Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №521/3428/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 02 квітня 2026 р.

Справа: №521/3428/26

Суддя: Громік Д. Д.

Справа № 521/3428/26

Провадження № 2-а/521/94/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Громіка Д.Д.,

при секретарі – Котигорох Н.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:

-поновити строк для звернення до суду із даним адміністративним позовом про оскарження постанови №16036 від 27.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення.;

- адміністративний позов ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області,09.04.2001 року, АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №16036 від 27.08.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення за ч. З ст. 210-1 КУпАП - задовольнити повністю;

- визнати протиправною та скасувати постанову №16036 від 27.08.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення за ч. З ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області,09.04.2001 року, АДРЕСА_4 , і-пв.53 у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. З ст. 210-1 КУпАП;

-провадження у адміністративній справі щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області,09.04.2001 року, АДРЕСА_5 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст.210-1КУпАП – закрити.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що 26.01.2026 року він виявив, що його банківські рахунки заблоковані на підставі відкритого головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цурканом І.І, виконавчого провадження №80093222. Документом, на підставі якого було відкрито виконавче провадження вказано Постанова №16036 від 27.08.2025 року, видана ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення з нього штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. Позивач наголошує на тому, що Постанова №16036 від 27.08.2025 року, відповідно до вимог ст.285 КУпАП, йому не вручалась і засобами поштового зв`язку не надсилалась, чим порушено право на захист та оскарження. Отже, станом на дату звернення до суду позивач Постанову №16036 від 27.08.2025 року не отримував та при розгляді справи присутній не був. 12 лютого 2026 року, адвокатом Колотенко О.П., яка діє від імені позивача, на адресу Керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений адвокатський запит від 09 лютого 2026р. вих. №02-16/26 про надання: належним чином засвідченої копії Постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.08.2025 року, прийнятої за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; належним чином засвідченої копії повістки про виклик громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та всі наявні матеріали адміністративного провадження; докази вручення/відмови/повернення повістки про виклик громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вручено представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 17.02.2026 року, про що свідчить відмітка на ПН№7495. Поряд з цим, станом на день подання позовної заяви, відповідь на адвокатський запит вих. №02-142/25 від 16.10.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 - не надана, що є порушенням вимог ч.2 ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якої орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. В подальшому, 20.02.2026 року, адвокатом Колотенко О.П., на адресу Державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цуркан І.І. був направлений адвокатський запит від 09 лютого 2026р. вих№02-17/26 про надання належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №80093222 від 26.01.2026 року про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. та належним чином засвідчену копію Постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.08.2025 року. У відповідь на адвокатський запит від 09.02.2026р. вих.№02-17/26, на електронну адресу адвоката Колотенко О.П. від Державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цуркан І.І., 24.02.2026 року надійшли матеріали виконавчого провадження та Постанова №16036 від 27.08.2025р. Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження №80093222 від 26.01.2026 року стало відомо, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_5 , 27.08.2025 року була прийнята Постанова №16036 від 27.08.2025р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00коп., а саме: за не прибуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, без надання повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь- який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує 7 календарних днів під час мобілізації в умовах особливого періоду, чим було порушено вимоги п. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, з Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№№80093222 від 26.01.2026 року вбачається, що штраф, визначений Постановою №16036 від 27.08.2025р. накладено у подвійному розмірі та складає 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Позивач вважає, що Постанова №16036 від 27.08.2025р. прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_5 є незаконною та необгрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_5 , виконані вимоги ст.ст.258, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 24 березня 2026 року надав до суду відзив, в якому просив рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_3 - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 27 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_5 винесено постанову № 16036 по справі про адміністративне правопорушення якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності стало те, що під час дії воєнного стану в Україні продовженого на підставі Указу Президента України від 15 січня 2025 року №26/2025, затвердженого Законом України від 15 січня 2025 року №4220-ІХ та продовження проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 14січня 2025 року №27/2025, затвердженого Законом України від 15 січня 2025 року №4221-ІХ громадянин ОСОБА_3 , який перебуває військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , надісланою засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладенням до рекомендованого поштового відправлення.

Громадянин ОСОБА_3 , порушив вимоги п.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560)

Військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави (ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 23.04.2025 року ОСОБА_3 був взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , військове звання солдат, ВОС 956, що підтверджується військово-обліковим документом №230420250640554800007 від 09.05.2025 року.

Згідно п.6 військово-облікового документу №230420250640554800007 від 09.05.2025 року на підставі Довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.04.2025 року №2025-0423-1456-2250 - 3 гр. ІІ ст.56, ОСОБА_3 було визнано тимчасово непридатним.

07.11.2025 року на підставі Довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2025 року №2025-1107-1456-0799-3 гр. ІІ ст.52а, ОСОБА_3 визнаний непридатним та виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_4 за ст.37 п.6 п.п.3 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується відповідним записом у його військово-обліковому документі №230420250640554800007 від 03.12.2025 року та ВОД із застосунку Резерв+.

20.08.2025 року начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , майором ОСОБА_7 , відносно ОСОБА_3 було складено Протокол про адміністративне правопорушення №627, в якому зазначено, що ОСОБА_3 порушив вимоги п.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, без надання повідомлення про причини неявки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП 27 серпня 2025 року відбувався за відсутності ОСОБА_3 .

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частинами 5, 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Згідно вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що він не отримував повістки про виклик до ТЦК та СП, тому відповідно не міг з`явитися у дату та час, визначену в повістці.

Отже, виходячи з наведених правових норм, у контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин.

Згідно із частин 1 та 2 ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Керуючись ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Слід також зазначити, що абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, судом при дослідженні наданих позивачем доказів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП був виключно факт неявки по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у ході розгляду справи судом встановлено, що ані протокол, ані оскаржувана постанова не містять інформації щодо дати явки за повісткою. Відповідачами, у свою чергу, не долучено до матеріалів справи повістки, за якою начебто був викликаний позивач та докази її отримання ним. Крім того, відповідачами не надано жодного доказу, який би спростовував доводи сторони позивача.

При вирішенні питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, з`ясування обставин щодо порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, щодо встановлення факту неявки особи на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в тому числі щодо існування поважних причин такого неприбуття, є обов`язковим.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це систематизована сукупність ознак та обставин, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. До неї відносяться: саме протиправне діяння; шкідливі наслідки діяння; причинний зв`язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем об`єктивна сторона правопорушення, що інкримінується позивачу, не розкрита. Зокрема, не визначено суть протиправної поведінки позивача та її шкідливих наслідків, не зазначено час, місце, умови, способи вчинення правопорушення та не встановлено обставин щодо фактичного неприбуття позивача на виклик до ТЦК, причини неявки тощо. Крім того, як зазначалося вище, не доведено сам факт направлення повістки позивачу та отримання її ним.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі наведені у позові факти, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на викладене вище, постанова по справі про притягнення позивача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову у справі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн., відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №16036 від 27.08.2025 року про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області, 09.04.2001 року, АДРЕСА_3 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області,09.04.2001 року, АДРЕСА_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області,09.04.2001 року, АДРЕСА_3 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1331 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 03 квітня 2026 року.

Суддя: Д.Д. Громік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua