Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №592/2431/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/2431/26

Провадження №2/592/1333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за договором кредиту № 6582239 у розмірі 20 851,25 грн та судові витрати.

Позов мотивує тим, що 26.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 6582239, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 5 500 грн. строком на 360 днів (з 26.08.2025 року по 25.08.2026 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (948,75 грн). У разі порушення позичальників строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 275 грн за кожен день понадстрокового користування. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за цим кредитним договором виконало повністю, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов цього договору, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань за даним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у зальному розмірі 20 851,25 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 500 грн, нарахованих процентів 3 402,50 грн, комісії 948,75 грн, та неустойки (пеня) - 11 000 грн.

16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал фінанс груп» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог до боржників, у тому числі і щодо відповідачки за цим кредитним договором на загальну суму заборгованості у розмірі 20 851,25 грн, яка складається із заборгованості з тіла кредиту в розмірі 5 500 грн, нарахованих процентів 3 402,50 грн, комісії в розмірі 948,75 грн, неустойки (пені) в розмірі 11 000 грн.

Посилаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачкою від виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором, позивач просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму у розмірі 20 851,25 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп та 4 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просить розглядати справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання. Через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, також просила зменшити суму заборгованості на комісію і пеню як незаконно нараховані. Долучила копію свідоцтва про шлюб, з якого вбачається зміна прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 6582239. Цей договір підписано електронним підписом позичальника відтворено шляхом використання одноразового ідентифікатора. Сума кредиту 5 500 грн. Строк кредитування 360 днів. Тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає (948,75 грн). Денна процентна ставка 0,997%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 5 916,41%. Неустойка 275 грн в день. Кредитні кошти надаються позичальнику в день підписання сторонами договору кредитної лінії шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника.

Також судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 грошові кошти згідно вказаного договору в сумі 5 500 грн на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією від 26.08.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту № 6582239 від 26.08.2025 року становить 20 851,25 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 500 грн, нарахованих процентів 3 402,50 грн, комісії 948,75 грн та неустойки (пеня) - 11 000 грн.

Згідно договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року відбулось переуступлення прав вимог, тобто ТОВ «Деал фінанс груп» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу реєстру боржників № 23/12/25-01 від 23.12.2025 року до договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, ТОВ «Деал фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 20 851,25 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 500 грн, нарахованих процентів 3 402,50 грн, комісії 948,75 грн та неустойки (пені) - 11 000 грн (рядок 4229).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що відповідачкою ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами договору кредиту, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачкою суду не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище договором.

Проте, суд не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування неустойки (пені) в розмірі 11 000 грн за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені та заборгованості за порушення зобов`язання за таке прострочення, а нарахована позикодавцем сума пені та заборгованості за порушення зобов`язання, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

Враховуючи наведене, стягнення неустойки у заявленому позивачем розмірі за договором кредиту, укладеним між сторонами 26.08.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Щодо комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 2.2.8 Договору № 6582239 від 26.08.2025 року передбачена комісія за видачу кредиту за ставкою 17,25% від суми виданого кредиту, що складає 948,75 грн.

Аналіз змісту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення договору про відкриття кредитної лінії № 6582239 від 26.08.2025 року щодо сплати позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 2.2.8 договору про відкриття кредитної лінії № 6582239 від 26.08.2025 року, яким встановлені умови про сплату позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними, суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісію за видачу кредиту в сумі 948,75 грн задоволенню не підлягають.

За таких обставин, є всі правові підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 500 грн, нарахованих процентів 3 402,50 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 133ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, співмірно задоволеним позовним вимогам (42,7%), в розмірі 1 136 грн 84 коп.

Керуючись ст.ст 2, 10, 12, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором кредиту № 6582239 від 26.08.2025 року в розмірі 8 902,50 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір в сумі 1 136 грн 84 коп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ірина ФОМЕНКО