Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №461/754/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/754/26

Провадження №3/461/431/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року, суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л. Д., при секретарі Бараняку В.В., за участі представника особи, яка притягується до відповідальності Гриневича М.М. розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2026 року о 13 год. 05 хв. у м. Львів на пл. Галицькій, 3, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Infiniti FX35 з нз. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку, що підтверджується висновком лікаря нарколога №000048 від 18.01.2026 року.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гриневич М.М. в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечив. Зазначив, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції незаконно, а відтак останні не мали права проводити огляд водія на стан сп`яніння. Зазначив, що огляд особи на стан сп`яніння було проведено з грубим порушенням встановленого порядку. Відповідно до чинних вимог, остаточний діагноз в акті медичного огляду має встановлюватися виключно на підставі результатів лабораторних досліджень. Однак акт, що міститься в матеріалах справи, не містить відомостей про проведення таких досліджень. Таким чином, діагноз було встановлено без належного підтвердження спеціальними технічними засобами або лабораторним аналізом, що робить цей доказ недійсним. Окрім того, наголосив, що рапорт інспектора УПП у Львівській області Фок І. від 18.01.2026 року не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об?єктивними доказами у справі, позаяк така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним та підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Дії ОСОБА_1 відповідають складу адміністративного правопорушення та правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується даними які містяться в:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА № 109694 від 18 січня 2026 року;

-висновку медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння № 000048 від 18 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння

-направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 18 січня 2026;

-відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу, озвучено причину зупинки транспортного засобу, а також вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі;

-постановою серії БАД №418557 від 18.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із невиконанням вимог дорожнього знаку 5.36 пішохідна зона з додатковою табличкою «час дії неділя та святкові дні» та керуванням транспортним засобом без переднього номерного знаку.

З приводу доводів захисту про безпідставність зупинки, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.

Так, з матеріалів відеозаписів вбачається, що працівники поліції слідують та зупиняють транспортний засіб «Infinity» з н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , особу якого було встановлено пізніше. Працівники поліції одразу повідомили причину зупинки, а саме - відсутність переднього номерного знаку. Водій погодився із оголошеними порушеннями. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та згодом доставлено до найближчого закладу охорони здоров`я.

Таким чином, доводи захисту про відсутність підстав для зупинки автомобіля під його керуванням, спростовуються відеозаписом, на якому працівники поліції вказують про причину зупинки відсутність переднього номерного знаку, що стало основою для складення відносно водія ОСОБА_1 протоколу серії АБА №109694 від 18.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтак, винність ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.

Аргументи сторони захисту про порушення порядку проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними оскільки у Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не передбачено, що особа, доставлена для проходження огляду на стан сп`яніння, має право вибирати, зразки якого біологічного середовища слід надати для дослідження. Відтак, такий вибір здійснює лікар, що проводить огляд. При цьому враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у даному закладі охорони здоров`я, а також швидкість проведення дослідження.

Суд вважає належним та допустимим доказом висновок щодо результатів медичного огляду особи, що керує транспортним засобом з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для вирішення питання про винуватість особи. Відтак, позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає спробою ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

При цьому, судом враховується те, що керування в стані наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Зокрема, у стані сп`яніння істотно знижується увага водія та швидкість його реакції, що зумовлює загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб. Саме ця обставина і зумовила прийняття законодавцем Закону, яким було посилено відповідальність за керування в стані сп`яніння.

При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 221, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2026 року.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Л.Д. Мироненко