Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №607/18911/25 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/18911/25

Провадження №2/951/33/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

03 квітня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

з участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

представників позивача Агрес Г.А., Іваніцької О.І.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

спеціаліста – психолога ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають на обліку служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, як діти, що потрапили в складні життєві обставини (далі - СЖО) через ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків. За період перебування дітей на обліку служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області працівниками неодноразово проводились виїзди за адресою проживання сім`ї, обстежувались умови проживання, виховання дітей, складено індивідуальний план соціального захисту дітей, які опинились у СЖО.

За результатами неодноразових обстежень рішенням Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Байковецької сільської ради № 09 від 13.03.2023 «Про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та подання позову до суду про відібрання малолітніх дітей від батьків без позбавлення її батьківських прав», комісія вирішила у зв`язку із злісним систематичним ухилянням батьків від виконання, батьківських обов`язків негайно відібрати в ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснити заходи щодо тимчасового влаштування малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уповноважити начальника Служби у справах дітей Байковецької сільської ради представляти дітей Барабаша О.В., ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) для повторного отримання їх свідоцтв про народження; підготувати позовну заяву про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без позбавлення їх батьківських прав; підготувати проект рішення «Про відібрання малолітніх дітей» та подати на затвердження виконавчому комітету Байковецької сільської ради; контроль за виконання цього рішення покласти на ССД Байковецької сільської ради.

Надалі, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області своїм рішенням від 06.07.2023 у справі №607/5715/23 ухвалив відібрати малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав. Передати малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 органу опіки та піклування Байковецької сільської ради для вирішення питання їхнього влаштування.

05.09.2023 виконавчий комітет Байковецької сільської ради прийняв рішення № 182 «Про надання статусу дітей, позбавлених батьківського піклування», яким надав статус дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.10.2023 виконавчий комітет Байковецької сільської ради прийняв рішення № 214 «Про затвердження висновку про доцільність влаштування малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування» відповідно до якого затвердив висновок про доцільність влаштування малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під опіку ОСОБА_1 .

24.10.2023 виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області прийняв рішення № 152 «Про надання опіки ОСОБА_1 щодо малолітніх дітей та їхнім майном ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким встановлено опіку над дітьми, позбавленими батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 їх опікуном.

29.07.2025 виконавчий комітет Байковецької сільської ради прийняв рішення № 145 «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 », яким затверджено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач як мати дітей не спілкується з ними, та не бере участі у їх вихованні та утриманні, востаннє вона бачилася з дітьми у 2023 році, коли діти були примусово відібрані від батьків.

Посилаючись на наведене, а також на те, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дітей, позивач звертається до суду та просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.12.2025 постановлено залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ОСОБА_1 , котра є опікуном ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 12.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Також вони підтримали висновок про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є її адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, із зазначенням дати судового засідання, проте лист із вказаними документами повернувся до суду без їх отримання відповідачем та з відміткою пошти.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18).

Отже відповідач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала. Учасники не висловлювали заперечень щодо ухвалення заочного рішення у справі.

За вказаних обставин суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні просила задовільнити позов та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав. Зазначила, що малолітні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з нею, на неї покладено обов`язки опікуна, водночас мати дитини – ОСОБА_3 не цікавиться дітьми, не забезпечує їх, не займається вихованням, не піклується про стан їхнього здоров`я та розвиток. Відповідач не бачиться із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Відповідач у справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків щодо виховання дітей, не цікавиться їхнім життям та не відвідує їх. Крім того, ОСОБА_1 17.02.2026 подала до суду письмові пояснення в порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України, у яких виклала аналогічну свою процесуальну позицію як третьої особи та навела аналогічні доводи.

Заінтересована особа – ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд, заслухавши позицію усіх учасників справи, з`ясував, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в змозі сформулювати свою думку щодо позбавлення батьківських прав їхньої матері – ОСОБА_3 . З огляду на це в судовому засіданні опитано та заслухано думку малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вказаної позовної вимоги. ОСОБА_5 повідомив, що за своїм віком та станом здоров`я усвідомлює факт позбавлення батьківських прав щодо нього його матері ОСОБА_3 . Зазначив, що з матір`ю загалом у нього були хороші стосунки, і він би хотів з нею спілкуватися. Разом з тим, проживати у бабці – ОСОБА_1 йому краще, аніж з матір`ю. В решті з`ясувати його думку суду не вдалося в зв`язку із особливостями його віку та розвитку (не розуміє повністю, які наслідки тягне за собою позбавлення батьківських прав).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі перебувають на обліку Служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області як діти, позбавлені батьківського піклування. Відповідно до рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 05.09.2023 № 182 «Про надання статусу дітей, позбавлених батьківського піклування» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідний правовий статус (а.с. 33).

10.10.2023 виконавчий комітет Байковецької сільської ради прийняв рішення № 214 «Про затвердження висновку про доцільність влаштування малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування», відповідно до якого затвердив висновок про доцільність влаштування малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під опіку ОСОБА_1 (а.с.29).

24.10.2023 виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області прийняв рішення № 152 «Пpо надання опіки ОСОБА_1 щодо малолітніх дітей та їхнім майном ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким встановлено опіку над дітьми, позбавленими батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 їх опікуном (а.с. 42).

29.07.2025 виконавчий комітет Байковецької сільської ради прийняв рішення № 145 «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 », яким затверджено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).

Як вбачається із характеристик, наданих Висиповецькою гімназією з дошкільним підрозділом, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються в школі, їх виховує бабуся ОСОБА_1 , вона відповідально ставиться до виховання та навчання дітей, вона підтримує постійний зв`язок зі школою, відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Водночас мати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не цікавиться їхнім навчанням, навчального закладу жодного разу не відвідувала (а.с. 16, 17).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 29.07.2025 № 145 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок мотивований тим, що мати ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вихованням дітей займається бабуся-опікун ОСОБА_1 , яка проживає разом із дітьми. Зазначено, що мати дітей ОСОБА_3 останній раз бачила дітей у 2023 році, коли діти примусово були відібрані від батьків та поміщені в Тернопільську обласну дитячу клінічну лікарню для проходження обстеження та надання необхідної медичної допомоги. Останній раз мати телефонувала у 2023 році перед Великодніми святами, хотіла приїхати зі своїми друзями, проте бабуся їй відмовила. Діти не хочуть чути нічого про маму та бояться щоб їх не віддали мамі. Зі слів бабусі, мати мала шкідливі звички та вела розгульне життя. Станом на 11.06.2025, ймовірно, зі слів бабусі, мати ОСОБА_3 виїхала за кордон до Польщі. Її поведінка свідчить про повну байдужість до подальшої долі дітей та відсутність будь-якого батьківського піклування.

Даючи оцінку наведеним вище встановленим обставинам, суд керується таким.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки, згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд бере до уваги той факт, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об?єктивного з?ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц, від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18 від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 17.06.2021 у справі № 643/7876/18, від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19, від 17.03.2026 у справі № 646/2882/24.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц).

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При розгляді справ суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі №180/1954/19, від 13.11.2020 у справі №760/6835/18, від 09.11.2020 у справі №753/9433/17, від 02.11.2020 у справі №552/2947/19 та у постанові від 24.04.2019 у справі №300/908/17. Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Звертаючись в суд з даним позовом, орган опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, оскільки не бере участі у вихованні та утриманні дітей.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суду не надані докази застосування до відповідача ОСОБА_3 будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків.

Суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку – це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.

Умовою ухилення від обов`язків з виховання дітей як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

При цьому, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

На думку суду сторона позивача не довела систематичного ухилення відповідача від виконання нею своїх батьківських обов`язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, відповідач продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов`язки щодо своїх дітей.

При цьому систематично – це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.

Тому не заслуговують на увагу доводи сторони позивача про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач притягувалась до відповідальності, з огляду на вимоги статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Доводи позовної заяви про те, що орган опіки та піклування Байковецької сільської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не може бути єдиною підставою для ухвалення судом рішення про позбавлення особи батьківських прав, оскільки вказаний висновок оцінюється судом у сукупності з іншими доказам. Окрім того, висновок органу опіки та піклування є таким, що має рекомендаційний характер і повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками, проте судом з даного висновку не встановлено виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками, тому суд його оцінює критично.

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

З пояснень малолітнього ОСОБА_5 не встановлено даних, що свідчать про свідоме, винне ухилення матері від виконання покладених на неї обов`язків щодо виховання дітей та не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи на підставі оцінених доказів, дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

В той же час, суд погоджується із доводами позовної заяви про те, що в діях відповідача частково має місце неналежне виконання батьківських обов`язків відносно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд, вирішуючи спір, пов`язаний із реалізацією батьківських прав та обов`язків, надає оцінку поведінці відповідача як матері та звертає увагу на необхідність належного виконання нею обов`язків щодо виховання дітей. Попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей не є окремим предметом вирішення позовних вимог, не створює нових прав чи обов`язків і не змінює обсягу позовних вимог. Водночас у справах, що стосуються дітей, суд зобов`язаний виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого положеннями Сімейного кодексу України та Конвенції про права дитини. Надання оцінки ставленню матері до виконання своїх обов`язків є невід`ємною складовою вирішення такого спору та відповідає завданню цивільного судочинства. Тобто суд, в даному випадку діє у межах наданих йому процесуальних повноважень, не виходячи за межі позовних вимог.

Отже з метою забезпечення справедливої рівноваги прав дітей та матері, відповідача у справі, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання синів – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки її участь у розвитку і вихованні дітей є недостатньою, поклавши при цьому на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків. Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 не відповідатиме інтересам дітей – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дітей, які є малолітніми, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.2, 10, 11-13, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність покращення ставлення до виховання дітей.

Покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Байковецької сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно дітей.

Копію рішення направити сторонам та третім особам.

Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: орган опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (вул.Січових Стрільців, 43, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 043948446).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв