Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №438/5/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/5/26

Провадження № 3/438/71/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 квітня 2026 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

23 грудня 2025 року о 18 годині 42 хвилин в с.Попелі Дрогобицького району Львівської області водій ОСОБА_1 керував електроскутером без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, у встановленому порядку відмовився, чим вчинив правопорушення двічі протягом року, чим порушив 2.5.ПДР дії, передбачені ч.1 цієї статті, вчиненні особою, яка двічі протягом року піддавалась адмін. Стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повісток про виклик на адресу проживання, яка зазначена в протоколі, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, будь-яких заяв від нього не надійшло, привід 05 березня 2026 року працівниками поліції не виконано. ,

Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 оскільки право останнього не порушується, в тому числі і на захист.

Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.

Таким чином, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Факт скоєння правопорушень підтверджується даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №548936 від 23 грудня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, підтверджується відмова ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному заклад від 23 грудня 2025 року; відеозаписом, збереженим на носій інформації у формі СД-диску, на якому зафіксовано вказане правопорушення, а саме, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого медичного огляду в закладі охорони здоров`я; копіями постанови судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року (справа №442/5709/24) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, з накладенням на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень та позбавлення права керувати транспортними засобами терміном на 1 рік та постанови судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 липня 2025 року (справа №442/4819/25) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другої першою статті 130 КУпАП, з накладенням на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень та позбавлення права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки.

Наведені докази (протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис подій) не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також наслідки вчиненого ним правопорушення, ставлення його до скоєного, вважаю за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді накладання адміністративного штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» Судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом не встановлені обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на нього стягнення в межах санкції статей, за якими кваліфікується правопорушення.

Оскільки, транспортний засіб електроскутер без д.н.з. , відповідно до даного протоколу про адміністративне правопорушення належить невідомій особі , відповідно відсутні підстави для застосування адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення предмета, який став безпосередньо знаряддям вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення за ч.3 ст.130 КУпАП у виді штрафу розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Роз`яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.

Суддя: Андрій СЛИШ