Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №125/226/26 — Барський районний суд Вінницької області

125/226/26

3/125/64/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 м. Бар Вінницької області

Суддя Барського районного суду Вінницької області Питель О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України, не працює, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748772, 30.01.2026 близько 19:33 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні образ нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психічному здоров`ю останньої.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки згідно з даними довідки Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 02.02.2026 ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП 25.04.2025.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона зі своєю сім`єю мешкає в будинку матері ОСОБА_2 . Між ними склалися тривалі неприязні стосунки, матір звинувачує її у смерті батька, який помер 4 роки тому. 30.01.2026 ввечері до них приїхали її брати, які разом з матір`ю вечеряли, вживали алкоголь. Молодший брат ОСОБА_3 прийшов до неї, покликав, щоб вона до них прийшла. Коли ОСОБА_1 прийшла, то брати сказали їй, що мати вирішила продати будинок, у неї є цивільний чоловік і вона піде до нього жити. ОСОБА_1 почала відмовляти матір від такого рішення, сказала, що це небезпечно, раптом, що трапиться, то їй не буде де жити. Сама також була стурбована, навіть злякалася, оскільки вона з сім`єю теж не має іншого житла.

На запитання суду ОСОБА_1 повідомила, що висловлювала свою думку, вживаючи образливі слова.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що дійсно у неї з донькою склалися неприязні стосунки, вона вважає її винною у смерті свого чоловіка. 30.01.2026 ввечері дійсно приїхали її сини, та вони разом вечеряли. Зауважила, що сама алкоголь не вживала, сини - вживали. Під час вечері сини вирішили пожартувати з ОСОБА_1 , сказавши, що нібито матір буде продавати будинок. ОСОБА_4 покликав ОСОБА_5 та повідомили це. На що ОСОБА_1 почала ображати ОСОБА_2 , казала, що це нерозумне рішення. Почалася сварка та ОСОБА_3 викликав поліцію.

На запитання судді ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 не вечеряла з ними, алкоголь не вживала, розмову не чула. Чому ОСОБА_2 не заборонила синам так "жартувати" не змогла пояснити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, стосовно якої складено протокол, потерпілу ОСОБА_2 , приходжу висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, які визначені статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП настає за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 вказаної статті психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У протоколі про адміністративне правопорушення, який є одночасно актом обвинувачення і джерелом доказів, не зазначено наслідків, які спричинені потерпілій діянням ОСОБА_1 , які б згідно із зазначеними вище у законодавстві ознаками психологічного домашнього насильства мали б спричинити у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, або інші наслідки, які б могли завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, у протоколі та доданих до нього документах відсутні відомості, які б підтверджували те, що саме ОСОБА_1 виступила кривдником, а ОСОБА_2 – жертвою домашнього насильства у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Встановлені під час судового розгляду обставини ніяким чином не підтверджують, що саме ОСОБА_1 вчинила домашнє психологічне насильство відносно матері, яке б відповідало критеріям домашнього насильства, наведеним у законодавстві.

На підставі обставин, які були встановлені під час судового засідання, саме ОСОБА_2 та її сини, спекулюючи тим, що ОСОБА_1 мешкає у будинку, який належить ОСОБА_2 , спровокували конфлікт. Такі дії ОСОБА_2 та її синів можуть містити ознаки домашнього насильства економічного характеру (дії щодо позбавлення житла).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 8, ч. 3 ст. 173-2, п. 1 ч. 1. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, закрити, у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя