Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №459/4257/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/4257/25

Провадження № 2/459/1416/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 77776471 від 29.05.2024 у розмірі 27 240 гривень, а також просив вирішити питання судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 77776471 (надалі - Договір), відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачці грошові кошти (кредит) в сумі 4000,00 грн. строком на 360 днів. ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів. В свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27 240 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 21 240,00 грн, заборгованості по несплаті штрафів у сумі 2000,00 гривень. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 04.12.2025 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.

27.01.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідачка зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання їй кредитних коштів за спірним договором. На її думку, до матеріалів справи не долучено первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування грошових коштів, а наданий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача та не може вважатися належним доказом у розумінні норм ЦПК України. Також відповідачка вважає розрахунок заборгованості необґрунтованим. Вона зазначила, що право кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Крім того, відповідачка наголосила, що укладений 29.05.2024 кредитний договір за своєю правовою природою є договором споживчого кредитування, а тому процентна ставка у розмірі 1,2 % та 1,5 % на день, встановлена ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Окрім цього, відповідачка заперечила проти стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені), посилаючись на пункт 15 частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік є військовослужбовцем, який бере участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України. У зв`язку з цим вона вважає, що у період дії особливого періоду штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню. Також відповідачка послалася на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої з 24 лютого 2022 року. Крім цього, відповідачка заперечила проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на відсутність детального розрахунку таких витрат та доказів їх фактичного понесення.

27.03.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не подавала, про причини неявки не повідомляла.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 2 квітня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 27 березня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є 2 квітня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 77776471 (надалі - Договір), який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «8ny6fsj0», отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (надалі - Договір) (а. с. 8-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн. у валюті українська гривня.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається/видається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 29.05.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Згідно з п. 1.4. Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 24.05.2025.

Відповідно до п. 1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 21240 грн в грошовому виразі та 6800 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1 договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 25240,00 грн. Денна процентна ставка становить 1,2 %.

Згідно з п. п. 1.5.1. Договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 1,2 % річних. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.п. 2.2.3. Договору. База для нарахування процентів: 4000,00 грн.

Згідно з п. п. 2.2.3. Договору пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2 % за один день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 22.05.2024 по 21.06.2024). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду (330 календарних днів з 29.06.2024 по 24.05.2025).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача).

Номер платіжної карти відповідача № НОМЕР_1 , вказаний в розділі 12 Договору.

Факт зарахування відповідачеві коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/17099 від 27.10.2025, із якого вбачається, що 29.05.2024 о 14:52 год. була здійснена успішна транзакція № 1415956304 у розмірі 4000,00 грн на картку відповідачки НОМЕР_1 (а. с. 16).

Згідно із довідкою ТзОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» про ідентифікацію ОСОБА_1 відправлено одноразовий ідентифікатор «8ny6fsj0» 29.05.2024 на мобільний номер телефону відповідачки НОМЕР_2 (а. с. 15 на звороті).

Згідно із відомостями про щоденні нарахування та погашення заборгованості за Договором, станом на 24.05.2025 заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 27 240 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 21 240,00 грн, заборгованості по несплаті штрафів в сумі 2000,00 гривень (а. с. 17-19).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за даним Договором у неї утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 29.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит № 77776471 (надалі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачки «8ny6fsj0», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна даний договір з ним не був би укладений.

Таким чином, підписавши вищевказаний договір, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови Договору цілком зрозуміла та прийняла їх.

Отже, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Відтак, матеріалами справи підтверджується укладання між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши 29.05.2024 відповідачці кредитні кошти в сумі 4000,00 грн., що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/17099 від 27.10.2025.

Щодо доводів відповідачки про недоведеність факту перерахування кредитних коштів, то суд вважає, що такі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Доказів про те, що банківська картка, на яку були перераховані кошти не належить відповідачці не надано, жодних клопотань про витребування відповідної інформації відповідачка не подавала. Відтак, факт отримання відповідачкою коштів у ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» суд вважає доведеним. Тому враховуючи те, що перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним ним договором було здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а у випадку переказу коштів у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються, то доводи на відсутність «первинних бухгалтерських документів», які б свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів, до уваги прийматися не можуть.

Разом із тим, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені цим договором, щодо повернення суми позики не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Згідно із відомостями про щоденні нарахування та погашення заборгованості за Договором станом на 24.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 27 240 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 21 240,00 грн, заборгованості по несплаті штрафів в сумі 2000,00 гривень.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів (тіла кредиту) в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачкою протилежного не доведено.

Відтак, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачкою грошових коштів в сумі 4000,00 гривень, тому заборгованість по тілу кредиту підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що сторони погодили, що кредит надається строком на 360 днів з 29.05.2024 до 24.05.2025, тобто кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 360 днів, починаючи з дня укладення договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. п. 2.2.3. Договору. База для нарахування процентів: 4000,00 грн.

Згідно з п. п. 2.2.3. Договору пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2 % за один день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 22.05.2024 по 21.06.2024). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду (330 календарних днів з 29.06.2024 по 24.05.2025).

З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувались за період з 29.05.2024 до 24.05.2025, тобто у межах строку, передбаченого Договором, у розмірі 21240 грн.

Відповідачка не погоджуючись із розрахунком заборгованості по процентах вважає, що має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки на момент укладення Договору та в період нарахування процентів вона перебувала у шлюбі із військовослужбовцем, а відтак, є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Такі доводи відповідачки не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказані зміни були внесені у п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024 року.

Тобто, починаючи з 18.05.2024 дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Натомість для інших військовослужбовців (тобто ті, хто служать за контрактом або є кадровими військовими, а не мобілізованими), на відміну від мобілізованих, факт служби сам по собі не дає права на списання відсотків. Потрібні додаткові умови. Зокрема, відповідна пільга діє під час дії особливого періоду, якщо військовослужбовець відповідає хоча б одній із наступних умов: брав або бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і (1) брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, (2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, (3) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.09.2020, відповідачка ОСОБА_1 02.09.2020 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (а. с. 60).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 29.11.2018, чоловік відповідачки ОСОБА_2 з 01.12.2018 прийнятий на військову службу за контрактом (а. с. 64-65).

Із довідок в. о. начальника відділу кадрів військової частини № НОМЕР_5 від 08.09.2025 №08/5164, 08/5172 встановлено, що головний сержант ОСОБА_2 з 10.07.2025 проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_5 та з 14.07.2025 по даний час безпосередньо брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях (а. с. 61-62).

Як вже зазначалось вище, сума заборгованості за договором нарахована позивачем за період з 29.05.2024 по 24.05.2025 у загальному розмірі 27 240 грн.

З наданих суду документів вбачається, що станом на день укладення договору (29.05.2024) та у період нарахування процентів за користування кредитом (з 29.05.2024 по 24.05.2025) чоловік відповідачки ОСОБА_2 військову службу проходив за контрактом, та лише з 10.07.2025 брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, проценти за користування кредитними коштами були нараховані відповідачці за період з 29.05.2024 по 24.05.2025, тобто коли ОСОБА_2 хоча і проходив військову службу, однак не брав безпосередньої участі у бойових діях чи інших заходах, визначених законом як підстава для застосування пільги до військовослужбовців цієї категорії.

Відтак, суд приходить висновку, що на відповідачку як дружину військовослужбовця, який проходив службу за контрактом, у спірний період не поширювалися пільги, передбачені частиною 15 статті 14 зазначеного Закону, оскільки відсутні передбачені законом додаткові умови для їх застосування.

Отже, підстави для звільнення відповідачки від нарахування процентів та інших платежів за кредитним договором у спірний період відсутні.

Окрім цього, відповідачка заперечуючи проти нарахованих процентів посилається на те, що укладений між сторонами Договір є договором споживчого кредитування, а тому встановлення пільгової процентної ставки 1,2 % та стандартної процентної ставки 1,5 % на день суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено граничний розмір не більше 1 % на день. Умови договору щодо вищезазначених ставок є нікчемними, відтак заборгованість підлягає обчисленню виходячи з 1 % на день

Суд вважає такі доводи відповідачки обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із ч.3 ст. 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про споживче кредитуванн» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір між сторонами було укладено 29.05.2024, тобто після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1 %.

Таким чином, заборгованість відповідачки за нарахованими процентами за період з 29.05.2024 по 24.05.2025 повинна розраховуватися виходячи з розміру денної процентної ставки у розмірі 1% та відповідно сума процентів, що підлягає до стягнення становить 14 400 грн, виходячи з наступного розрахунку: (4000*1/100) * 360 (кількість днів прострочення).

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачки штраф за прострочення виконання взятих зобов`язань в сумі 2 000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.6. Договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2. Договору). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту(п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення штрафів у розмірі 2000,00 гривень, нарахованих у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за вищевказаним договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 77776471 від 29.05.2024 в загальному розмірі 18 400 гривень., з яких 4000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 14 400 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093, виписку з ЄДРЮО, копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, акт №131 наданих послуг від 12.11.2025, детальний опис наданих послуг від 12.11.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Проте, варто зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи надані відповідачкою заперечення, а також те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №1019 від 25.11.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1636,28 гривень, виходячи з такого розрахунку: 18 400 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 27 240 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40гривень (сума сплаченого судового збору)

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 77776471 від 29.05.2024 в загальному розмірі 18 400 (Вісімнадцять тисяч чотириста) гривень, з яких 4000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 14 400 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір в сумі 1636 (Одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.04.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія "Тайгер - Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, корпус 28),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович