Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №454/941/25 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/941/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 квітня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідачів на його користь 13 541, 40 доларів США та судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

18.03.2021р. між ним та відповідачами було укладено договір позики, згідно якого він надав відповідачам позику у сумі 240 963,90 грн., що в еквіваленті до гривні за курсом НБУ на момент укладення договору становить 8 700 доларів США зі строком повернення до 18.03.2022р., що орім договору підтверджується письмовою розпискою.

Згідно п.6,7 договору позичальник зобов`язується у випадку невчасного повернення позики або її частини позичальник на вимогу позикодавця зобов`язується сплатити пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ та одноразовий штраф у сумі 20%.

Однак, відповідач у визначений строк та станом на день звернення до суду з даним позовом грошових коштів йому не повернув.

Позивач надав суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідачі будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання, повторно, не з`явилися, причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи у їх відсутності та відзиву на позов суду не подали.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення у справі.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

З дослідженого договору позики від 18.03.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Г.І. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 встановлено, що останні позичили у ОСОБА_1 240 963грн., еквівалент даної суми по курсу НБУ на момент укладення договору становить 8700 доларів США та зобов`язуються повернути їх до 18.03.2022р.

Також, з дослідженої в судовому засіданні розписки установлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позичили 18.03.2021року у ОСОБА_1 в рівних частках кожен гроші в сумі 8700 доларів США.

Згідно п.1 договору встановлено, що позика погашається щомісячно до дня повернення повністю позики до 30 числа кожного місяця в сумі не менше 24 927,30грн., еквівалент даної суми по курсу НБУ на момент укладення договору становить 900 доларів США

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку).

Ч.2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на свідченнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами.

Факт передачі грошей підтверджений розпискою.

Таким чином, факт укладення договору позики, написання розписки про отримання грошей є доказом отримання грошей позичальниками від позикодавця.

За таких обставин, оскільки відповідачі на день подання позову до суду зобов`язання не виконав, грошові кошти позивачу не повернули, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суму грошових коштів за договором позики від 18.03.2021р, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г.І. у розмірі 8700 доларів США.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст.625 ЦК України

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Беручи до уваги те, що сторонами під час укладення договору позики не встановлено розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, суд приходить до висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Рішеннями правління Національного банку України «Про розмір облікової ставки Національного банку України», збережено облікову ставку на рівні: з 26 січня 2024 року: 15%, з 15 березня 2024 року: 14,5%, з 26 квітня 2024 року: 13,5%, з 14 червня 2024 року: 13%, з 13 грудня 2024 року: 13,5%.

З урахуванням наведеного вище, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру процентів за користування позикою (1048 ЦК України), та дійшов до висновку про стягнення з відповідачів в користь позивача процентів від суми позики у розмірі 2 321,27 доларів США.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6 та7 вищевказаного договору позики передбачено та погоджено сторонами виникнення в ОСОБА_1 права вимоги про стягнення пені та штрафних санкцій, зокрема, у разі невчасного повернення позики або її частини позичальник на вимогу позикодавця, згідно ст.625 ЦК України зобов`язується сплатити суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невчасного її повернення та штраф у сумі 20% від загальної суми договору.

Таким чином, судом встановлено істотне порушення умов договору зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відповідно позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, згідно представленого позивачем розрахунку.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 13 541 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок один) доларів США 40 центів, яка складається з:

заборгованості за договором позик у розмірі 8 700 (вісім тисяч сімсот) доларів США;

штрафу у розмірі еквівалентному 1740 (одна тисяча сімсот сорок) доларів США;

пені в розмірі еквівалентному 2321 (дві тисячі триста двадцять один долар СШ) 27 центів;

3% річних у розмірі еквівалентному 780 (сімсот вісімдесят доларів США) 13 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2811 (дві тисячі вісімсот одинадцять)грн. 67коп.судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2811 (дві тисячі вісімсот одинадцять)грн. 67коп.судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заява про перегляд даного заочного рішення може бути подана відповідачем в суд протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: О. А. Веремчук