Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №203/1376/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2010/26 Справа № 203/1376/25 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Колесніченко О.В.), -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Центрального районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованості за кредитними договорами №2107373205867 від 14 березня 2021 року та № 2108344519550 від 24 березня 2021 року в загальному розмірі 37 132,92 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 2107373205867 від 14 березня 2021 року в розмірі 18 260,11 грн., що складається із основної заборгованості в розмірі 1 100 грн., а також заборгованості за нарахованими процентами за період з 14 березня 2021 року по 13 березня 2022 року в розмірі 17 160,11 грн., заборгованість за кредитним договором № 2108344519550 від 24 березня 2021 року в розмірі 18 872,81 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 1 100 грн., а також заборгованості за нарахованими процентами з 24 березня 2021 року по 23 березня 2022 року в розмірі 17 772,81 грн., а всього заборгованість за кредитними договорами 37 132,92 грн. Також з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 5 422,40 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Індюкова Т.В. та подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначала, що проценти нараховані первісним та новим кредитором за кредитними договорами №2107373205867 від 14 березня 2021 року та № 2108344519550 від 24 березня 2021 року нараховувались безпідставно поза межами строку дії договорів. Крім того звертала увагу, що положення договорів є нечіткими та незрозумілими пересічному споживачу без відповідної освіти, зокрема мають два строки повернення кредиту та незрозумілу схему нарахування та повернення відсотків. Також вважала, що нараховані відсотки створюють непомірний тягар для споживача, оскільки майже в 10 разів перевищує суму кредиту, а тому не відповідають засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Враховуючи наведене просила рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити змінити в повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь апелянта судові витрати.

ТОВ «Коллект Центр» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначали, що відповідачем із первісним кредитором погоджені всі істотні умови договорів №2107373205867 від 14 березня 2021 року та № 2108344519550 від 24 березня 2021 року зокрема і проценти, які нараховувались позичальнику в межах річного строку дії договорів. Розрахунки надані позивачем є чіткими та зрозумілими, а відповідачем не надано свого контр розрахунку або доказів погашення заборгованості

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 37 132,92 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 028х30 =90 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене також не підлягає задоволенню клопотання ТОВ «Коллект центр» про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено електронний договір надання фінансових послуг «Стандартний» №2107373205867, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором S1. Також сторонами узгоджено графік платежів (додаток 2 до договору) (а.с. 21-23, 24).

Згідно умов договору товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1 100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил (п.1.1 договору). Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною (п.1.2 договору).

Предмет, строк дії договору та порядок укладення визначені в умовах договору у пунктах 1.1-1.10.

Зокрема, пункт 1.3 визначає, що орієнтовний строк кредитування – 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4 визначені усі види процентів за користуванням кредитними коштами, які обумовлені договором. А саме, передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - процентна ставка), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого для перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

- проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту (п.1.4.а договору);

- починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а (п.1.4.б договору);

- починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою у п.1.4.б (п.1.4.в договору);

- починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою у п.1.4.в (п.1.4.г договору).

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п.1.4.1 договору).

В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (1.4.2 договору).

При цьому, цим же розділом у пункті п.1.9 договору визначено, що граничний строк кредитування становить 1 рік.

Відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором була акцептована вищевказана оферта (а.с.23).

Акцепт оферти від 14 березня 2021 року містить основні умови кредиту згідно заяви-анкети від 14 березня 2021 року: розмір кредиту 1 100 грн., орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, дата початку нарахування процентів за користування кредитом 14 березня 2021 року, узгоджено розмір процентів та строк їх сплати на 16 день з моменту отримання кредиту у розмірі 352 грн. (а.с. 23 зворот).

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи договір про надання кредиту. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, розмірах і порядках нарахування (а.с. 25-26 зворот).

З довідки ТОВ «Служба миттєвого кредитування» про інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладання електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій свідчить про те, що ОСОБА_1 , з яким укладений договір №2107373205867 від 14 березня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Служба миттєвого кредитування». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор S1, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 14 березня 2021 року 22:26:43 годині та містить номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор (а.с. 27).

Перерахування суми кредиту на банківську картку НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 в анкеті-заяві, підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Пор Пей» від 04 грудня 2024 року (а.с. 38).

Окрім цього, 24 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено електронний договір надання фінансових послуг «Стандартний» №2108344519550, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором V4. Також сторонами узгоджено графік платежів (додаток 2 до договору)(а.с. 28-30, 31).

Згідно умов договору товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1 100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил (п.1.1 договору). Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною (п.1.2 договору).

Предмет, строк дії договору та порядок укладення визначені в умовах договору у пунктах 1.1-1.10.

Зокрема, пункт 1.3 визначає, що орієнтовний строк кредитування – 6 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4 визначені усі види процентів за користуванням кредитними коштами, які обумовлені договором. А саме, передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - процентна ставка), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого для перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

- проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту (п.1.4.а договору);

- починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а (п.1.4.б договору);

- починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою у п.1.4.б (п.1.4.в договору);

- починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою у п.1.4.в (п.1.4.г договору).

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 6 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п.1.4.1 договору).

В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 6 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (1.4.2 договору).

При цьому, цим же розділом у пункті п.1.9 договору визначено, що граничний строк кредитування становить 1 рік.

Відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором була акцептована вищевказана оферта (а.с. 30).

Акцепт оферти від 24 березня 2021 року містить основні умови кредиту згідно заяви-анкети від 24 березня 2021 року: розмір кредиту 1 100 грн., орієнтовний строк повернення кредиту 6 днів з моменту отримання кредиту, дата початку нарахування процентів за користування кредитом 24 березня 2021 року, узгоджено розмір процентів та строк їх сплати на 6 день з моменту отримання кредиту у розмірі 132 грн. (а.с. 30 зворот).

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи договір про надання кредиту. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, розмірах і порядках нарахування (а.с. 32-33).

З довідки ТОВ «Служба миттєвого кредитування» про інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладання електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій свідчить про те, що ОСОБА_1 , з яким укладений договір №2108344519550 від 24 березня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Служба миттєвого кредитування». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор V4, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 24 березня 2021 року 14:22:05 годині та містить номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор (а.с. 34).

Перерахування суми кредиту на банківську картку НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 в анкеті-заяві, підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Пор Пей» від 04 грудня 2024 року (а.с. 41).

На виконання ухвали суду першої інстанції АТ «Райффайзен Банк» надано інформацію за вих. № 81-15-9/6370-БТ від 22 травня 2025 року, з якої видно, що банківська картка № № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , також зазначено ідентифікаційні дані ОСОБА_1 та фінансовий номер НОМЕР_2 (а.с. 132).

Із наданої на виконання хвали суду першої інтсанції від 19 травня 2025 року виписки про рух коштів по рахунку, що відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за період з 14 березня 2021 року по 04 квітня 2021 року, наданої АТ «Райффайзен Банк» судом встановлено, що відповідачу на вказаний картковий рахунок 14 березня 2021 року зараховано грошові кошти у розмірі 1 100 грн. та 24 березня 2021 року - у розмірі 1 100 грн. (а.с. 133).

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредиту» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредиторові права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (а.с. 48-50).

Згідно реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договорами № 2107373205867 та №2108344519550 (а.с. 51-52).

Із Додатку № 3 до Договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року видно, що сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 2107373205867 за період з 14 березня 2021 року по 30 листопада 2021 року становить 9 570 грн., з яких 1 100 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 8 470 грн. - сума заборгованості за процентами та за договором № 2108344519550 за період з 24 березня 2021 року по 29 березня 2021 року становить 9 339 грн., з яких 1 100 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 8 239 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с. 51-52), що повністю узгоджується з даними детальних розрахунків заборгованості за договорами на день відступлення прав вимоги, проведеного ТОВ Служба миттєвого кредитування» (38-зв-40, 41-зв.-43).

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників (а.с. 61-63 зворот).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року та згідно з реєстром Боржників до вказаного Договору позивач отримав право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2108344519550 (а.с. 63 зворот).

Із витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10 січня 2023 року вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2108344519550 становить 18 872,81 грн., з яких 1 100 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 17 772,81 грн. заборгованість за процентами (а.с. 65-66, 8), що повністю узгоджується з даними розрахунку заборгованості за період, визначений у п.1.9 договору в 1 рік, тобто з 24 березня 2021 року по 23 березня 2022 року, після чого нарахування відсотків не здійснювалось (а.с.45, 47).

В подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників (а.с. 53-55 зворот).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року та згідно з реєстром Боржників до вказаного Договору позивач отримав право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2107373205867 (а.с. 56).

Із витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10 січня 2023 року вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107373205867 становить 18 260,11 грн., з яких 1 100 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 17 160,11 грн. заборгованість за процентами (а.с. 57-58, 7), що повністю узгоджується з даними розрахунку заборгованості за період, визначений у п.1.9 договору в 1 рік, тобто з 14 березня 2021 року по 13 березня 2022 року (а.с.44, 46).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2107373205867 у розмірі 9 570 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 1 100 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8 470 грн. (а.с. 38 зворот-40) та за договором № 2108344519550 станом на 30 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 9 339 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 1 100 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8 239 грн. (а.с.41 зворот-43).

З розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», видно, що 13 березня 2022 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2107373205867 у розмірі 18 260,11 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 1 100 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8 470 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору у розмірі 8 690,11 грн. і ця заборгованість станом на 10 березня 2023 року не змінилася (а.с. 44) та за договором № 2108344519550 станом на 23 березня 2022 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 18 872,81 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 1 100 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8 239 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору у розмірі 9 533,81 грн. і станом на 10 березня 2023 року ця заборгованість не змінилася (а.с.45).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 2107373205867 та № 2108344519550, за яким відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в результаті чого утворилась заборгованість.

Зазначений висновок суду частково відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги представник відповідача фактично не оспорювала підписання кредитних договорів № 2107373205867 та № 2108344519550ОСОБА_1 в електронному вигляді, однак наголошувала на тому що нараховані відсотки не відповідають умовам договорів та є не справедливими, з огляду на розмір кредитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи п. 1.1 та 1.4. договорів про надання фінансових послуг № 2107373205867 та № 2108344519550 чітко погоджено розмір відсоткових ставок та порядок їх нараховування. При цьому суд першої інстанції слушно звернув на те, що п. 1.9 вказаних договорів передбачено граничний строк кредитування в один рік, а тому доводи апелянта з приводу нарахування відсотків поза межами визначених договорами строків кредитування у 16 днів (договір 14 березня 2021 року) та 6 днів (договір 24 березня 2021 року) не знайшли свого підтвердження.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана сума відсотків у розмірі 17 160,11 грн. (договір № 2107373205867) та 17 772,81 грн. (договір № 2108344519550) з огляду на сам розмір позики 1 100 грн. є завищеними, не відповідають передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 17 160,11 грн. та 17 772,81 грн. не є співрозмірними сумам заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 100 грн. за договорами від 14.03.2021 року та від 24.03.2021 року, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

На зазначене суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкових висновків про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Служба миттєвого кредиту», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що укладення ОСОБА_1 договорів про надання фінансових послуг № 2107373205867 та № 2108344519550 перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру заборгованості за відсотками до 5 000 грн. по кожному договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року підлягає зміні в частині загального розміру стягнутої заборгованості, зокрема за договором № 2107373205867 з 18 260,11 грн. на 6 100 грн. та розміру відсотків із 17 160,11 грн. на 5 000 грн., а за договором № 2108344519550 з 18 872,81 грн. на 6 100 грн. та розміру відсотків із 17 772,81 грн. на 5 000 грн., а всього за кредитними договорами з 37 132,92 грн. на 12 200 грн.

Згідно частин 1, 10, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» підлягають частковому задоволенню (33%), як і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 (67%), тому розмір сплаченого ними судового збору у суді першої та апеляційної інстанції підлягають пропорційному взаємозарахуванню. Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 148,22 грн. (1 947,60-799,39). Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнутих з відповідача витрат зі сплати судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення на його користь з позивача 1 148,22 грн.

Що ж стосується витрат на правову допомогу, стягнутих із відповідача на користь позивача, то суд першої інстанції враховуючи підстави та предмет позову співмірно зменшив їх розмір до 3000 грн., Крім того в апеляційній скарзі не має доводів щодо їх неспівмірності чи не обґрунтованості.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 37 132,92 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Індюкова Тетяна Володимирівна задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року змінити стягнувши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 011133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № 2107373205867 від 14 березня 2021 року в розмірі 6 100 грн., що складається із основної заборгованості в розмірі 1 100 грн., а також заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 5 000 грн., заборгованість за кредитним договором № 2108344519550 від 24 березня 2021 року в розмірі 6 100 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 1 100 грн., а також заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 5 000 грн., а всього заборгованість за кредитними договорами 12 200 грн. (дванадцять тисяч двісті гривень)».

Рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року в частині стягнутого на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926)із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судового збору в розмірі 2 422,40 грн. скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 148,22 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Л.П. Никифоряк