Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №604/634/25 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/634/25

1-кп/604/42/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Підволочиську Тернопільської області кримінальне провадження за №12025216100000043, стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлученого, тимчасово не працює, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимого: 22.08.2024 року Підволочиським районним судом за ст.ст. 126 ч.1, 126-1, 390-1 КК України до пробаційного нагляду на строк 2 роки 6 місяців, яке відбуто частково - 2 роки 2 місяці 11 днів,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

18.04.2025 року близько 12.10 год у ОСОБА_3 , який знаходився на вулиці, поряд із автобусною зупинкою в с. Панасівка Скалатської ТГ Тернопільського району Тернопільської області виник протиправний умисел на вчинення домашнього насильства у формі погрози вбивством своїй дружині - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та нерідним неповнолітнім дочкам (падчеркам) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, 18 квітня 2025 року, близько 12.15 год реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з метою демонстрації реальності своїх погроз, маючи на меті викликати в ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 реальне побоювання за своє життя та посягаючи на їх особисту безпеку, діючи умисно на підтвердження своїх погроз, з метою залякування та маючи умисел викликати у них побоювання за своє життя, ОСОБА_3 повідомив їм про те, що вб`є їх та в цей час наблизившись до них, скоротивши відстань, дістав із кишені кухонний ніж та почав розмахувати ним, перед ними.

Під час здійснення ОСОБА_3 погрози вбивством, на адресу ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , останні мали реальні підстави побоюватися здійснення погрози зі сторони ОСОБА_3 , оскільки вважали, що ОСОБА_3 тримаючи в руці предмет – кухонний ніж, спрямовував його на них, реально може його застосувати, що може неминуче призвести до їх смерті.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 грубо порушено норми щодо запобігання та протидії домашньому насильству - суспільні відносини, які забезпечують дотримання правил поведінки, загальновизнані норми моральності та добропристойності у сфері сімейних правовідносин, та заподіяно шкоду особистим правам та інтересам ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , наданим їм Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушені за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав частково. Пояснив суду, що 18 квітня 2025 року ближче обіду трохи вжив алкоголю та йшов по гриби, на автобусній зупинці побачив колишню дружину, та маючи з собою ніж, на грунті побутової суперечки про бензопилу, погрожував їй цим ножем, а діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були біля неї. Ніж мав біля себе, він був невеликий. Махав до неї ножем десь за три метри, а вона злякалася. Далі приїхала поліція, скрутили його та ніж забрали. Після цих подій з вибаченнями до потерпілих не звертався. Прийшов перепросити лише в листопаді 2025 року.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, з ним разом проживали тривалий час, однак зараз не проживають, спільних дітей не мають. 18 квітня 2025 року близько 12 год вона разом з дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_9 йшли на зупинку в с. Панасівка, по дорозі зустріли ОСОБА_3 , який був нетверезим та йшов за ними до зупинки. Вони спокійно чекали на автобус, його не провокували, однак обвинувачений почав без причини погрожувати нецензурними словами їй та дітям і розмахувати ножем, перебуваючи на відстані 2-3 м від них. ОСОБА_3 при цьому говорив, що вб`є їх, а тому погрозу ножем вона сприйняли реально, надалі викликала поліцію. В листопаді 2025 року обвинувачений просив вибачення, вона і діти його пробачили та претензій до нього не мають. Після цієї події діти боялися виходити на вулицю. При визначені міри покарання покладається на думку суду.

Окрім часткового визнання вини обвинуваченим його вина у скоєнні кримінального правопорушення доводиться письмовими доказами, які надані стороною обвинувачення суду, та які були досліджені в судовому засіданні за участі всіх учасників судового провадження, а саме:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення – погрозу вбивством від 18.04.2025 року від ОСОБА_5 ;

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення – погрозу вбивством від 18.04.2025 року від ОСОБА_6 ;

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення – погрозу вбивством від 18.04.2025 року від ОСОБА_6 ;

-протоколом огляду місця події від 18.04.2025 року з додатками;

-протоколом огляду речей та документів від 25.04.2025 року з додатками, згідно з яким проводилися огляд та фотографування ножа. У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що це саме той ніж, яким він розмахував до колишньої дружини та дітей;

-протоколом огляду речей та документів від 17.05.2025 року з додатками, згідно з яким оглянуто відеозаписи, з яких встановлено, що на одному з відео відображено особу чоловічої статі - ОСОБА_3 , 1979 р.н., який у лівій руці тримає предмет, ззовні схожий на ніж, який розмахує ним та щось викрикує в сторону осіб, які знаходяться біля нього. Також на задньому фоні чути крики та розмови про погрози зі сторони ОСОБА_3 . В один із моментів ОСОБА_3 накидується із вказаним ножем на особу, яка знімає дане відео. Наприкінці іншого відео ОСОБА_3 вимовляє фразу “Я тебе заб`ю”.

-протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 22.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 йшов за нею сестрою та мамою на автобусну зупинку, виражався нецензурною лексикою, кричав, витягнув ножа з кишені та намагався запхати його мамі; сестра знімала його не телефон; він продовжував розмахувати ножем та погрожувати дітям; мати викликала поліцію; дитина дуже злякалася;

-протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 22.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 поволі йшов за нею сестрою та мамою на автобусну зупинку, ображав їх та виражався нецензурною лексикою, погрожував ножем, погрожував усім трьом вбивством; мати викликала поліцію; дитина дуже злякалася;

-ухвалою слідчого судді Підволочиського районного суду від 22.04.2025 року, відповідно до якої накладено арешт на речовий доказ – ніж кухонний;

-постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 25.04.2025 року щодо кухонного ножа;

-постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 17.05.2025 року щодо відеозаписів, переданих потерпілою.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні письмові докази, що свідчать про особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

Зазначені вище матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України. Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані з дотриманням закону, узгоджуються один з одним, є належними та допустимими, і разом з іншими доказами є достатніми, у зв`язку з чим суд їх прийняв та бере їх також в основу саме обвинувального вироку.

Клопотань про визнання доказів недопустимими до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує те, що діяння, передбачене ч. 1 ст. 129 КК України, відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини; вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, а також вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 129 КК України.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових кримінальних правопорущень.

Суд також враховує, що зважаючи на положення ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_3 є кривдником - особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а отже є суб`єктом кримінального правопорушення, пов`язаного із домашнім насильством.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 129 КК України у вигляді обмеження волі. ОСОБА_3 вироком 22.08.2024 року Підволочиського районного суду засуджено за ст.ст. 126 ч. 1, 126-1, 390-1 КК України до пробаційного нагляду на строк 2 роки 6 місяців.

Призначення іншого виду покарання, на думку суду, є недоцільним.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не пред`являвся.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_11 не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 84, 91, 100, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22.08.2024 року у виді пробаційного нагляду строком 2 роки 2 місяці 11 днів.

Враховуючи, що при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, а тому приєдане покарання за вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22.08.2024 року у виді 2 років 2 місяців 11 днів пробаційного нагляду відповідно до ст. 72 КК України перевести на 2 роки 2 місяці 11 днів обмеження волі, та остаточно відповідно до ст. 71 КК України, визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців обмеження волі.

Речові докази:

- кухонний ніж, належний ОСОБА_3 , що знаходиться в сейф-пакеті «Національна поліція України» № CRI 1121115, - знищити;

- файли відеозаписів із назвами «Video 2025-04-18» та «Video 2025-04-18 (1)", які знаходяться на DVD-R диску виробництва «Verbatim» об?ємом пам?яті 4,7 гігабайт, що знаходиться в паперовому конверті «Національна поліція України», із рукописним надписом, на конверті із передньої сторони «Відеозаписи погроз ОСОБА_5 », – зберігати при матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1