Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №465/9563/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/9563/25

2/465/1066/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

03.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

за участю секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_2 (відповідач) є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, тому припинили спільне проживання від липня 2025 року. 3 цього часу ОСОБА_2 не бере участі у веденні домашнього господарства, усунувся від виконання обов?язку утримувати та виховувати дитину, не обґрунтовуючи свою поведінку, окрім цього з дитиною не спілкується. У зв`язку з чим змушена займатися вихованням спільного сина самостійно, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Акт №853 від 27 серпня 2025 р. Дитина потребує відповідного збалансованого харчування, одягу, догляду та інших витрат пов?язаних на всебічний інтелектуальний розвиток, послуги лікарів та ін.

Окрім цього у ОСОБА_3 згідно медичних висновків існують фізичні труднощі тяжкого ступеня прояву, а саме: дитячий церебральний параліч, спастичний тетрапез, важка форма. Згідно Висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 09 липня 2024 року №ІРЦ-85238/2024/543555, що виданий Інклюзивно-ресурсним центром Личаківського району м. Львова сину визначено індивідуальний навчальний план. Таким чином було підписано типовий договір про допуск асистента дитини до участі в освітньому процесі №1 від 01.01.2025 р. Відтак син потребує суттєвих додаткових витрат на лікування, реабілітацію та розвиток. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, у зв`язку із чим, позивачка вимушена звернутись до суду із позовною заявою про стягнення аліментів та додаткових витрат. Присить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 10 000 тис грн. щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину в розмірі 10 000 грн. щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, просила такі задоволити, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечила.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився та не подав відзиву, а також будь-яких інших клопотань.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою позивачки вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

На підставі ч.1 ст.281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 31.07.2025 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади №2025/015159891 від 15.10.2025 від ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Факт проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується Актом директора ЛКП "Магістральне" ОСОБА_4 №853 від 27.08.2025 року.

Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 09.08.2024 року №ІРЦ-85238/2024/543555, виданого Інклюзивно-ресурсним центром Личаківського району м. Львова, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано загальний висновок, відповідно до якого: фізичні труднощі тяжкого ступеня прояву, визначено індивідуальний навчальний план, адаптацію/модифікацію освітньої програми/навчальних предметів, рекомендовано рівень підтримки в закладі освіти- 4 рівень.

ОСОБА_3 відповідно до Типового договору про допуск асистента дитини до участі в освітньому процесі №1 від 01.01.2025 року визначено асистента ОСОБА_5 строком на 1 рік.

На підтвердження позовних вимог щодо сплати аліментів на користь позивачки на утримання сина позивачкою долучено копії квитанцій від 23.07.2025 на суму 9 196,00 грн., від 18.09.2025 на суму 3 300,00 грн., від 27.09.2025 на суму 1 507,54 грн.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Частина 3 зазначеної норми закону, вказує на те, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом ст.1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Статею 8 цього закону визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статею 27 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачка та відповідач є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За загальними принципами, саме на батьків у встановленому законом порядку покладено обов`язок забезпечувати своїх дітей належними умовами існування, які необхідні для достатнього рівня їх розвитку.

За змістом ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.150 Сімейного кодексу України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до принципу 2 Декларації прав дитини від 29.11.1959, дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності».

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В прохальній частині позовної заяви позивачка просить стягувати з відповідача щомісячно аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 10000,00 грн. щомісячно.

Відповідно до абз.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що малолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач є особою працездатного віку.

У суду відсутні відомості про те, що відповідач позбавлений можливості утримувати свого малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В матеріалах цивільної справи відсутні та такі не встановлені в ході судового розгляду відомості, які свідчать про те, що в ОСОБА_2 наявний такий стан здоров`я, який позбавляє його можливості надавати, зокрема, грошову допомогу позивачці для утримання їх спільного сина.

Так само в суду відсутні відомості про те, що на утриманні відповідача перебувають інші неповнолітні діти, непрацездатні батьки або інші особи.

Статею 18 Конвенції "Про права дитини", встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Стаття 184 Сімейного кодексу України містить положення про те, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Статтею 185 Сімейного кодексу України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Товариством з обмеженою відповідальністю Реабілітаційний центр "Еліта" видано лікувальну путівку №302 пацієнту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на курс лікування на 10 днів з 21.07.2025 по 01.08.2025 року, вартість якої становить 21 530,00 грн. без ПДВ.

Оскільки малолітній син проживає разом із матір`ю, витрати на харчування, лікування, одяг, навчання, відпочинок, розвиток, тощо, несе позивачка, що не спростовано в свою чергу відповідачем, суд вважає встановленим, що утримання та виховання спільного сина з відповідачем малолітнього становить для позивачки надмірне навантаження, оскільки його утримання потребуває витрачання значних грошових коштів.

На відповідача покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення сина, який проживає разом із матір`ю.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Під інтересами дитини необхідно розуміти збереження здоров`я дитини, нормального психічного та фізичного розвитку, виховання в дитині якостей, необхідних суспільству. Визначення інтересів дитини охоплює також необхідні матеріальні, побутові умови життя дитини.

При визначенні величини аліментного платежу та додаткових витрат на дітей, суд враховує величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, положення ст. 180 Сімейного кодексу України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, відсутність відомостей щодо офіційних доходів відповідача.

Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов слід задоволити частково та стягнути в користь позивачки на утримання сина аліменти в розмірі 10 000 грн., а також додаткові витрати на утримання дитини в сумі 10 000 грн. одноразово.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України.

Частиною 8 цієї статті визначено, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не надано суду докази в спростування позовних вимог, які свідчать про необгрунтованість заявлених вимог про стягнення аліментів та додаткових витрат дитину.

Судом не встановлені обставини, які б перешкоджали відповідачу у виконанні його батьківських обов`язків стосовно його малолітнього сина.

У відповідності до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року №63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

За змістом ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1211,20 грн.

Пунктом 1 ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280 - 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. щомісячно, починаючи з 25.10.2025 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення аліментів за один місяць.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з часу отримання його копії через суд, що ухвалив судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Дзеньдзюра С.М.