`яснено, що невжиття посадовою особою жодних дій щодо надання можливості реалізувати своє право, зокрема, на отримання правової допомоги є порушенням права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, як наслідок, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що, в свою чергу, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги п.п. 41, 47 Порядку, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення ОСОБА_1 , як про необхідність прибуття по повістці №011, так і про розгляд 05 січня 2026 року справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП за результатами якого було винесено постанову №4.

Тому неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за відсутності доказів його належного сповіщення про необхідність такого прибуття не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у зв`язку із встановленням судом відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП в діяннях позивача, зазначене є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином відповідно до ст.139 КАС України, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1311,20 грн. судового збору, сплаченого за звернення до суду з немайновою вимогою про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та за забезпечення позову.

Керуючись, ст.ст.278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 139, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 січня 2026 року №4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_11 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_15 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя С.В. Щербина