Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №521/2747/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/2747/26

Провадження № 2-а/521/87/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.

за участі секретаря судового засідання – Коржеван В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справ про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить: скасувати постанову №R215284 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 05.12.2025р., про накладення на громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , штрафу у сумі 17 000 гривень. Позов обґрунтовує тим, що 15 лютого 2026 року у застосунок «Дія» позивачу надійшло повідомлення про відкриття Пересипським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавчого провадження ВП №80210816, щодо стягнення з нього 37769 гривень. 20 лютого 2026 року позивач, через свого представника, зміг ознайомитись з матеріалами даного виконавчого провадження. Так, з матеріалів виконавчого провадження ВП №80210816 вбачається, що 11.02.2026р. Постановою Головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дудка Аллою Сергіївною, за заявою про примусове виконання постанови № R215284 від 05.12.2025р., відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 , 34 000 гривень. Позивач вважає, що постанова №R215284 від 05.12.2025р., є не законною та підлягає скасуванню.

Так, у постанові №R215284 від 05.12.2025р. зазначено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 установив: За результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210 КУпАП.

Однак це не так. 22.11.2025р. ОСОБА_1 був затриманий працівниками ТЦК та в подальшому доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час спілкування з оператором мобільного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач повідомив, що є інвалідом третьої групи та навчається на другому курсі денної форми навчання у Одеському технічному фаховому коледжі Одеського національного технологічного університету, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає мобілізації.

Через декілька годин, після перевірки даних, ОСОБА_1 відпустили.

20 лютого 2026 року, з матеріалів виконавчого провадження, позивач дізнався про те, що 05.12.2025р., відносно нього була складена постанова №R215284 за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі без виклику сторін.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_5 16 березня 2026 року надав суду відзив на адміністративний позов, в якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий обов`язок включає:

- підготовку громадян до військової служби;

- взяття громадян на військовий облік;

- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

- проходження військової служби;

- виконання військового обов`язку в запасі;

- проходження служби у військовому резерві;

- дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Оскаржувана постанова № R215284 від 05.12.2025 року містить інформацію, що причиною притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , те що останній не пройшов ( відмовився) від проходження ВЛК ( п.2 розділу II ЗУ « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку. Таким чином громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене 3 ст.210 КУпАП.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вказана обставина суперечить матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до паспорту громадянина України, ОСОБА_1 з 21.08.2006 року зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 .

Відповідно до роздруківки військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 11.02.2026, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та уточнив дані 09.12.2024. Адреса проживання позивача – АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до Витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи номер: 84/25/7650/Р від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності ( загальне захворювання). Дата повторного оцінювання 01.11.2028 року.

Водночас, як вбачається з військово-облікового документу №021220210640324900010 (номер в реєстрі Оберіг) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відомості про порушення правил військового обліку відсутні.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Оскільки позивач є особою з інвалідністю обов`язок проходити ВЛК в нього відсутній.

05.12.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову №R215284 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

При цьому, у даній постанові зазначено, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210 КУпАП, прийнято постанову накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.

Позивач стверджує, що відносно нього, в його присутності, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, не складався.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження) ВЛК, а частина 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначає: Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує з наявних у позивача документів, останній протягом всього часу добросовісно декларував фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , і цей факт підтверджується, відомостями електронного військово-облікового документу «Резерв+» при уточненні даних.

Таким чином, позивач станом на дату винесення постанови перебував на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання.

Доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові №R215284 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 05.12.2025р., немає.

Відповідно до ст. 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Судом встановлено, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення № R215284 від 05.12.2025 року не зазначено, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звернув увагу, що Відповідачем в оскаржуваній постанові не викладено, що ним було дотримано вимоги ст. 33, ст. 278, ст. 279 та ст. 280 КУпАП, а саме, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, встановлювалась правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, встановлювалась наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її необхідність витребування необхідних додаткових матеріалів, та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності). Відповідачем не зазначено, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідачем не зазначено, коли i яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно Позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості, коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідними для дотримання вимог ст. 38 та ст. 277 КУПАП.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № K/9901/1403/17.

Відповідно до ст. 7 КУПАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив вказане правопорушення.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій правопорушення.

Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року передбачено, що статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 суд констатує неправомірність оскаржуваної постанови №R215284 від 05.12.2025 року та визнання її такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи, що відповідачем по справі не надано доказів на спростування тверджень позивача, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,60 грн необхідно стягнути в його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 46, 241, 243, 245, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справ про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05.12.2025 № R215284 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2026 року.

Суддя Ірина Поліщук