Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №645/2891/24 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №645/2891/24

Суддя: Ульяніч І. В.

Справа № 645/2891/24

Провадження № 2/645/39/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі – Циганок В.М., учасники справи: представник позивача, відповідач ОСОБА_1 – не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач УСЗНА Немишлянського району ХМР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача неправомірно отримані бюджетні кошти у розмірі 39463,39 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.03.2023 відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до позивача - Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг та Декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, з питання призначення: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям. Умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (із змінами). Умови призначення і виплати Допомоги визначено Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1751. Відповідно до підпункту 2 п.10 Порядку №250 державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям не призначається, якщо особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням допомоги здійснили (покупку, платіж, внески, благодійну діяльність, надання позики) на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50000 грн. Відповідно до підпункту 2 п.35-2 Порядку №1751 державна соціальна допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо особи, які входять до складу сім`ї, протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям здійснили (покупку, платіж, внески, благодійну діяльність, надання позики) на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50000 грн. За результатами проведеної Міністерством фінансів України верифікації було встановлено, що Відповідач 10.06.2022 у відділенні № 49 АТ КБ «ПриватБанк» здійснив одноразову покупку на суму, що перевищує 50 000 грн. Тобто, правочин був здійснений протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням державних соціальних допомог. Відповідно Відповідач не мала права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям.

Ухвалою суду від 29.05.2024 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.10.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

23.05.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду від 02.10.2024 року.

Ухвалою суду від 17.06.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

28.07.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду від 17.06.2025 року.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримують, проти постановлення по справі заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без її участі не надала.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Немишлянського району ХМР з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій.

Як вбачається з поданої ОСОБА_1 декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, до складу членів її сім`ї входять: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 6)

Рішенням УСЗН Немишлянського району ХМР від 24.03.2023 року ОСОБА_1 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.03.2023 по 31.08.2023 в розмірі 6117,07 грн. щомісячно.(а.с. 7)

Рішенням УСЗН Немишлянського району ХМР від 24.03.2023 року ОСОБА_1 було призначено державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми з 01.03.2023 по 31.08.2023 в розмірі 3878,72 грн. щомісячно.(а.с. 7)

Так, судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.03.2023 року позивачем було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми.

Як на доказ проведення відповідачем операції на суму більш ніж 50000 гривень, позивач посилається на результати проведеної Міністерством фінансів України верифікації, якою було встановлено, що Відповідач 10.06.2022 у відділенні № 49 АТ КБ «ПриватБанк» здійснив одноразову покупку на суму, що перевищує 50 000 грн. При цьому позивач не надав суду належним чином завірену інформацію про проведення та результати проведеної верифікації, на яку посилається (а.с.8)

Як вбачається з повідомлення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який здійснює нарахування і виплату допомог, розраховано переплату бюджетних коштів ОСОБА_1 , що склала за період з 03.03.2023 по 30.06.2023 в розмірі 24073,63,00 грн. та за період з 02.03.2023 по 30.06.2023 у розмірі 15389,76 грн.

Рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги малозабезпеченим сім`ям та державну соціальну допомоги сім`ям з дітьми матеріали справи не містять.

Управління направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Управління надміру виплачені кошти у загальному розмірі 39463,39 грн.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 23.05.2025 року, на ухвалу суду про витребування доказів, за період 10.06.2022 року платіжу в касі відділення №49 за адресою: АДРЕСА_1 , на суму більше 50000,00 грн. за клієнтом ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , не знайдено.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 23.05.2025 року, стосовно рахунків ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 . За підсумками пошуку операцій, які здійснювались 06.10.2022 року клієнтом: знайдено тільки 4 операції по 1 рахунку клієнта і все це витрати в торгових точках/покупка товарів/послуг.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2811-XII, сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до статті 18-1 Закону України № 2811-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

В статті 18-2 Закону № 2811-XII зазначено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 18-4 Закону №2811-XII виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Припинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Аналогічні приписи містять і пункти 33, 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751).

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Зазначена допомога призначається на кожну дитину.

Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку; 5) копія свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до підпункту 2 п.35-2 Порядку №1751 встановлено, що допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: особи, які входять до складу сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати перевищує 50 тис. гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям, є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надаються з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Згідно практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав, що відповідачу неправомірно було призначено та виплачено державну соціальну допомогу одиноким матерям з 01.03.2023 по 31.08.2023 року у розмірі 39463,39 грн., оскільки за результатами проведеної верифікації позивачем було встановлено, що відповідач 10.06.2022 року у відділені №49 АТ КБ «ПриватБанк» здійснив одноразову покупку на суму, що перевищує 50000 грн.

Разом з тим, на підтвердження зазначених обставин позивачем належних доказів суду не надано, з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 10.06.2022 року платіжу в касі відділення №49 на суму більше 50000 грн. за клієнтом ОСОБА_4 не знайдено .

Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, доказів в підтвердження здійснення операції на суму більш ніж 50000 гривень, суд не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, з врахуванням соціального статусу відповідача, наявності на утриманні двох малолітніх дітей, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки в позові відмовлено, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Немишлянським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо позивача: Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, адреса: 61060, м.Харків, проспект Льва Ландау,48, код ЄДРПОУ: 03196653;

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення складено 01.04.2026 року.

Головуючий – суддя І.В.Ульяніч

Оригінал: reyestr.court.gov.ua