Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №134/126/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/126/26

2/134/256/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 березня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

28 січня 2026 року адвокат Глушкова О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулася з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивачки посилається на те, що з 2007 року по 2018 рік сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у селищі Крижопіль Тульчинського району Вінницької області. У цей період в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після припинення спільного проживання, діти залишилися проживати разом з позивачкою, а відповідач сплачував аліменти на їх утримання. У 2025 році позивачка виїхала за кордон на роботу, тому діти почали проживати разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивачка відмовилася від аліментів.

Надалі відповідач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивачки аліментів на утримання їхніх дітей. Судовим наказом, виданим 29 вересня 2025 року Крижопільським районним судом Вінницької області у справі № 134/1542/25, з позивачки на користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 26 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Заборгованість зі сплати аліментів у позивачки відсутня. Разом з тим, з січня 2026 року дочка сторін - ОСОБА_6 проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене, представник позивачки просить:

- припинити стягнення з позивачки аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з неї на підставі судового наказу Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року (справа № 134/1542/25), з 22 січня 2026 року;

- зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивачки на користь відповідача на підставі судового наказу Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року (справа № 134/1542/25), та стягувати з неї на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22 січня 2026 року і до досягнення сином повноліття;

- стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення дочкою повноліття.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 02 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 20 березня 2026 року сторони не з`явилися.

Представник позивачки – адвокат Глушкова О.І. подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 20 березня 2026 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 10 вересня 2019 року.

Позивачка у зв`язку з реєстрацією шлюбу 26 грудня 2023 року змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 26 грудня 2023 року.

Судовим наказом Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справі № 134/1542/25 з позивачки на користь відповідача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 26 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Заборгованість по сплаті аліментів на дітей у позивачки відсутня, що підтверджується копією довідки Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області від 27.11.2025 № 34242/1916-34/25.

Згідно з актом обстеження умов проживання, затвердженим начальником служби у справах дітей Крижопільської селищної ради 22 січня 2026 року, за адресою: вул. Козацька, буд. 128А, селище Крижопіль Тульчинського району Вінницької області зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_4 , вона бажає проживати разом із матір`ю, оскільки не завжди знаходить спільну мову з батьком. З ОСОБА_1 проведено бесіду щодо відповідального батьківства та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про зміну аліментних зобов`язань, оскільки дочка фактично проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати аліментів (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 596/826/21-ц; від 21.07.2021 у справі № 477/1165/20; від 3.02.2021 у справі № 125/2525/18; від 26.12.2019 у справі № 219/6287/17; від 26.09.2019 року у справі № 760/32225/18; від 27.02.2019 у справі № 307/1186/17; від 29.06.2022 у справі № 596/826/21).

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 5 ст. 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням предмета спору в цій справі, однією з обставин, яка підлягає доказуванню, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі - з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Судом встановлено, що після видачі судового наказу від 29 вересня 2025 року про стягнення з позивачки на користь відповідача аліментів на утримання дітейвиникли нові обставини, які виключають підстави для стягнення з позивачки аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , оскільки вона з 22 січня 2026 року проживає разом із матір`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Оскільки дочка сторін самостійно обрала місце проживання разом із матір`ю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення стягнення аліментів з позивачки на користь відповідача на утримання дочки, що стягуються на підставі судового наказу Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справі № 134/1542/25.

Стягнення з позивачки аліментів на утримання дитини за умови, що ця дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні, суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

У позовній заяві представник позивачки просить припинити стягнення аліментів з 22 січня 2026 року, оскільки саме з цього часу дочка сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Разом з тим, момент припинення сплати аліментів одним із батьків має співпадати з моментом їх отримання іншим з батьків. Відтак, враховуючи приписи частини 1 статті 191 СК України, слід припинити стягнення аліментів з позивачки на користь відповідача на утримання дочки з дати звернення до суду, тобто з 28 січня 2026 року.

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 495/5950/21.

Припинення стягнення з позивачки на користь відповідача аліментів на утримання дочки є підставою для перегляду обсягу аліментних зобов`язань сторін, визначених судовим наказом Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справі № 134/1542/25, оскільки змінилися фактичні обставини утримання дітей: дочка проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні, тоді як син залишився проживати з відповідачем.

Отже, подальше стягнення аліментів у раніше визначеному розмірі не відповідає фактичному розподілу обов`язку батьків щодо утримання дітей та призводить до безпідставного стягнення коштів на дитину, яка фактично проживає з платником аліментів.

З огляду на це з позивачки слід стягувати на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_6 , суд враховує, що відповідач є працездатним та має змогу сплачувати аліменти, а тому визначає аліменти на дочку в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом – 28 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд також враховує, що відповідач не надав відомостей про свої доходи, а також не надав жодних доказів, які б свідчили, що він не спроможний сплачувати аліменти на дочку у визначеному судом розмірі.

При цьому обмеження щодо максимального розміру аліментів (не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку) застосовуються виключно до стягнення аліментів за судовим наказом і не поширюються на визначення їх розміру у позовному провадженні.

Як роз’яснено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при поданні даного позову позивачка була звільнена від сплати судового збору в частині вимоги про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в цій частині в розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Водночас позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів та похідну від неї вимогу про зміну розміру аліментів.

Часткове задоволення позову не впливає на суть прийнятого рішення та його правові наслідки, а саме - припинення стягнення аліментів на дитину, яка фактично проживає з платником аліментів, та встановлення у зв`язку з цим нового розміру аліментів.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Також позивачка просить стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивачки у даній справі здійснювала адвокат Глушкова О.І. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АВ № 1268147 від 26 січня 2026 року.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 23 січня 2025 року, у якому сторони визначили, що правнича допомога полягає у наданні адвокатських послуг щодо підготовки позовної заяви та ведення справи у суді, та погодили фіксовану суму гонорару в розмірі 7000 грн; копію квитанції № б/н від 23 січня 2026 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Глушковій О.І. 7000 грн гонорару на підставі зазначеного договору.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачкою до відшкодування в сумі 7000 грн, є обґрунтованим та співмірним із обсягом виконаної адвокатом роботи.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 280-283 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі судового наказу Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справа № 134/1542/25, з 28 січня 2026 року.

Змінити розмір аліментів, визначених судовим наказом Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справі № 134/1542/25, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 січня 2026 до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя