Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №133/145/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/145/26

3-зв/133/7/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.04.26 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької областіобласті Дурач О.А., за участю секретаря Максиміва В.В., розглянувши заяву судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюка Олександра Олександровича у справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Автоматизованою системою документообігу суду судді Дурач О.А. розподілена для розгляду повторна заява судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюка Олександра Олександровича у справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП. Заява мотивована тим, що потерпілий по провадженню, ОСОБА_2 є працівником Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на посаді судового розпорядника., з метою виключення сумнівів в законності прийнятого рішення.

Суддя та інші учасники процесу в судове засідання не з`явились. Належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути заяву про відвід за відсутності вказаних учасників судового розгляду, оскільки вони повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання та їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Дослідивши матеріали провадження, у тому числі матеріали у справі № 133/145/25 в межах, необхідних для перевірки доводів заяви, судом встановлено наступне.

Ухвалою суду від 04.03.2026 р. відмовлено в задоволенні самовідводу судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюк О.О. по вказаному адміністративному провадженню.

05.03.2026 р. суддею Гуменюк О.О. повторно заявлено про самовідвід по даному провадженню у зв`язку з неможливістю розгляду даного провадження, оскільки ОСОБА_2 є судовим розпорядником в Козятинському міськрайонному суді вінницької області.

16.03.2026 в задоволенні заяви про самовідвід судді, заявлений за аналогічних підстав, відмовлено. Роз`яснено, що повторне заявлення самовідводу з тих же самих підстав є підставою для залишення поданих заяв без розгляду

Враховуючи наведені обставини, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

В Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала самовідвід/відвід судді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме норми КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Згідно із частиною 1 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з ч. 1ст. 21 КПКкожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 відвід судді Дурач О.А. не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормамиКПК. Зокрема, фактично йдеться про незгоду зі строком розгляду заяви про відвід, яким проводився суддею Калинівського районного суду Вінницької області Рибак І.Ю. 03.09.2025 р. При цьому, суд зазначає, що строки розгляду заяви про відвід не регламентовані ані нормами КПК України, ані нормами КУпАП. В даному випадку застосовуються положення статті 28 КПК України про розумність строків.

Водночас, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).

Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні вже було неодноразово заявлені самовідводи відводи суддею Гуменюком Олександром Олександровичем, за аналогічних підстав, то заявлений суддею Гуменюком Олександром Олександровичем самовідвід, суддя оцінює як повторно заявлений.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов`язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).

У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17). Суд зазначає, що зловживання правом не становить собою правопорушення, його наслідком повинно бути переважно не застосування відповідних санкцій судом, а відмова у захисті права, яке спрямоване на зловживання.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним залишити заяву про самовідвід судді Гуменюка Олександра Олександровича без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 245 КУпАП, ст.76, 80-82 КПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюка Олександра Олександровича у справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП – залишити без розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: О.А. Дурач