Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №461/2036/26 — Галицький районний суд м. Львова

Суд: Галицький районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №461/2036/26

Суддя: Мироненко Л. Д.

Справа №461/2036/26

Провадження №3/461/1005/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року

Суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., при секретарі судового засідання Бараняку В.В., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 18.06.2024 виданий 6113,

за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2025 року близько 03 год. 30 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Шегині — Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці цапрямку «в?їзд в Україну», смугою руху «червоний коридор (пасажирський напрямок)» заїхав транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому в якості водія слідував громадянии України ОСОБА_1 . На вимогу посадової особи митного органу водію було запропоновано заповнити митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов?язаних з провадженням підприємницької діяльності, в якій громадянин ОСОБА_1 вказав, що перемішує одяг вживаний загальною вагою 350 кг. В ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра. що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Автомобіль було направлено в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де було виявлено товар, який згідно Закону України від 09.04.2015 N? 317-VIII " Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" є забороненим до ввезення на митну територію України, а саме: поштові марки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за тематикою та з символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в кількості 14 487 шт.

Вказаний товар був поміщений у картонну коробку, що знаходилась серед особистих речей без ознак приховування.

Відповідно до висновку експерта від 06.02.2026 року надані об`єкти дослідження містять зображення націонал-соціалістичної (нацистської) символіки, та не належать до культурних цінностей та не мають історичного, художнього, наукового чи етнографічного значення.

В своїх поясненнях гр. ОСОБА_1 вказав, що виявлені в нього товари мав на меті доставити на територію України в адресу третіх осіб, з якими він не знайомий, про вміст зазначеної коробки йому не було відомо.

Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке їй інкриміноване. До останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зважаючи на обов`язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши представника Львівської митниці, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення – передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Об`єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління, охороняються законодавством, що встановлює митні правила, і яким завдається шкода у випадку вчинення митних правопорушень.

Об`єктивною стороною порушень митних правил є зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об`єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Об`єктивну сторону характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення порушень митних правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Пунктом 1 ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України визначено, що декларантом має право виступати: особа, яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов?язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку,

встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу забезпечити пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю митного оформлення; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 статті 266 Митного кодексу України у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов?язків декларанта, передбачених частиною першою цієї статті, несе утримувач митного режиму.

Факт вчинення ОСОБА_1 митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України підтверджується даними, що містяться в:

- протоколі про порушення митних правил №1608/UA209000/2025 від 09.11.2025 р.;

- письмових поясненнях ОСОБА_1 ;

- митній декларації заповненій ОСОБА_1 ;

- акті проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;

- уніфікованій митній декларації МД-1;

- висновком експерта від 06.02.2026 року;

- копії контрольного талону.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, а саме у недекларуванні товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони щодо ввезення на митну територію України, які переміщуються громадянами.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини і майновий стан, суд приходить до висновку, що на останню, слід накласти штраф в межах встановлених санкцією ч.3 ст.471 МК України із конфіскацією товарів що були безпосереднім предметом правопорушення.

Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ДСА України судовий збір у розмірі 665,60 грн., а на користь Львівської митниці витрати на зберігання товару у сумі 363, 37 грн.

Керуючись ст.ст. 471 МК України, ст.ст.40-1,283 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1608/UA209000/2025 від 09.11.2025 року товар - конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 363,37 грн.

Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Д, Мироненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua