Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №463/12531/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 463/12531/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №002/15107240-СК_SB від 18.04.2022 року у розмірі 16177,22 грн., з яких: 9858,49 грн. – загальна заборгованість по тілу кредиту; 6318,73 грн. – загальна заборгованість по відсоткам, а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 квітня 2022 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/15107240-СК_SB зі строком дії 365 днів. 26 травня 2025 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/30-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу №НІ/11/30-Ф від 26.05.2025 реєстру прав вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 177,22 грн., із яких: 9 858,49 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 6 318,73 грн. загальна заборгованість по відсоткам. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 26 травня 2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №002/15107240-СК_SB від 18 квітня 2022 року в сумі 16 177,22 грн., із яких: 9858,49 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 6318,73 грн. загальна заборгованість по відсоткам. Відповідач не виконує зобов`язання по кредитному договору. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи судом, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу –за зареєстрованим місцем проживання, однак поштове відправлення повернуто суду у зв`язку із відсутністю одержувача за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подав, причин такого не повідомив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 18.04.2022 року ОСОБА_1 підписав заяву –договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування з метою отримання банківських послуг АТ «ТАСКОМБАНК», у якій визначено, що підписанням цієї заяви-договору ОСОБА_1 підтверджує, що дана заява-договір разом із публічною пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», тарифами банку, таблицею обчислення загальної вартості кредитного ліміту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті Банку: https://tascombank.ua складають договір про комплексне банківське обслуговування в мобільному додатку izibank.

Згідно умов заяви-договору, ОСОБА_1 просив відкрити йому поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 , оформити на його ім`я платіжну картку.

Також ОСОБА_1 за допомогою УЕП підписав згоду та запевнення клієнта до договору, у якій просив банк відкрити йому додаткові поточні рахунки, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, для здійснення розрахунків без фізичного носія (Віртуальну картку) у гривні, доларах США та євро, відкрити вкладний рахунок на вимогу «zanachka» на умовах договору вкладу розміщеного на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 встановити на поточному рахунку кредитний ліміт строком користування 12 місяців, з подальшим автоматичним продовженням строку користування, на суму та за процентною ставкою згідно тарифів банку.

До матеріалів позову стороною позивача також долучено заяву-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka», підписану електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , у якій вказано, що сума вкладу складає о гривень, процентна ставка, %річних – на залишок до 100 грн. (включно) – 0.01, на залишок від 100 грн. – 4.00, рахунок вкладу НОМЕР_2 .

26 травня 2025 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ ««ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/30-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 року реєстру прав вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/15107240-СК_SB від 18.04.2022 року на суму 16 177,22 грн., із яких: 9858,49 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 6318,73 грн. загальна заборгованість по відсоткам.

До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за період з 26.05.2024 року по 31.10.2025 року, згідно якого загальна сума заборгованості становить 16177,22 грн., з яких: 9858,49 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 6318,73 грн. загальна заборгованість по відсоткам.

У матеріалах позову відсутні Тарифи банку (АТ «ТАСКОМБАНК»), паспорт споживчого кредиту, що підписані ОСОБА_1 як обов`язкові складові укладеного договору, як і відсутній сам кредитний договір № 002/15107240-СК_SB від 18.04.2022 року, у яких мали б бути вказані сума кредиту та розмір процентів.

Крім цього, підписані ОСОБА_1 заява-договір без номера від 18.04.2022 року, що долучені до матеріалів позову містять відомості щодо строку користування кредитом - 12 місяців, з подальшим автоматичним продовженням строку користування, на суму та за процентною ставкою згідно тарифів банку.

Водночас, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи тарифів банку, що підписані ОСОБА_1 18.04.2022 року, у суду відсутня можливість перевірити умови автопролонгації строку користування, розмір суми та процентної ставки.

Також матеріали справи не містять розрахунку заборгованості відповідача за договором № 002/15107240-СК_SB від 18.04.2022 року за період з 18.04.2022 до 26.05.2024 року.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів кредитного зобов`язання відповідача по кредитному договору № 002/15107240-СК_SB від 18.04.2022, оскільки такий договір у матеріалах справи відсутній, натомість, позивачем надано суду копію заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування без номера від 18 квітня 2022 року, до якої не додано обов`язкових її складових, у яких мали б бути визначені сума кредиту, розмір процентів, умови та порядок автоматичного продовження строку користування, а саме: тарифів банку та паспорта споживчого кредиту, а також не додано розрахунку заборгованості по кредитному договору № 002/15107240-СК_SB від 18.04.2022 за період з 18.04.2022 по 26.05.2024, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості перевірити розмір процентної ставки, а також чи здійснювалися ОСОБА_1 будь-які проплати.

Також матеріали позову не містять жодних доказів щодо перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальника.

При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та його розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 218 року №75 (далі Положення) визначено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них.

Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі №298/825/15-ц.

Наданий позивачем для суду розрахунок заборгованості за період з 26.05.2024 по 31.10.2025, сам по собі не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку, та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.

Представник позивача на підтвердження позовних вимог не заявляв клопотання про витребування доказів на підтвердження укладення кредитного договору № 002/15107240-СК_SB від 18.04.2022, розрахунку заборгованості по вказаному договору до укладення договору факторингу, виписи по картковим рахункам відповідача.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Суд враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні АТ «ТАСКОМБАНК» повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання відповідачу коштів у кредит.

У договорі факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року вказано, що АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язалося передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» інформацію згідно реєстру прав вимог.

При цьому, позивачем не надано суду жодного первинного документа або іншого документа, в тому числі платіжної інструкції, довідки про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, іншого документа, на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів.

У позовній заяві позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» просив розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування доказів не заявив.

Таким чином позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

За вказаних обставин, у зв`язку з ненаданням позивачем спірного кредитного договору, через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин щодо виконання обов`язку по наданню коштів відповідачу, фактичного користування останнім кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором з відповідача відсутні.

Враховуючи наведене, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторона позивача покликається як на підставу своїх вимог, оцінивши належність доказів, їх допустимість, а також достатність та взаємозв`язок у сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст. 15, 16, 207, 512, 516, 526, 530, 610, 611, 626, 632, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 187, 211, 263-265, 273-274, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, визначені ст. 354, 355 ЦПК України.

Судове рішення складено 03.04.2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.