Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №468/1326/24 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1326/24

1-кп/468/45/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

03.04.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка кримінальне провадження №62024150010001401 від 05.06.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Єланець Єланецького району Миколаївської області, українця, громадянина України, не одруженого, на момент інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді старшого стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший матрос ОСОБА_4 07.10.2023, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді старшого стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до 05.06.2024.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснивши, що він дійсно 07.10.2023, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді старшого стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 до 05.06.2024. У скоєному кається та просив суворо не карати.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Відповідно до копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.11.2022 року за №177 та поіменного списку військовозобов`язаних, які направлені до військової частини, солдата запасу ОСОБА_4 з 02.11.2022 року призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно картки медичного огляду, ОСОБА_4 придатний до військової служби.

Відповідно до матеріалів службового розслідування (акт проведення службового розслідування від 06.11.2023, наказ командира військової часини НОМЕР_1 від 06.11.2023 року, бланки отримання пояснень, рапорт командира 2БМП в/ч НОМЕР_1 від 07.10.2023 року, довідка-доповідь командира військової часини НОМЕР_1 від 07.10.2023 року) вбачається, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 07.10.2023 року під час перевірки особового складу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 було виявлено, що старший матрос, ОСОБА_4 , старший стрілець-номер обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 залишив розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_2 , без зброї та засобів захисту.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбаченими ст. 66 КК України, є з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує те, що він скоїв кримінальне правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого – раніше не судимий, військовослужбовець, за місцем служби характеризується посередньо, особисте ставлення до вчиненого, обставини скоєного кримінального правопорушення, думку прокурора.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нового злочину призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.5 ст. 407 КК України.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 374 КПК України суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Баштанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: