Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №205/17426/24 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №205/17426/24

Суддя: Халаджи О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1954/26 Справа № 205/17426/24 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Недобитюк Н.В., повний текст складено 06 жовтня 2025 року), -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 010/322904/82/766071 від 18.12.2019 року у розмірі 49 471,60 грн., а також судовий збір – 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу – 13 000 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилось ТОВ «Коллект Центр» та подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не з`ясування всіх обставин справи.

Зокрема зазначали, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність належними та допустимими доказами існування невиконаного кредитного зобов`язання, а також те, що відсотки нараховувались після закінчення строку дії договору. Звертав увагу на те, що на підтвердження розміру кредитної заборгованості товариством надано банківські виписки (первинні бухгалтерські документи), яким судом першої інстанції не надано належної оцінки. Крім того відповідачем не спростовано наявність у нього кредитної заборгованості та взагалі не надано жодних заперечень щодо вимог позовної заяви.

Враховуючи наведене просило заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та правничої допомоги.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 49 471,60 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 028х30 =90 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/766071 від 18 грудня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відкрито на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок в гривні та видано платіжну картку тарифна модель кредитна картка «Хочу картка 2.0», розмір поточного кредитного ліміту 13 000 грн., строк кредиту 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту, процентна ставка 45 % річних, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дата початку кредитування), дата щомісячного платежу до 20 числа, розмір щомісячного платежу 5 % від суми заборгованості, щомісячна плата за обслуговування КР 100 грн., неустойка 1,0 % від суми простроченого щомісячного платежу (мін. 50,00 грн.), реальна річна процентна ставка 45 %, загальна вартість кредиту 36 805 грн. (а.с.21).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», строк кредитування 48 місяців, процентна ставка 45 % річних, тип картки Mastercard World 100 днів, тип кредиту кредит (а.с.21-22).

Випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 23.12.2019 року по 30.11.2021 року підтверджується рух коштів по картковому рахунку відповідача, в тому числі отримання та використання ним кредитних коштів в цей період (а.с.23-27).

З розрахунку заборгованості за договором № 010/322904/82/766071 від 18.12.2023 року, складеного АТ «Райффайзен Банк» вбачається, що станом на 30.11.2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 25 715,56 грн., яка складається із: заборгованості за дозволеним овердрафтом 16 900 грн.; заборгованості за недозволеним овердрафтом 8 689,37 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 126,19 грн. (а.с.27-28).

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників (а.с.31-36).

Відповідно до платіжного доручення № 306770027 від 30 листопада 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату за договором № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року в сумі 4 774 940,58 грн. (а.с.37).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 15 грудня 2021 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 (№ 925) за кредитним договором № 010/322904/82/766071, загальна сума заборгованості 25 715,56 грн., з яких: 25 589,37 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;126,19 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.41).

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 30 листопада 2021 року по 09 січня 2023 року нарахувало відповідачу заборгованість в розмірі 38524,26 грн., яка складається із: заборгованості по основній сумі кредиту 25589,37 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 126,19 грн.; нараховані відсотки згідно кредитного договору 12 808,70 грн., (а.с.29).

Відповідно до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с.42-47).

Із акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року вбачається, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, після цього, з урахуванням умов договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.47). також матеріали справи містять акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року (а.с.48-49)

Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 (№ 33247) за кредитним договором № № 010/322904/82/766071 на загальну суму 38 524,26 грн. з яких заборгованості за тілом - 25 589,37 грн.; заборгованості за відсотками -12 934,89 грн. (а.с.50-53).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» нараховує ОСОБА_1 заборгованість за договором № 010/322904/82/766071 в розмірі 49 471,60 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 25 589,37 грн.; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12 934,89 грн.; заборгованості за нарахованими ТОВ «Коллект Центр» процентами згідно кредитного договору за період з 10.01.2023 року по 22.12.2023 року у розмірі 10 947,34 грн. (а.с.30).

Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що банк та відповідач уклали договір за яким останній отримав кредитні кошти, які не повернув, однак надані позивачем розрахунки заборгованості лише констатують ймовірну заборгованість відповідача перед позивачем і не містять арифметичних обчислень. Крім того нарахування відсотків після 17.12.2023 є неправомірним, з огляду на закінчення строку кредитування. Також зазначав, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, не надав виписку по особовому рахунку та інші докази, які б свідчили про наявність заборгованості по тілу кредиту та відсоткам на дату звернення до суду.

Зазначений висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини 6 статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Статтею 3 договору передбачено порядок погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, погашення недозволенного овердрафту.

В договорі від 18.12.2019 року ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма правилами та умовами договору, зокрема сукупної вартості кредиту, порядку його повернення, відсотків (45 річних), а також строку кредитування (48 місяців з дати встановлення кредитного ліміту), що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «Хочу картка 2.0» та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації.

Таким чином, відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений ним у заяві на отримання кредиту та узгоджений сторонами в укладеному договорі, за визначеною процентною ставкою за користування кредитом та надано у користування кредитну картку.

Отже, матеріалами справи підтверджено належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження сторонами відповідних умов надання кредиту (суму ліміту кредитування, строку, процентної ставки за користування кредитом та інші). Підстав вважати кредитний договір таким, що не відповідає вимогам законодавства немає.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів та сплати процентів.

Позивач на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором надав розрахунок заборгованості по картковому рахунку та виписку про рух коштів, яка містить інформацію про здійснені відповідачем операції по картці за період із 23.12.2019 року по 30.11.2021 року.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Надана позивачем виписка про рух коштів по картці підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також розміру заборгованості за кредитом. Як вбачається з наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідача, він активно користувався рахунком, здійснював з нього платежі, погашав заборгованість. Рух коштів по картці відповідача свідчить про те, що він був обізнаний із істотними умовами договору, оскільки регулярність та обсяг коштів, сплачених ним на погашення заборгованості вказують на те, що відповідач діяв саме на виконання тих кредитних умов, що були зафіксовані у кредитному договорі від 18.12.2019 року, та які прийняті ним.

Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку узгоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості від 18.12.2019 року і в сукупності з іншими доказами підтверджує заборгованість відповідача за виданим кредитом, яка утворилась станом на 30.11.2021 року, тобто до першого відступлення права вимоги.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи та вказано вище 30.11.2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №114/2-47 про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 010/322904/82/766071. В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступає право вимоги за вказаним договором № 010/322904/82/766071 на користь ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

На підтвердження зазначених фактів позивачем надано копії вказаних договорів, витягі з реєстрів прав вимог за ними, платіжних інструкцій та актів прийому передачі реєстру боржників, які є належними та допустимими доказами та у своїй сукупності підтверджують факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 010/322904/82/766071.

В апеляційній скарзі та позовній заяві ТОВ «Коллект Центр», як новий кредитор просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 010/322904/82/766071, що станом на дату звернення до суду становить 49 471,60 грн, з яких: 25 589,37 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -; 126,19 грн. – заборгованість за процентами (нараховані первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк»); 12 808,70 грн. – заборгованість за процентами нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 30.11.2021 р. по 09.01.2023 р.; 10 947,34 грн. – заборгованість за процентами нараховані ТОВ «Коллект Центр» за період з 10.01.2023 р. по 22.12.2023 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом нарахування заборгованості проходило почергово кожним із кредиторів після набуття відповідного права вимоги.

Так зокрема АТ «Райффайзен Банк», як первісний кредитор нарахував кредитну заборгованість у розмірі 25 715,56 грн. з яких 25 589,37 грн. – тіло кредиту, 126,19 грн. – відсотки, на підтвердження чого, як встановлено вище надав виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.

Право вимоги за вказаними сумами на підставі договору №114/2-47 від 30.11.2021 року перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», яке продовжило нараховувати відсотки за користування кредитом до наступного відступлення права вимоги, а тому заборгованість станом на 10.01.2023 р. становила 38 524,26 грн., з яких: 25 589,37 грн. – тіло кредиту; 126,19 грн. – відсотки нараховані банком; 12 808,70 грн. – відсотки нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 30.11.2021 р. по 09.01.2023 р.

В свою чергу після набуття права вимоги за договором №10-01/2023 року ТОВ «Коллект Центр» продовжило нараховувати відсотки, а тому заборгованість станом на 22.12.2023 року складала 49 471,60 грн., з яких: 25 589,37 грн. – тіло кредиту; 126,19 грн. – відсотки нараховані банком; 12 808,70 грн. – відсотки нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 30.11.2021 р. по 09.01.2023 р.; 10 947,34 грн. – відсотки нараховані ТОВ «Коллект Центр» за період з 10.01.2023 р. по 22.12.2023 р..

На підтвердження нарахування вказаних відсотків новими кредиторами позивачем надано розрахунки заборгованості які містять періоди, формули та суми, які в своїй сукупності підтверджують порядок нарахування відсотків за період з 30.11.2021 р. по 22.12.2023 р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до статті 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Отже, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Водночас, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» не є банківськими установами, а мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» розрахунки, колегія суддів вважає належним та допустимим доказами заборгованості та її розміру у справі.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору, оскільки у відповідності до положень п. 1.6 кредитного договору 48 місячний строк починається з дати встановлення кредитного ліміту (дати початку кредитування), яке згідно із випискою по картковому рахунку розпочато 23.12.2019 року.

На зазначене суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкових висновків про відмову у повному обсязі у стягненні кредитної заборгованості на користь нового кредитора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Надані позивачем докази не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 010/322904/82/766071 у розмірі 49 471,60 грн.

З приводу судових витрат суд апеляційної інстанції вважає за необіжне звернути увагу на наступне.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн, а в апеляційній скарзі – 12 000 грн. При цьому зазначає, що докази понесених в апеляційній інстанції витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня винесення постанови Дніпровським апеляційним судом у разі задоволення апеляційної скарги.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 13 000 грн. до позову додано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №488 від 14.08.2024 року, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 02.10.2024 року відповідно до якого адвокатське об`єднання надало позивачу наступні види послуг по стягненню заборгованості із ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 2 000 грн. (2 год), складання позовної заяви та подача її до суду 9 000 грн. (3 год) (а.с.15-21).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див.: пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 3 000 грн.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то витрати у вигляді судового збору які поніс позивач у суді першої та апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у загальному розмірі 6 056 грн.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 49 471,60 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором №010/322904/82/766071 від 18.12.2019 року у розмірі 49 471,60 грн., з яких 25 589,37 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 23 882,23 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 056 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати у вигляді правової допомоги у розмірі 3 000 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Л.П. Никифоряк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua