Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №175/5073/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/181/26 Справа № 175/5073/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула матеріали за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Павленко І.О. на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участі в залі суду- представника Павленко І.О.

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою відмовлено у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення та визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При обставинах, встановлених місцевим судом, 15.11.2024 о 00:05 год. в с. Олександрівка, вул. Шевченка, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі:

- адвокат Павленко І.О. просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що:

- долучений до матеріалів справи відеозапис не є повним, на ньому не видно моменту зупинки автомобілю;

- не встановлено місце події, а також з яких підстав поліцейський пропонує проходити огляд на стан сп`яніння.

Вказує, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, повертався з чергування, втомлений та виснажений.

Зазначає, що суд, хоча і задовольнив клопотання про виклик патрульних, але так їх і не допитав.

Адвокат також вказує, що ОСОБА_1 не отримував направлення від працівників поліції до закладу охорони здоров`я, де було б проведене дослідження крові.

Будучи повідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не увідомив, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність.

В суді апеляційної інстанції представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисник Павленко І.О. просила задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 754248 від 15 листопада 2024 року, складним у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння; рапортом інспектора поліції від 15.11.2024 року, відповідно до якого, було виявлено водія ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та який відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Доводи захисника Павленко І.О. про те, що наданим відеозаписом не зафіксовано рух транспортного засобу, не є слушними, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, протокол ОСОБА_1 підписав, зауважень не мав. Крім того, відповідно до відеозапису, що міститься на CD-диску, на пропозицію працівника поліції пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння надав відмову.

Таким чином, відеозапис містить відомості, які у сукупності з іншими доказами у справі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відсутність на відеозаписі безпосередньо зафіксованого моменту руху транспортного засобу не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки факт керування може бути встановлений на підставі сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи.

Отже, наведений довід апеляційної скарги не спростовує обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис місця події не є повним, - є безпідставними, оскільки такі твердження не впливають на допустимість і достовірність доказів, отриманих під час складання матеріалів справи.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, а тому неповнота відеозапису не є обов`язковою умовою його допустимості, якщо зміст запису дає можливість достовірно встановити подію правопорушення, дії водія та працівників поліції. Наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує ключові обставини події, а саме, відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тому неповнота у відеозапису не спростовують фактів, що підтверджують вчинення правопорушення.

Твердження захисника про те, що ознаки алкогольного сп`яніння , які зазначені у протоколі, не відповідають дійсності та не зафіксовано на відеозаписі, - є безпідставними, оскільки перелік ознак алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 підписав особисто (а.п.3), заперечень щодо встановлених ознак не мав.

Твердження про те, що не встановлено місце події, а також з яких підстав поліцейський пропонує проходити огляд на стан сп`яніння, не є слушними, оскільки вищезазначені доводи зазначені у протоколі, який ОСОБА_1 підписав особисто (а.п. 3), заперечень не мав.

Доводи про те, що суд першої інстанції задовільнив клопотання про виклик патрульних, але так їх і не допитав, відхиляються апеляційним судом, оскільки патрульні поліції були допитані під час розгляду апеляційної скарги.

Твердження апеляційної скарги про те, що працівники поліції не видали відповідне направлення для проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі не приймається до уваги, оскільки ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що підтверджується відеозаписом та протоколом, тому доводи апеляційної скарги щодо порушення поліцейськими вимог чинного законодавства не заслуговують на увагу, разом з тим будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 пред`являв вимогу про направлення його до закладу охорони здоров`я, матеріали провадження не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 пройти огляд на місці не відмовлявся, спростовується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився пройти огляд в установленому законом порядку, як на місці так і у медичному закладі.

Твердження представника про те, що матеріали провадження не містять направлення на огляд водія транспортного засобу, є безпідставними, оскільки направлення на огляд водія міститься в матеріалах провадження (а.п. 5).

Твердження захисника про те, що судом першої інстанції не було зупинено провадження на підставі ч.1 ст.335 КПК України, є безпідставними, з огляду на таке.

01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою на відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у цій справі за аналогією закону не видається можливим, оскільки питання участі особи та зупинення провадження врегульовано чинним законодавством.

Окрім цього, строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими, ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним.

Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів під час розгляду справи в суді.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Павленко І.О., - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста