Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №442/841/25 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/841/25

Провадження №2/442/1/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.,

з участю секретаря судових засідань Голяк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

30.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за Договором позики від 01.01.2024 в розмірі 269918,03 доларів США, з яких 240000 доларів США – основного боргу, 29918,03 доларів США проценти за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.01.2024 ОСОБА_2 отримав позику від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 250000 доларів США. Факт укладення договору позики та отримання грошових коштів підтверджується розпискою від 01.01.2024, яка видана та підписана відповідачем. Відповідач зобов`язався повернути позичені кошти до 30.12.2024. Грошових коштів від відповідача ані до 30.12.2024, ані до дати подання позову позивач не отримував, а отже, вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх боргових зобов`язань протягом тривалого часу. Відтак, для захисту своїх майнових прав змушений звертатись до суду.

Крім цього, зазначає, що сторони погодили у розписці, що проценти за користування позикою становлять 1% щомісячно. А тому, вважає, що вправі вимагати стягнення з відповідача проценти за договором позики в розмірі 1% щомісячно за період з 01.01.2024 по 30.12.2024.

Водночас, зазначив, що відповідачем після відкриття провадження у даній справі на виконання боргового зобов`язання за вищевказаним договором позики сплачено частину боргу в розмірі 10000 доларів США, а тому просить стягнути з відповідача заборгованість у зменшеному розмірі.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

21.03.2026 представник відповідача адвокат Ткачук А.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування заперечень посилається на необгрунтованість заявлених вимог. Зазначає, що важливим є той факт, що до позовної заяви позивачем додано копію розписки про отримання коштів ОСОБА_2 без зазначення мети їх отримання. Надання позивачем копії розписки не містить відомостей про передачу коштів відповідачу саме в борг, а також відомостей про конкретне місце її складання. Наголошує, що ОСОБА_2 розписку, яка долучена до позовної заяви не писав, будь-яких відносин з отримання коштів у борг між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 немає, сам почерк рукописного тексту документу йому не притаманний, а тому відповідач ставить під сумнів як зміст даного документа, таку і його авторство. Звертає увагу на те, що візуально можна прослідкувати, шо текст розписки складено одним почерком, а сам підпис іншим (навіть товщина чорнила ручок відрізняється). Зауважує, що ОСОБА_1 є чинним директором у ПП «Катерина», де ОСОБА_2 є засновником із 100% часткою права власності. ОСОБА_2 придбав частку статутного капіталу у ПП «Катерина» у 2024 році. Під час купівлі частки ОСОБА_2 було донесено до відома про зобов?язання попереднього власника щодо погашення боргів підприємства (переоформлення земельної ділянки, оплата оренди земельної ділянки) та інвестування в останнє, однак жодних розписок з приводу повернення коштів ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 не писав, як і не отримував від нього будь-які кошти. Окрім цього, позивач, достеменно знаючи, що будь-яких коштів у борг не надавав, а відповідач не писав на його користь боргових розписок, має намір фактично шляхом обману заволодіти коштами, які він ніколи не передавав відповідачу, вирішив подати позов та стягнути кошти, яких у нього не було. З таких підстав вважає, що позивач даним позовом має намір стягнути з відповідача неіснуючий борг.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.03.2025.

10.03.2025 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за Договором позики від 01.01.2024 269918,03 доларів США, з яких 240000 доларів США – основного боргу, 29918,03 доларів США проценти за договором позики.

21.03.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

21.03.2025 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2026.

09.04.2025 представник відповідача ОСОБА_2 адвоката А.Ткачук заявила до суду клопотання про призначення почеркознавчої і судово-технічної експертизи.

09.04.2026 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 15.04.2025 з метою надання можливості ознайомлення з клопотанням про проведення експертизи.

Ухвалою суду від 15.04.2025 клопотання про призначення експертизи задоволено, призначено по справі комплексну судову почеркознавчу в судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження в справі – зупинено.

22.05.2025 провадження в справі відновлено за клопотанням експерта для надання додаткових матеріалів для проведення комплексної судово почеркознавчої і судово- технічної експертизи.

30.06.2025 клопотання експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про надання зразків підпису ОСОБА_2 в межах даної цивільної справи – задоволено. Надано в розпорядження експерта документи. Уточнено статус призначеної експертизи, а саме: «судова почеркознавча експертиза». На час проведення експертизи провадження в справі – зупинено.

03.12.2025 на адресу суду надійшов висновок експертизи.

Ухвалою суду від 15.12.2025 провадження в справі – відновлено, справу призначено до підготовчого судового засідання на 02.01.2026.

02.01.2026 підготовче судове засідання відкладено на 27.01.2026 за клопотанням представника позивача.

27.01.2026 підготовче судове засідання відкладено через технічну несправність звукозаписувального технічного запису на 05.02.2026.

Ухвалою суду від 05.02.2026 для належної підготовки справи для розгляду по суті продовжено строк підготовчого провадження до 30 днів, призначено підготовче засідання за 17.02.2026.

Ухвалою суду від 17.02.2026 в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Джоха Р.В. про призначення в справі повторної судової почеркознавчої експертизи в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено, як передчасно подане.

17.02.2026, згідно з ухвалою суду, підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 16.03.2026, задоволено клопотання представника позивача адвоката Джоха Р.В. про виклик свідків, постановлено викликати в судове засідання свідка ОСОБА_3 .

Судом в судовому засіданні 30.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвокат Джоха Р.В. про призначення повторної експертизи як безпідставне. А також відмовлено у задоволенні клопотання про виклик судового експерта, як несвоєчасно заявленому.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав. Додатково, відповідаючи на запитання адвоката відповідача, дав покази про те, що розписку йому передав ОСОБА_3 (допитаний у даній справі в якості свідка), вже написану від імені ОСОБА_2 . Кошти він передавав, точний час і обставини не пам`ятає, біля свого будинку особисто ОСОБА_2 . Передання розписки і коштів були в різні дні. Пам`ятає, що у присутності ОСОБА_2 кошти не перераховувалися, передавались в білому кульку фірми «АТБ», гроші були пачками по 10000 $. Тримав їх удома готівкою. ОСОБА_2 знав як водія ОСОБА_4 . Відповідач сказав, що ці кошти потрібні саме для ОСОБА_5 , який є зятем ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не перераховуючи і не перевіряючи кошти, забрав їх і поїхав.

Представник позивача адвокат Джох Р.В. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задоволити. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 знав ОСОБА_2 як водія, тому зичив йому кошти фактично для родичів. Цю розписку від ОСОБА_2 ОСОБА_1 привозив саме ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив. Зазначив, що жодних розписок не писав, не підписував і жодних коштів від позивача не отримував. Просить суд винести законне та справедливе рішення.

Представник відповідача адвокат Ткачук А.В. позов заперечила, покликаючись на обставини, викладені у відзиві. Додатково суду пояснила, що даний позов є штучним. ОСОБА_2 у ОСОБА_1 купував корпоративні права на ПП «Катерина» у 2024 році. Після того, як позивачеві стало відомо, що висновок експертизи в межах даної справи є для нього негативним, ним було ініційовано ще один позов до колишньої власниці ПП «Катерина» на суму 300000 доларів США. Вважає, що сторона позивача своїми діями у даній справі спеціально створює юридичний хаос.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказував, що надав у борг відповідачеві ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 250000 доларів США на строк до 31.12.2024, про отримання яких останнім було власноруч складено боргову розписку. На підтвердження своїх вимог надав копію розписки від 01 січня 2024 року, оригінал якого було надано суду.

ОСОБА_2 заперечив отримання ним грошових коштів у вищевказаному розмірі та факт написання ним розписки.

Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 21.11.2025 №КСЕ-19/15/55075-ПЧ рукописний запис у розписці від 01.01.2024, що починається зі слів «Розписка 01 січня 2024 року м.Львів…» та закінчується буквено-цифровим записом: «… 01 січня 2024 р», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 01.01.2024 в нижній частині аркушу після слів « ОСОБА_2 », виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_2 .

Суд вважає даний висновок повним, обгрунтованим, зрозумілим, його положення таким, що не передбачають подвійного трактування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що позивач є його рідним племінником, а відповідач – знайомим. З січня по червень 2023 року його донька володіла корпоративними правами ПП «Катерина», директором якого був позивач. У липня 2023 року дочка корпоративні права продала. Через сімейні обставини у неї не було можливості інвестувати у підприємство. З відповідачем знайомий з моменту відчуження корпоративних прав ПП « ОСОБА_6 ». Про те, що ОСОБА_2 брав гроші у ОСОБА_1 йому відомо не було. Заперечив факт передачі ним від імені ОСОБА_2 розписки ОСОБА_1 . Чи зверталася його дочка по кошти до позивача, йому не відомо. Заперечив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувалися зустрічі, де обговорювалося питання щодо повернення коштів. Також заперечив, що повертав Федаку кошти за ОСОБА_2 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики ідтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), зроблено такі правові висновки: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 523/1712/18 (провадження № 61-1220св21) зроблено висновок, що «розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (див. постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 523/1712/18, від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16 від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та ін.).

Суд звертає увагу на суттєві розбіжності, які мають принципове значення при вирішення даного спору між викладеним у позовній заяві та показами позивача, зокрема що стосується обставин написання розписки, передання даної розписки третьою особою, як ствердив він сам, надання за його показами коштів не відповідачеві, а третім особам через відповідача. Також принциповим в даному випадку є те, що, як ствердив позивач, передання йому розписки, а після цього, в інший день і час, передання коштів, унеможливлює встановити чи дійсно розписка, яка долучена до матеріалів справи, надавалася відповідачем та чи дійсно на підтвердження факту передачі коштів, в сумі визначеній у розписці, в борг.

Крім цього, беручи до уваги вищевказаний висновок експерта, в якому встановлено, що дана розписка написана (виконана) не ОСОБА_2 , а іншою особою, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не знайшов підстав для призначення повторної експертизи чи допиту експерта, оскільки вважає такий обгрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумнівів в його правильності.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Як вбачається з представлених суду стороною відповідача доказів розміру витрати на правову допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_2 , а саме: Договору про надання правничої допомоги №02 від 12.03.2025, Акту надання послуг до Договору про надання правничої допомоги №02 від 12.03.2025, звітного документа до нього, витрати на правову допомогу складають 129000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічну правову позицію виклав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року (єдиний унікальний номер справи: №275/150/22).

За таких обставин, суд вважає, що з позивача необхідно стягнути на користь відповідача понесені судові витрати у виді витрати на правову допомогу у розмірі 129000 гривень.

Крім цього, як вбачається з рахунку-фактури №1500117-1749/25 від 07.10.2025 витрати за проведення судової експертизи в цивільних, господарських, адміністративних справах становили 17114,88 грн.

Суд, на виконання вимог ст.141 ЦПК України вважає, що такі підлягають стягнення в позивача в користь відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 129000 (сто двадцять дев`ять тисяч) гривень витрати на правову допомогу та 17114,88 (сімнадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 88 коп) витрат за проведення експертизи.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

Суддя Павлів З.С.