Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №607/26417/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 607/26417/25

Провадження № 2/463/904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Бобрової Ю.Ю.

з участю секретаря судового засідання Назара Р.М.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

представник позивача звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу, зареєстрованого 23 листопада 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції за актовим записом №2174.

Короткий зміст позовних вимог

Позов мотивує тим, що 23 листопада 2003 року сторони зареєстрували шлюб. У подружжя є спільна неповнолітня дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони стали чужими людьми, між ними повністю відсутні почуття любові та поваги одне до одного. Вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе. Просить позов задоволити.

Відповідач відзив на позов про розірвання шлюбу не подав. Направив до суду заяву про надання строку для примирення.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Боброву Ю.Ю. (а.с. 19) після передачі справи за підсудністю.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі (а.с. 20).

Позивач в судове засідання не з`явилась, просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив, клопотання про відкладення не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 23 листопада 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції за актовим записом №2174 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Також встановлено, що у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуєтеся копією свідоцтва про народження (а.с. 9).

З позову вбачається, що на даний час сторони сімейні відносини не підтримують, позивач вважає примирення неможливим.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно із ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків, позивач категорично заперечує щодо надання строку на примирення, а тому примирення та збереження їх сім`ї є неможливим.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позивачка скористалася своїм правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою.

Доводи відповідача щодо надання строку для примирення вказані обставини не спростовують, як і доводи щодо наявності спору щодо визначення місця проживання дитини, відтак, з врахуванням заперечення позивача, суд вважає, що підстав для надання сторонам строку на примирення немає.

Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін – одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд, також вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211,2 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований 23 листопада 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції за актовим записом №2174.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено, проголошено та підписано 3 квітня 2026 року.

Суддя: Юлія БОБРОВА