Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №636/9947/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/9947/25 Провадження 2/636/260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа: Біржа нерухомості та основних фондів «Україна», про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , від 31.01.1998 року, укладеного ОСОБА_3 , яка діяла через брокера №2 біржового агентства «Центр» ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 , який діяв через брокера біржового агенства «Прима» ОСОБА_6 , зареєстрованого біржою нерухомості та основних фондів «Україна» за №Н7-124; та визнання за позивачами права власності на зазначений житловий будинок, по частині за кожним, в порядку спадкування за законом після смерті їх матері, ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначив, що 31 січня 1998 року між ОСОБА_3 , яка діяла через брокера №2 біржового агенства «Центр» ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 , який діяв через брокера біржового агентства «Прима» ОСОБА_6 (Покупець), укладено договір купівлі-продажу №Н7-124 від 31.01.1998, посвідчений біржою нерухомості та основних фондів «Україна», згідно п.1 якого Продавець продав, а Покупець купив житловий будинок АДРЕСА_1 . Умови договору сторонами виконані в повному обсязі. Набувши право власності померлий ОСОБА_5 разом із дружиною та дітьми: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зареєструвались за вказаною адресою. Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10.12.1991 в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів, ОСОБА_5 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На момент його смерті за даною адресою були зареєстровані та проживали разом із померлим: мати позивачів, ОСОБА_7 , та позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Малинівської селищної ради №08-12/2668 від 20.06.2025. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів, ОСОБА_7 , яка на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . На момент її смерті за даною адресою також були зареєстровані та проживали разом із померлою позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою Малинівської селищної ради №08-12/2667 від 20.06.2025. За життя ОСОБА_7 не оформила фактично прийняту спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_5 . Інших спадкоємців, крім позивачів, немає. 12 вересня 2025 року позивачами отримано лист-відмову завідуючої Чугуївської нотаріальної контори Харківської області Євгенії Дідік від 12.09.2025 вих. №1348/02-14, згідно якого їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ними не надано документи, які підтверджують право власності на спадкове нерухоме майно, та запропоновано звернутися до суду для визнання за ними права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Відповідно до положень ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї. У зв`язку з вищезазначеними обставинами позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право на розпорядження майном, у зв`язку із чим звернулися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 21.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивачів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити.

Від представника відповідача надійшло до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника селищної ради та ухвалення рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи до суду не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, заяв або клопотань від нього не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачів – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.02.2012.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 , який належить йому на підставі Договору купівлі-продажу №Н7-124 від 31.01.1998, зареєстрований 19.02.1998 в Чугуївському МБТІ та записаний у реєстрову книгу Д-3 за реєстровим номером 794.

На момент смерті ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . За даною адресою були також зареєстровані та проживали разом із померлим: дружина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його діти – позивачі у справі: донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Довідкою ЦНАП Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 08-12/2668 від 20.06.2025. Заповіту ОСОБА_5 не залишив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів – ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.02.2024, яка на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . На момент її смерті за даною адресою були зареєстровані та проживали разом із померлою її діти – позивачі у справі: донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Довідкою ЦНАП Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 08-12/2667 від 20.06.2025.

За життя ОСОБА_7 не оформила фактично прийняту спадщину після померлого чоловіка, ОСОБА_5 . Заповіту ОСОБА_7 не залишила.

Факт родинних відносин між померлими ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та позивачами у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.08.2024 та серії НОМЕР_4 від 03.02.2005.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дітьми померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а тому відносяться до спадкоємців першої черги за законом, відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 02.06.2025 за № 2025/007270447 та № 2025/007270846.

Інших спадкоємців судом не встановлено.

Таким чином, позивачі фактично прийняли спадщину після смерті батьків, зобов`язані здійснити оформлення прав на нерухоме майно, що входить до складу спадщини.

Позивачі звернулись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на їх ім`я на житловий будинок АДРЕСА_3 , однак 12 вересня 2025 року отримали лист-відмову завідуючої Чугуївської нотаріальної контори Харківської області Євгенії Дідік від 12.09.2025 вих. №1348/02 14, згідно якого їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ними не надано документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, так як наданий договір купівлі-продажу, укладений біржою нерухомості та основних фондів «Україна» №Н7-124 від 31.01.1998, оскільки згідно з вимогами статті 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку має бути посвідчений нотаріально. Інших підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом не встановлено. Також зазначено, що після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями є діти – ОСОБА_1 (донька), яка спадщину прийняла за заявою про прийняття спадщини за законом та ОСОБА_2 (син), який спадщину прийняв фактично відповідно до вимог ст.1268 ЦК України, оскільки фактично проживав разом із померлою на час відкриття спадщини (зведена спадкова справа за №250/2024).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальну дію з видачі свідоцтва про право на спадщину. Згідно частини третьої статті 47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.

Таким чином, встановленню підлягає факт належності ОСОБА_5 , шо помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент відкриття спадщини права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що 31 січня 1998 року між ОСОБА_3 , яка діяла через брокера №2 біржового агенства «Центр» ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 , який діяв через брокера біржового агентства «Прима» ОСОБА_6 (Покупець), укладено договір купівлі-продажу №Н7-124 від 31.01.1998, посвідчений біржою нерухомості та основних фондів «Україна», згідно п.1 якого Продавець продав, а Покупець купив житловий будинок АДРЕСА_4 – літня кухня, Д1 – сарай, В – сарай, В1 – сарай, у – вбиральня, N – паркан, N1 – ворота, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1200 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з п. 1.4. Договору, правовстановлюючим документом на житловий будинок продавця є свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Чугуївською ДНК від 26.11.1997, реєстраційний № 2071, яке зареєстровано в БТІ м. Харкова 02.12.1997, реєстраційний № 794, книга 8.

У п. 2 Договору зазначено, що продавець засвідчив, що відчужувана нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться.

Відповідно до п. 4 Договору, за домовленістю сторін будинок проданий за 5416,00 гривень.

У п. 9 Договору вказано, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Даний договір підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації (п.10 Договору).

Суд встановив, що договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями зареєстрований на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» 31 січня 1998 року за № Н7-124, підписаний сторонами та президентом біржі, та посвідчений печаткою.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що право власності ОСОБА_5 на зазначений вище будинок з надвірними будівлями в цілому зареєстровано 19.02.1998 в Чугуївському МБТІ та записано у реєстрову книгу Д-3 за реєстровим номером 794.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З рахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст. 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений та зареєстрований 31 січня 1998 року на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна», то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК Української РСР), Закон України «Про власність», Закон України «Про товарну біржу».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі ст. 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до статті 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зі статтею 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, за загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу житлового будинку підлягали нотаріальному посвідченню.

У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржи мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

У постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23) об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що «у статті 227 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. ЦК Української РСР не передбачалося обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа.

Крім того, у вказаній постанові об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виклала висновок про те, що «на рівні ЦК Української РСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК Української РСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі».

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Суд встановив, що договір купівлі-продажу нерухомості № Н7-124 від 31.01.1998 у судовому порядку не оскаржувався, в ньому зазначено повний опис житлового будинку та його вартість. Умови договору виконані сторонами у повному обсязі, реєстрація права власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу здійснена Чугуївським МБТІ.

Отже, правочин між сторонами по справі фактично відбувся і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України на час його вчинення. Зокрема, ОСОБА_5 , як покупець, виконав всі умови договору в повному обсязі, а саме: сплатив вартість нерухомого майна, що зазначено у договорі, прийняв його у власність та зареєстрував біржовий договір у Чугуївському МБТІ.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , укладений на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» 31.01.1998 між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , реєстраційний номер Н7-124, відповідно частини другої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), недійсним судом не визнавався, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачі не можуть реалізувати своє право на оформлення спадщини на нерухоме майно, оскільки біржовий контракт не відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі яких можуть вчинятись нотаріальні дії, а тому їх право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на спадкове майно.

Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 223, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа: Біржа нерухомості та основних фондів «Україна», про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 31.01.1998 між ОСОБА_3 , яка діяла через брокера №2 біржового агентства «Центр» ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 , який діяв через брокера біржового агентства «Прима» ОСОБА_6 (Покупець), зареєстрований біржою нерухомості та основних фондів «Україна» за №Н7-124.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області 18.10.2004 року, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та матері, ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області 16.03.2005 року, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Малинівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: Харківська область, Чугуївський район, с-ще Малинівка, вул. Соїча, буд. 5а, код ЄДРПОУ 04397000.

Третя особа: Біржа нерухомості та основних фондів «Україна», адреса місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 4 під`їзд, 3 поверх, код ЄДРПОУ 23331780.

Суддя: С.А. Оболєнська