Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №461/3950/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3950/25

Провадження №2/461/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

03 квітня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Галун М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

16.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №200494487 від 03.04.2016 у розмірі 72380,49 грн, яка складається з суми заборгованості – 55305,20 грн; суми інфляційних втрат – 12093,28 грн; суми 3% річних – 4982,01 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі – ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ») та ОСОБА_1 укладено угоду №200494487, відповідно до умов якої банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 20099 грн, з встановленим строком користування з 03.04.2016 по 03.04.2018, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, а відповідач ОСОБА_1 в свою чергу порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 29.04.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 55305,2 грн, з яких 18969 грн - заборгованість за кредитом, 36336,2 грн - заборгованість за відсотками. Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4982,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 12093,28 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 справа визначена для розгляду судді Кітову О.В.

Ухвалою судді від 23.05.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, надано учасникам справи строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Згідно рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.10.2025 суддю Кітова О.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

На підставі розпорядження керівника апарату Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2026 №22, відповідно до п.2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та протоколу Зборів суддів Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 справа визначена для розгляду судді Кротовій О.Б., того ж дня передана в провадження судді.

Ухвалою судді від 26.02.2026 цивільну справу прийнято до провадження, призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 23.05.2025 про відкриття провадження у справі, останній не надав суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 03.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 укладено угоду у формі заяви (оферти) №200494487 про відкриття поточного рахунку, відповідно до умов якої останній запропонував ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відкрити рахунок № НОМЕР_1 , що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, та надати йому кредит в сумі 20099 грн, шляхом зарахування суми кредиту на рахунок, строком на 730 днів (з 03.04.2016 по 30.04.2018).

В заяві також зазначено, що розмір процентної ставки за кредитом становить: 0,0001%; графік платежів: щомісячний платіж – 1084 грн; останній платіж – 1073,76 грн.

03.04.2016 ОСОБА_1 також підписав: анкету №2619107, в якій зазначено анкетні дані останнього та загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту – 19999 грн; строк – 24 місяці; мета кредиту – на споживчі потреби; сума додаткових послуг – 100 грн), Графік платежів за кредитним договором та довідку про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту, згоду суб`єкта на обробку персональних даних від 03.04.2016.

У довідці про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту зазначено мету кредиту: на споживчі потреби; сума кредиту – 20099 грн; строк кредиту – 24 місяці; забезпечення кредиту – без забезпечення; форма кредитування – у формі кредиту, що видається шляхом перерахування повної суми кредиту на рахунок, відкритий в банку; тип процентної ставки – фіксована; процентна ставка за кредитом (річних) – 0,0001% нараховується на залишок заборгованості по кредиту.

03.04.2016 між страховиком ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «М-ЛАЙФ» та страхувальником ОСОБА_1 підписано Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» №NSK200494487.

Надалі, 20.07.2020 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (банк) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ (далі – договір №7_БМ), відповідно до умов якого банк ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами.

Згідно п.2 договору №7_БМ, новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 161 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст.625 ЦК України.

На виконання вимог п.4 договору №7_БМ ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило на користь ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, переможцем яких стало ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», у розмірі 5 307 308,39 грн.

З копії Реєстру договорів, права за якими відступаються та боржників за такими договорами – додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 встановлено, що до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200494487, укладеним 03.04.2016 із ОСОБА_1 на суму 55305,20 грн, з яких 18969 грн - заборгованість за кредитом, 36336,2 грн - заборгованість за відсотками.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 в справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛЕЯДА» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛЕЯДА» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 №1 та від 20.05.2016 №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 №1, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАГОР». Зобов`язано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАГО» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАГОР» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 №1 та від 20.05.2016 №2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 №1 та додатках до нього.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за усіма правами кредитора за основними договорами, що існували на момент переходу цих прав в порядку, передбаченому ст.514 Цивільного кодексу України та п.2 договору №7_БМ 20.07.2020. Відповідно, у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» виник не тільки інтерес щодо прав вимоги, а й цілком реальне правомірне очікування на стягнення заборгованості за переданими договорами.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 29.12.2022 закінчено виконавче провадження №66483131 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/11298/16, виданого 12.07.2021, про зобов`язання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛЕЯДА» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2.

Згідно з наданим позивачем розрахунком сума заборгованості відповідача станом на 29.04.2025 становить 55305,2 грн, з яких: 18969 грн – заборгованість за кредитом; 36336,2 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, кредитний договір №200494487 від 03.04.2016 був підписаний ОСОБА_1 та представником ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» особисто, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Даний факт відповідачем не спростовано.

Вказаний кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, ідентифікаційний код, номер мобільного телефону, місце проживання, а також в такому визначено предмет, порядок, умови надання та повернення кредитних коштів.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не здійснював повну оплату згідно умов договору №200494487 від 03.04.2016, в зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість за період користування кредитом в розмірі 55305,2 грн, право вимоги на стягнення якої перейшло від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» згідно договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020.

Розмір даної заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, жодних інших розрахунків заборгованості останнім суду не надано.

Таким чином, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №200494487 від 03.04.2016, оскільки не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору, право грошової вимоги за кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Що стосується стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З наведеного у позовній заяві розрахунку, вбачається, що нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення сплати боргу здійснювалося за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, тобто з дотриманням положень ЦК України, у зв`язку з чим такі позовні вимоги також підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» в особі керуючого Міньковської А.В.; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10; детальний опис робіт (наданих послуг); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 16.05.2025, відповідно якого сторони підтвердили, що Адвокатське бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» в особі керуючого Міньковської А.В.надало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло правничу (правову) допомогу загальною вартістю 7000 грн.

Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн витрат на правничу допомогу та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, cуд,-

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №200494487 від 03.04.2016 у розмірі 55305 (п`ятдесят п`ять тисяч триста п`ять гривень) грн 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 12093 (дванадцять тисяч дев`яносто три гривні) грн 28 коп. та 3% річних в розмірі 4982 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві гривні) грн 01 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) грн 40 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 03.04.2026.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746, номер телефону: 067 428 0050, електронна пошта: info@dgfinance.com.ua;

представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Ольга КРОТОВА