Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №490/3809/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3809/24

н\п 2/490/134/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представниці позивача - адвоката Дударенко А.М., відповідача ОСОБА_1 , представниці відповідача - адвоката Бондар М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2024 року позивач ТОВ «Гелексі Фінанс», в особі свого представника, звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 93355,02 грн та судові витрати.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що 06.04.2023 між ТОВ «Гелексі Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого позичальнику було надано грошові кошти у позику в сумі 60 000,00 грн. зі сплатою відсотків за їх використання. В подальшому між сторонами було укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору № 06-04-23-01-Ю, відповідно до яких було збільшено суму кредиту, погоджено механізм зміни нарахування відсотків за користування кредитом, продовжено строк дії договору. Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором № 06-04-23-01-Ю, між сторонами 06.04.2023 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в заставу позивачу транспортний засіб марки PEUGEOT, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень. З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача, які виникли після внесення змін та доповнень до договору про надання фінансового кредиту, сторонами було також укладено договір про внесення змін до договору застави транспортного засобу. При цьому позивач зауважує на тому, що договором застави передбачено штраф в розмірі 30 % від вартості предмета застави в разі невиконання ОСОБА_1 окремих умов даного договору. ТОВ «Гелексі Фінанс» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу грошові кошти в порядку, строки та на умовах, визначених договором, натомість відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої обов`язки, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі, визначеному позивачем.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Гелексі Фінанс» звернулось із даним позовом до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.05.2024 року було відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.05.2024 року ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що діялність ТОВ «Гелексі Фінанс» підпадає під ощнаки шахрайської діяльності або навмисне створення умов для неможливості виконання умов договору з корисними помислами з боку ТОВ «Гелексі Фінанс».

10.07.2024 року від представниці ТОВ «Гелексі Фінанс» - адвоката Дударенко А.М. надійшла відповідь на відзив, в якій вказала, що твердження відповідача, вказані у відзиві є необгрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами. Крім того, сторона позивача зазначає, що відповідач з метою отримання грошових коштів у позику погодився із необхідністю укладення договорів щодо додаткових супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, таких як встановлення обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля, придбання обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля, послуг за перепрограмування обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля.

Якщо відповідач не погоджується з якістю наданих супутніх послуг третіх осіб, він не позбавлений права звернутись до суду з такими позовними вимогами.

19.08.2024 року адвокатом Дударенко А.М., яка представляє інтереси позивача, подано до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн.

04.02.2025 року від представниці відповідача - адвоката Бондар М.В. надійшли додаткові пояснення, в яких вказала наступне.

Відповідач вважає, що вимога про стягнення з нього штрафних санкцій суперечить чинному законодавству України з огляду на те, що в обґрунтування застосування штрафних санкцій та їх стягнення позивач посилається на те, що ОСОБА_1 негайно не передав предмет застави на зберігання позивачу після 06.04.2024 року, шляхом доставки предмету застави у місце, визначене позивачем, відповідач не виконував свій обов`язок, щодо доставки предмета застави для огляду позивачем, а також предмет застави постійно знаходився за межами Київської області. Сторона відповідача вважає, що такі доводи не можуть бути прийняті з огляду на п 3.1.2. Договору застави транспортного засобу від 06.04.2023 року, яким встановлено «у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов`язання за Договором позики, зобов`язання заставодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, заставодержатель має право вимагати передачі Предмета застави йому на зберігання…». Відповідно до пункту 3.3.1. встановлено обов`язок заставодавця негайно передати предмет застави на зберігання заставодержателя у разі порушення заставодавцем умов договору позики або цього договору, шляхом доставки предмету застави у місце, визначеному заставодержателем…». Разом з тим, адвокат Бондар М.В. стверджує, що відповідач не отримував жодної вимоги позивача про передачу йому предмета застави, також позивач не направляв ніяких повідомлень про місце передачі предмета застави.

Крім того, сторона відповідача зазначає, що в порушення норм Закону України «Про споживче кредитування», при укладенні договору відповідачу не було роз`яснено обов`язок пред`явлення авто та не враховано витрати на пред`явлення предмету застави до загальної вартості кредиту. Договором не визначено дату, час пред`явлення предмета застави для огляду, а також особу, якій належить пред`являти предмет для огляду. Відповідач не отримував ніяких вимог або повідомлень від позивача про пред`явлення для огляду предмета застави.

Також, представниця Петрова С.П. вказує, що пунктом 3.3.6 Договору застави передбачено, що предмет застави не має залишати межі Київської області без згоди Заставодержателя. В той же час, на дату укладення договору застави предмет застави перебував за межами Київської області, про що безумовно був обізнаний позивач: договір кредитування та договір застави укладались в м. Одеса, предмет застави на дату укладання зазначених договорів перебував у м. Одеса, постійне місце проживання відповідача зазначено м. Одеса, умовами Договору застави (пункти 2.1.2, 3.1.2. та 3.3.1.) передбачено, що предмет застави перебуває у користуванні відповідача.

Разом з тим, сторона відповідача стверджує, що ОСОБА_1 не надавав згоди ФОП ОСОБА_2 ніяких розпоряджень щодо передачі даних з обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля позивачу. Тобто позивачем незаконно отримана інформація щодо місцезнаходження предмета застави. Отже, дані щодо місцезнаходження автомобіля ОСОБА_1 не можуть бути доказами у справі, оскільки отримані Позивачем неправомірно.

Також, представниця відповідача посилался на неправомірність застосування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, вказуючи на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, а тому відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором під час дії воєнного стану, а договір застави є додатковим забезпеченням виконання умов кредитування, випливає з нього, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 60 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, сторона позивача вважає, що у задоволені позовних вимог щодо стягнення 60 000 грн штрафних санкцій має бути відмовлено, оскільки відсутні будь-які підстави для стягнення зазначених санкцій: відповідачем не порушено умов договору, за які передбачено застосування санкцій. Крім того, стягнення зазначено вище штрафу суперечить діючому законодавству, яким передбачено звільненя від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредитування.

Також, сторона відповідача стверджує, що Договір про внесення змін до Договору №06-04-23-01-Ю від 25.10.2023 року був укладений відповідачем під впливом психологічного тиску з боку позивача, а також внаслідок ненадання позивачем інформації відповідачу щодо стану взаєморозрахунків сторін та стану його заборгованості за Договором №06-04-23-01-Ю

Таким чином, Договір №1 про внесення змін до Договору №06-04-23-01-Ю від 25.10.2023 був укладений відповідачем внаслідок ненадання позивачем інформації щодо стану його заборгованості та під психологічним тиском з боку позивача.

Крім того, представниця відповідача вважає нарахування процентів за користування кредитом в період з 07.10.2023 після закінчення строку дії договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 по 24.10.2023 (включно) неправомірним. Також зазначила, що відповідно до пункту 3.7 Договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту, а отже нарахування процентів за 06.04.2023 в сумі 80,00 грн є неправомірним.

Також сторона відповідача стверджує, що в розрахунку позивача штучно завищена сума процентів за користування кредитом. Наприклад за користування кредитом 25.10.2023 року двічі були нараховані проценти: в сумі 51,132292 грн та в сумі 51,52 грн (обидві суми враховані в збільшення процентів, які підлягають сплаті). Крім того, позивачем неодноразово суми, сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом, зараховувались в погашення не лише процентів, по яким не настав строк сплати, а й в рахунок погашення ще не нарахованих процентів. Так, наприклад, станом 04.05.2023 року нараховано проценти в сумі 2 108,00 грн. (строк сплати по яких – 06.05.2023), відповідачем було сплачено 3600,00 грн, з яких 1345,33 зараховано в погашення заборгованості та 2 254,67 грн – погашення процентів, в наслідок чого 04.05.2023 заборгованість зі сплати процентів складає «-146,67». ОСОБА_1 від позивача в загальному розмірі було отримано 65 000,00 грн (в тому числі 7000,00 грн, які позивачем було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_2 ), відповідачем було сплачено 53 072,76 грн (станом на момент звернення до суду та/або отримання гарантійного листа), таким чином залишок заборгованості складав 11 927,24 грн.

За такого, враховуючи вищевказане, сторона відповідача просить у задоволені позову про стягнення штрафних санкцій в розмірі 60 000,00 грн, процентів в сумі 1 412,57 грн та основного боргу в сумі 20 015,21 грн відмовити; основний борг в сумі 11 927,24 грн відповідачем визнається.

18.02.2025 року від представниці ТОВ «Гелексі Фінанс» - адвоката Дударенко А.М. надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначила, що голослівними, не підтвердженими жодними доказами є твердження відповідача, що між ним та позивачем, під впливом психологічного тиску з боку останнього, було укладено Договір №1 про внесення змін та доповнень до Договору № 06-04-2301-Ю, якими передбачається збільшення суми кредиту, в тому числі додаткових та супутніх послуг третіх осіб, обов`язкових для отримання кредиту, та продовження строку користування кредитом вже зі збільшеною річною процентною ставкою. При внесенні змін до Договору №06-04-23-01-Ю ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Гелексі Фінанс» із заявою, в якій просив збільшити суму кредиту та продовжити строк користування кредитом, надавав доручення на перерахунок частини кредитних коштів, як оплату додаткових супутніх послуг, що передбачено ЗУ «Про споживче кредитування». ТОВ «Гелексі Фінанс» інформувало ОСОБА_1 про фінансову послугу що пропонується, із зазначенням її вартості; умови надання додаткових фінансових послуг ТОВ «Гелексі Фінанс» та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі пропонування фінансових послуг, що надаються іншим фінансовим установам; внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Гелексі Фінанс»; наявні та можливі схеми кредитування. ОСОБА_1 повторно ознайомився з усією інформацією для прийняття усвідомленого рішення, надавав документи, які потрібно зібрати клієнту при заповненні заяви на кредит.

Також сторона позивача вказує, що відповідач вважає, що вносячи кошти на виконання Договору у сумі, що перевищувала нараховану суму за користування кредитом, був позбавлений позивачем права на перерахунок тіла кредиту, а відповідно, і відсотків, які нараховуються на таку суму. Однак, відповідач ігнорує той факт, що сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, яким регламентовано періодичність, строки та розміри платежів за договором (Додаток №1, №2), що є невід`ємною частиною договору. Додатком № 2 до Договору з урахуванням внесених Сторонами змін до договору встановлено графік розрахунків з зазначенням періодичності та розмірів платежів Позичальника з повернення споживчого кредиту та сплати процентів.

Щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом в період з 07.10.2023 по 24.10.2023 (включно) в сумі 920,381256 грн, то позивач зазначає наступне.

За взаємною згодою сторони домовилися внести зміни до Договору № 06-04-23- 01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.04.2023 року, а саме: викласти п. 1.5 в новій редакції: «1.5. Строк дії договору: Кредит надається строком на дванадцять місяців від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з «06» квітня 2023 року по «06» квітня 2024 року. Договір набуває чинності з моменту його укладання (підписання сторонами). Таким чином, при укладені Договору №1 позивач та відповідач погодили, що строк Договору № 06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.04.2023 року з «06» квітня 2023 року по «06» квітня 2024 року, а Додатком №2 встановлений графік розрахунків з зазначенням періодичності та розмірів платежів Позичальника з повернення споживчого кредиту та сплати процентів в період з «06» квітня 2023 року по «06» квітня 2024 року.

Отже, сторона позивача стверджує, що нарахування процентів за користування кредитом у зазначений період є правомірним, і заперечення щодо неправомірності нарахування процентів не мають обґрунтованих підстав

За такого, представниця позивача вказує, що відповідачем не доведено належними засобам доказування обставини та умови, які б дозволяли дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Гелексі Фінанс».

28.02.2025 року адвокатом Дударенко А.М., яка представляє інтереси позивача, подано до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн.

23.04.2025 року від представниці відповідача – адвоката Бондар М.В. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначила, що пунктом 3.3.6 договору встановлено, що предмет застави не має залишати межі Київської області без згоди Заставодержателя. В той же час, на дату укладення договору застави предмет застави перебував за межами Київської області, про що безумовно був обізнаний Позивач: договір кредитування та договір застави укладались в м. Одеса, предмет застави на дату укладання зазначених договорів перебував у м. Одеса, постійне місце проживання Відповідача зазначено м. Одеса, умовами Договору застави (пункти 2.1.2, 3.1.2. та 3.3.1.) передбачено, що предмет застави перебуває у користуванні Відповідача. Договором не було встановлено обов`язок та порядок переміщення предмету застави до Київської області. Таким чином, оскільки протягом дії договору застави транспортний засіб взагалі не знаходився на території Київської області, отже у відповідача і не виникло обов`язку погоджувати залишення меж Київської області предметом застави. Договором не визначено дату, час пред`явлення предмета застави для огляду, а також особу, якій належить пред`являти предмет для огляду. Відповідач не отримував ніяких вимог або повідомлень від Позивача про пред`явлення для огляду предмета застави .

Також сторона відповідача звертає увагу, що вся сума на яку була збільшена сума кредитування була перерахована розивачем за обслуговування пристрою стеження, тобто повністю витрачена на оплату послуг, необхідних для отримання кредиту. Крім того, зазначеним договором було збільшено плату за користування кредитом. Ця обставина свідчить про те, що укладання зазначеного договору було потрібно саме позивачу, а відповідач, під впливом важких обставин та намагаючись погасити заборгованість, змушений був погодився на його укладення, в результаті чого опинився в ще більш тяжких обставинах.

Крім того, стороною відповідача повторно вказано свої заперечення щодо нарухвання штрафних санкцій в період воєнного стану та неправомірності нарахування процентів в період з 07.10.2023 по 24.10.2023 в сумі 920,381256 грн.

15.09.2025 року адвокатом Бондар М.В. надано клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунок заборгованості.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

11.02.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 16.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/3809/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного з повідомленням (викликом) сторін та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 31.03.2026 року о 11:00 год.

В судовому засіданні представниця позивача вимоги позову підтримала повністю та проситла позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представниця позов не визнали, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.04.2023 року між ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір №06-04-23-01-Ю про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За умовами Договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти Позичальникові у сумі 60 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 48 % річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлених цим Договором.

В якості забезпечення своїх зобов`язань за цим Договором Позичальник надає в заставу Кредитодавцю рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки PEUGEOT, моделі 207, рік випуску 2010, колір - ЧОРНИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.5. Договору, кредит надається строком на шість місяців від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з 06.04.2023 року по 06.10.2023 року. Договір набуває чинності з моменту його укладання (підписання сторонами). У разі невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафів та інших нарахувань передбачених договором, дія даного Договору продовжується до повного виконання позичальником зобов`язань, включаючи день фактичного та повного розрахунку. Після закінчення строку, на який надано кредит, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі визначеному в п.7.3. Договору, пеня за неналежне виконання Позичальником зобов`язань нараховуються в розмірі визначеному п.8.3 Договору до повного розрахунку за Договором.

Пунктом 1.8. Договору, визначена орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту складають:

1.8.1. орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 82,14% річних. Орієнтовна загальна вартість споживчого кредиту складає 136,75% від суми кредиту (у процентному виразі) або 82050,00 грн та включає в себе:

1.8.1.1 проценти (відсотки) за користування споживчим кредитом кредитом 24,00 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 14400,00 грн;

1.8.2 Додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту:

1.8.2.1. Вартість послуг за встановлення обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля - 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

1.8.2.2. Вартість послуг за оренду обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля - 500, 00 грн.

1.8.2.3. Вартість послуг за вилучення обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля - 2 650, 00 грн.

Сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, яким регламентовано періодичність, строки та розміри платежів за договором (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Додаток №1 до Даного Договору є діючим та не підлягає коригуванню виключно за умови його повного дотримання Позичальником. У разі допущення Позичальником порушень виконання графіку розрахунків, розмір щомісячно нарахованих відсотків змінюватиметься відповідно до абз.2 п.1.1 та п. 7.1 цього Договору (п.3.6 Договору).

Додатком № 1 до Договору №06-04-23-01-Ю було встановлено графік розрахунків з зазначенням періодичності та розмірів платежів з повернення споживчого кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 7.1. Договору, сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення Позичальником графіку розрахунків (Додатку №1 до даного Договору), а саме: ненадходження планового щомісячного платежу в повному обсязі та в строки передбачені графіком розрахунків, з наступного дня кредит за Договором автоматично визнається кредитом з підвищеним ризиком.

Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі 720 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 7.3. Договору, сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення Позичальником графіку розрахунків, а саме: неповернення суми кредиту та нарахованих відсотків, штрафів, пені у строк визначений п.1.5 договору, з наступного дня після закінчення строку Позичальник сплачує Кредитодавцю відсотки за неправомірне користування кредитом (проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання) у розмірі 720 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , які виникли з Договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, 06.04.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» уклали Договір застави транспортного засобу, за яким ОСОБА_1 передав у заставу ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» транспортний засіб марки PEUGEOT, моделі 207, рік випуску 2010, колір - ЧОРНИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ, дата першої реєстрації - 23.03.2023 року, дата реєстрації - 23.03.2023, зареєстрований ТСЦ 5152, що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видано ТСЦ 5152, 23.03.2023 року.

В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10.04.2023 року зареєстровано обтяження за № 30448900.

Відповідно до умов Договору застави транспортного засобу від 06.04.2023 року, ОСОБА_1 зобов`язаний:

Негайно передати предмет застави на зберігання Позивачу у разі порушення Відповідачем умов Договору позики або цього Договору, шляхом доставки предмету застави у місце, визначене Позивачем, передати один комплект ключів та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію предмету застави у володіння Позивача (п.3.3.1. Договору застави).

Забезпечити безпеку та цілісність предмету застави, підтримувати належний стан предмета застави, у разі потрапляння до дорожньо-транспортної пригоди або у разі значного погіршення стану предмета застави передати його на зберігання Позивачу. Не рідше ніж один раз на місяць Відповідач зобов`язаний доставити предмет застави за адресою АДРЕСА_1 для огляду предмета застави Позивачем (п. 3.3.5 Договору застави).

Без письмової згоди Позивача предмет застави не має залишати межі Київської області (п. 3.3.6. Договору застави).

За невиконання чи неналежне виконання п. 3.3.1, 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7, 3.3.8 цього Договору Відповідач сплачує на користь Позивача штраф у розмірі 30% від вартості предмета застави згідно п. 2.2. цього Договору та зобов`язується передати предмет застави на зберігання Позивачу (п. 4.2. Договору застави).

06.04.2023 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди обладнання № ОО 06-04-23-01-Ю, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендодавець приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавець на праві власності або іншого майнового права згідно акта-приймання передачі (п. 1.1. Договору оренди).

Згідно із п. 4.1. Договору оренди, орендна плата, що складає 500,00 грн за кожний місяць користування об`єктом оренди, виплачується орендарем ОСОБА_1 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 06 числа кожного місяця.

Також, відповідач згідно Договору №ВО 06-04-23-01-Ю про надання послуг з встановлення на автомобілі додаткового обладнання від 06.04.2023 року отримав послугу з встановлення на автомобіль обладнання, що ним орендовано згідно договору оренди обладнання №ОО 06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року, для стеження за місцезнаходженням автомобіля.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість послуг за встановлення обладнання визначається сторонами за домовленістю та складає 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, вартість за вилучення обладнання згідно п. 1.2.1, складає 2 650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок за послуги згідно п. 1.2.2.

06.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на отримання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту від ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» згідно договору №06-04-23-01-Ю, в якій просив перерахувати 58000,00 грн на його картковий рахунок, надав доручення на виплату, за рахунок отриманого кредиту 2000,00 грн ФОП ОСОБА_3 , як оплату за надання послуг згідно Акта прийому-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг №ВО 06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року.

Факт перерахування ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 58 000,00 грн, згідно Договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року підтверджується платіжною інструкцією №10656 від 06.04.2023 року.

Факт перерахування ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» на рахунок ФОП ОСОБА_3 оплату за надання послуг згідно Акта прийому-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг №ВО 06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року у сумі 2000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №10657 від 06.04.2023 року.

25.10.2023 року ОСОБА_1 подано до ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» заяву, в якій просив збільшити суму кредиту згідно Договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року на 5000,00 грн, продовжити строк користування кредитом від шести до дванадцяти місяців, з кінцевою датою повернення 06 квітня 2024 року та погодився із збільшенням відсоткової ставки від 48% річних до 54% річних з 26 жовтня 2023 року.

25.10.2023 року між ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Договору №06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі 65 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом у розмірі 54% річних.

При цьому за Договором №1 про внесення змін та доповнень до Договору № 06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 25 жовтня 2023 року сума, що надається Кредитодавцем Позичальникові становить 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, а загальна сума неповернутої позики складає 43 349 (сорок три тисячі триста сорок дев`ять) гривень 22 копійки.

Також за взаємною згодою сторони домовилися внети зміни до Договору №06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.04.2023 року, а саме: викласти п.1.5. в новій редакції:

«1.5. Строк дії договору: Кредит надається строком на дванадцять місяців від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з «06» квітня 2023 року по «06» квітня 2024 року. Договір набуває чинності з моменту його укладання (підписання сторонами). У разі невиконання / неналежного виконання Позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафів та інших нарахувань передбачених договором, дія даного Договору продовжується до повного виконання Позичальником зобов`язань, включаючи день фактичного та повного розрахунку. Після закінчення строку, на який надано кредит, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі визначеному в п.7.1 Договору, пеня за неналежне виконання Позичальником зобов`язань нараховуються в розмірі визначеному п.8.3 Договору до повного розрахунку за Договором.»

За взаємною згодою сторони домовилися внести зміни до Договору № 06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.04.2023 року, а саме: викласти п. 1.8 в новій редакції:

«1.8. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вказана в Додатку №2/2, який с невід`ємною складовою Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту складають:

1.8.1. Орієнтовна реальна річна процента ставка складає 98,88% річних. Орієнтовна загальна вартість споживчого кредиту складає 159,75% від суми кредиту (у процентному виразі) або 103 839 (сто три тисячі вісімсот тридцять дев`ять) гривень 57 копійок та включає в себе:

1.8.1.1 проценти (відсотки) за користування споживчим кредитом 35,68% від суми кредиту (у процентному виразі) або 23 189 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дев`ять) гривень 57 копійок:

1.8.2 Додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту:

1.8.2.1. Вартість послуг за встановления обладнання для стеження місцезнаходженням автомобіля 2.000 (дві тисячі) гривень 00 копійок;

1.8.2.2. Вартість послуг за оренду обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок;

1.8.2.3. Вартість послуг за вилучення обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

1.8.2.4. Вартість послуг та діагностику обладнання для стежения за місцезнаходженням автомобіля 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Також, сторонами погоджено новий Графік розрахунків, що є Додатком №2 до договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року.

25.10.2023 року між ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору застави транспортного засобу від 06.04.2023 року, згідно якого, за взаємною згодою, сторони домовилися внести зміни до Договору застави транспортного засобу, а саме до п. 1.1. розділу 1 та викласти його в наступній редакції:

«1.1. цей Договір забезпечує виконання заставодавцем зобов`язань, які виникають Договору №06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.04.2023 року, Договору №1 про внесення змін та доповнень Договору №06-04-23-01-Ю про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 25.10.2023 року, укладених між Заставодержателем та Заставодавцем, надалі в текстом - «Договір позики», та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому згідно з яким заставодавець зобов`язаний повернути на умовах Договору позики заставодержателем отриману суму позики, в розмірі 65000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, з кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором позики до 06 квітня 2024 року, а також нараховані відсотки, штрафи, пені, комісії у розмірі і випадках, передбачених Договором позики та цим Договором, з врахуванням змін та доповнень до Договору позики та цього Договору, якщо такі будуть укладені.»

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 09.11.2023 року, до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 30448900 внесено наступні зміни:

- термін дії обтяження змінено з «10.04.2028» на «09.11.2028»;

- строк виконання зобов`язання змінено з «06.10.2023» на «06.04.2024»;

- розмір основного зобов`язання змінено з «60000 гривень» на «65000 гривень».

25.10.2023 року між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Договір № ДО 06-04-23-01-Ю-01 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику наступні послуги: провести повну діагностику та перевірити справність роботи обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля, за необхідності провівши його демонтаж та повторне встановлення; провести огляд та діагностику стану автомобіля

Вартість послуг згідно п. 1.2 вказаного Договору складає 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У підтвердження надання вищеперелічених послуг ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписали Акт прийому-передачі послуг №1 до договору про надання послуг №ДО 06-04-23-01-Ю-01 від 25.10.2023 року.

25.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на отримання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту від ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» згідно Договору №1 про внесення змін та доповнень до договору №06-04-23-01-Ю, в якій просив виплатити, за рахунок отриманого ним кредиту 5000,00 грн ФОП ОСОБА_3 , як оплату за надання послуг згідно Акта прийому-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг №ДО 06-04-23-01-Ю-01 від 25.10.2023 року.

Факт перерахування ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» на рахунок ФОП ОСОБА_3 оплату за надання послуг згідно Акта прийому-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг №ДО 06-04-23-01-Ю-01 від 25.10.2023 року у сумі 5000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №12726 від 26.10.2023 року.

На виконання умов Договору №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року ОСОБА_1 здійснював платежі, а саме:

- 07.04.2023 року - 3000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №432989113.1;

- 25.04.2023 року - 2000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №439296536.1;

- 04.05.2023 року - 3600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №442384896.1;

- 01.06.2023 року - 3600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №452270099,1;

- 05.07.2023 року - 7500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №464243998.1;

- 03.08.2023 року - 3700,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №474710430.1;

- 06.09.2023 року - 7000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №486612460.1;

- 02.10.2023 року - 3000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №496599965.1;

- 25.10.2023 року - 4000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №505422504.1;

- 03.11.2023 року - 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №508700755.1;

- 04.12.2023 року - 3000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №520496226.1;

- 05.01.2024 року - 3000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №532357238.1;

- 09.02.2024 року - 300,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 545665807.1;

- 20.02.2024 року - 1200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №550583691.1;

- 25.03.2024 року - 1438,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №564697349.1

Згідно ч.1 ст 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що вказані вище суми, які були сплачені відповідачем були розподілені на погашення тіла кредиту та процентів.

За такого, згідно вказаного розрахунку вбачається, що за період з 06.04.2023 року по 25.03.2024 року ОСОБА_1 внесено платежів на погашення заборгованості у загальній сумі 52338,00 грн, з яких: 33 057,55 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 19280,45 грн зараховано на погашення процентів.

Отже, за розрахунком позивача, станом на 06.04.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором №06-04-23-01-Ю від 06.04.2023 року складає: 33355,02 грн, з яких: 31942,45 грн - тіло кредиту; 1412,57 грн - проценти.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З пункту 1 статті 1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України передбачається, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сторона відповідача не визнаючи позовні вимоги посилалася на те, що Договір №1 про внесення змін до Договору №06-04-23-01-Ю надання кошті у позику був укладений відповідачем під впливом психологічного тиску з боку позивача, а також внаслідок ненадання позивачем інформації відповідачу щодо стану взаєморозрахунків сторін та стану його заборгованості за Договором №06-04-23-01-Ю.

Разом з тим, суд вважає такі твердження необгрунтованими, оскільки підписуючи вищевказаний Договір №1, відповідач погодився на умови, зазначені в ньому, доказів психологічного тиску відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що недійсність Договору №1 про внесення змін до Договору №06-04-23-01-Ю надання кошті у позику не є предметом спору, а презумпцію правомірності цього правочину відповідач не спростував у встановленому законом порядку.

Отже, враховуючи вищевказане можна дійти висновку, що ОСОБА_1 погодив збільшення кредиту та розмір процентів.

Щодо тверджень відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом в період з 07.10.2023 по 24.10.2023 (включно) в сумі 920,381256 грн, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище укладаючи 25.10.2023 року Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Договору №06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, сторони домовилися, що кредит надається строком на дванадцять місяців від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з «06» квітня 2023 року по «06» квітня 2024 року. Також сторонами погоджено новий графік платежів, яким встановлена дата платежів з 06.05.2023 року по 06.04.2024 року.

Також, відповідачем 25.10.2023 року був підписаний паспорт споживчого кредиту №06-04-23-01-Ю, в якому в розділі 4 зазначена процентна ставка з 06.04.2023 року по 25.10.2023 року – 48% річних, з 26.10.2023 – 54% річних.

Стаття 9 Закон України "Про споживче кредитування" визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).

Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами в період з 06.04.2023 року по 26.10.2023 року.

За такого, нарахування процентів з 07.10.2023 року по 24.10.2023 року (включно) в сумі 920,381256 грн є правомірним та таким, що погоджено сторонами, а отже, твердження відповідача про відсутність підстав нарахування процентів за вказаний період є такими, що спростовуються вищевказаними обставинами.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 06.04.2023 р. по 06.04.2024 р., який містить назву операцій, суми наданого кредиту та розмір внесених відповідачем платежів, розмір нарахованих процентів та суму загальної заборгованості.

Тобто, вказаний розрахунок здійснений у відповідності до погодженими сторонами умовами, тобто за погодженими ставками процентів та періодом користування кредитом.

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою фінансової установи, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий позивачем розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Прицьому, судом досліджено наданий стороною відповідача розрахунок заборгованості та встановлено, що вказаний розрахунок не містить нарахувань процентів за період з 07.10.2023 року по 06.04.2024 року, який, як встановлено судом вище, погоджений сторонами, а також не містить розмір процентів за якими здійснювалося нарахування. Крім того, з даного розрахунку неможливо встановити які суми сплачених відповідачем платежів нараховувалися в рахунок погашення тіла кредиту, а які в рахунок погашення процентів, як це передбачено ст. 534 ЦК України.

За такого, суд не приймає наданий стороною відповідача контрозрахунок, в зв`язку з його неповнотою та невідповідністю до узгодженими сторонами умовами кредитування.

Щодо стягнення штрафу за договором застави, суд зазначає наступне.

Підписавши Договір застави транспортного засобу, відповідач погодив, що у разі невиконання чи неналежне виконання ним зобов`язань, передбачених Договором, він відшкодовує іншій стороні завдані у зв`язку з цим збитки та сплачує заставодержателю штраф у розмірі 30% від вартості предмета застави (200 000,00 грн), що дорівнює 60 000,00 грн. Крім того зобов`язався передати предмет застави на зберігання заставодержателю.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем зафіксовані наступні порушення п.п.3.3.1, 3.3.5, 3.3.6 договору застави транспортного засобу, а саме, відповідач негайно не передав предмет застави на зберігання позивачу після порушення умов договору позики, що мало місце починаючи з 06.04.2024 року, шляхом доставки предмету у місце, визначене позивачем, відповідач не виконував свій обов`язок щодо доставки щомісяця предмета застави для огляду позивачем, предмет застави систематично знаходився за межами Київської області.

Матеріали справи містять відомості про встановлення обладнання стеження за місцезнаходженням транспортного засобу, належного відповідачу та інформацію за результатами обробки зібраних даних встановленого обладнання стеження, з яких вбачається, що автомобіль в період з 06.04.2023 року по 22.04.2024 року перебував за межами Київської області, а саме у м.Одеса та у м.Миколаєві.

При цьому, суд не приймає доводи сторони відповідача про те, що "ОСОБА_1 не було порушено умови договору застави, оскільки на дату укладення договору застави предмет застави перебував за межами Київської області, про що безумовно був обізнаний позивач: договір кредитування та договір застави укладались в м. Одеса, предмет застави на дату укладання зазначених договорів перебував у м. Одеса, постійне місце проживання відповідача зазначено м. Одеса", з наступних підстав.

З частини 1 статті 546 ЦК України вбачається, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 3 Закону України «Про заставу»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 особисто підписано Договір застави від 06.04.2023 року та погоджено викладені в ньому умови, в тому числі і п.3.3.6. Договору, за яким без письмової згоди заставодержателя предмет застави не має залишати межі Київської області.

Тобто, відповідач був обізнаний про дану умову та погодився з нею, доказів пред`явлення до позивача претензії, зауваження щодо вказаної умови чи пропозиції про її зміну під час укладення даного договору стороною відповідача суду не надано.

Також суд не бере до уваги і твердження сторони відповідача про те, що він не отримував жодної вимоги позивача про передачу йому предмета застави і позивач не направляв ніяких повідомлень про місце передачі предмета застави, з наступних причин.

Згідно п. 3.1.2. Договору застави у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов`язання за Договором позики, зобов`язання заставодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, заставодержатель має право вимагати передачі Предмета застави йому на зберігання, одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет застави в рахунок погашення заборгованості за Договором позики.

Тобто, з вказаного пункту вбачається право, а не обов`язок позивача вимогати передачі предмета застави.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3.3.1. встановлено обов`язок відповідача негайно передати предмет застави на зберігання позивача у разі порушення відовідачем умов договору позики або цього договору, шляхом доставки предмету застави у місце, визначеному заставодержателем, передати один комплект ключів та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію предмету застави у володіння Позивача.

В пункті 3.3.5. Договору міститься вимога про те, що не рідше ніж один раз на місяць відповідач зобов`язаний доставити предмет застави за адресою АДРЕСА_1 для огляду предмета застави позивачем.

Тобто, відповідачу була відома адреса доставки предмета застави.

Докази виконання ОСОБА_1 свого обов`язку передбаченому в п.3.3.5. Договору застави від 06.04.2023 року матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності поведінки позивача під час укладення Договору застави, приховування інформації чи її спотворення. Умови Договору застави викладені зрозуміло, виконані доступним для читання шрифтом та не мають двоякого трактування.

Крім того, суд не бере до уваги твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 не надавав згоди ФОП ОСОБА_2 ніяких розпоряджень щодо передачі даних з обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля, а отже позивачем незаконно отримана інформація щодо місцезнаходження предмета застави, оскільки матеріали справи містять підписану ОСОБА_1 згоду на встановлення обладнання стежання за місцехнаходженням транспортного засобу та на збирання й обробку даних.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов?язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення погашення чергових платежів заборгованості по тілу кредиту та повністю зобов`язання по погашенню боргу не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, а отже, відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України позивач має право вимагати стягнення всієї заборгованості за умовами договору у розмірі 33355,02 грн, з яких: сума кредиту - 31942,45 грн, проценти - 1412,57 грн, а також згідно договору застави транспортного засобу передбачена відповідальність за порушення умов цього договору у вигляді сплати неустойки - штрафу у сумі 60000,00 грн.

Доводи відповідача та його представника щодо необхідності застосування п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що даний пункт застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання. В даній справі штраф нараховано позивачем саме за порушення умов Договору застави, який вимагав вчинення конкретних дій, а не за порушення Договору позики щодо своєчасного та повного внесення грошових коштів.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15161 від 01.05.2024 року.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 3028,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивачем 19.08.2024 року подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4000,00 грн, які в подальшому позивачем, в зв`язку з наданням додаткових заперечень, збільшено до 6000,00 грн, шляхом подачі 28.02.2025 року заяви про відшкодування витрат на правову доопомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору №55 про надання правничої допомоги від 02.06.2024; копію актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) №1 від 04.07.2024 року та №2 від 18.02.2025 року; платіжні інструкції №15981 від 08.07.2024 року на суму 4000,00 грн та №19027 від 19.02.2025 року на суму 2000,00 грн.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй Постанові від 13.03.2025 р. у справі №275/150/22 Верховний суд дійшов висновку, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, Верховний Суд у вищевказаній Постанові вказав також, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Стороною відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлено.

За такого, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у Постанові 13.03.2025 р. у справі №275/150/22, та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» заборгованість за Договором №06-04-23-01-Ю надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.04.2023 року у сумі 93355,02 грн (дев`яносто три тисячі триста п`ятдесят п`ять гривень 02 копійки), з яких: 31942,45 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1412,57 грн - заборгованість за процентами; 60000,00 грн - штраф за Договором застави транспортного засобу від 06.04.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», код ЄДРПОУ 42305986, юридична адреса: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, офіс 401;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Саламатін О.В.