Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №644/9836/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/9836/25

Провадження № 2/644/1439/26

01.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника – адвоката Журавльова С.Г., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11.08.2025, звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК Єврокредит», якому перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021, укладеного між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 24 220 грн 27 коп. Крім того просить стягнути з відповідачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.05.2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № TDB.2021.0083.14079 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі – Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Однак відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків не виконала, у зв`язку з чим згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 у позичальника сформувалась заборгованість перед банком у загальному розмірі 24 220 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 8 404 грн 25 коп., заборгованість за відсотками – 15 816 грн 02 коп.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021.

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021. Посилався, що згідно з розрахунком заборгованості відповідачки - боржниці за Кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021, сформованим АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість становить в загальному розмірі 24 220 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 8 404 грн 25 коп., заборгованість за відсотками – 15 816 грн 02 коп. Зауважував, що всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року позовна заява прийнята, провадження відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

18 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки – адвоката Ястребової Є.Б., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АХ від 1300207 від 28.10.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що сторона відповідачки вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених в ньому. Зокрема зазначає, що належним і допустимим доказом є кредитний звіт Українського бюро кредитних історій від 29.10.2025, у якому чітко зазначено відсутність поточної та простроченої заборгованості за договором TDB.2021.0083.14079; відсутність розрахунку заборгованості: позивач надав лише виписки з банку, які не містять детального розрахунку, і фактично переклав на суд обов`язок самостійно вирахувати заборгованість; не доведений перехід права вимоги, а саме, що відповідач та його кредитний договір були включені до лоту аукціону від 09.07.2024, а тому не встановлено перехід права вимоги до відповідачки; надані позивачем договори та витяги з додатків не дозволяють відстежити весь ланцюг переходу прав; відсутність документів кредитної справи, які повинні бути долучені до матеріалів цивільної справи в обов`язковому порядку. На підставі викладеного у відзиві просять у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 74-78).

01 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Журавльова С.Г. надійшла відповідь на відзив, згідно якої сторона позивача наполягає на позовних вимогах, просить задовольнити з підстав, викладених в ній, які аналогічні викладеному в позовній заяві. Крім того зауважує, що доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором, або власного розрахунку, відповідачем не надано. Кредитний звіт з Українського Бюро Кредитних історій не є належним доказом, у зв`язку з тим, що він не відображає повну інформацію з кредитної історії; подавати інформацію до Бюро можуть лише користувачі, що уклали з ним Договір; укладення Договору з Бюро та подання інформації є правом, а не обов`язком; Кредитний звіт повинен бути оформлений належним чином. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що нею погашено у повному обсязі заборгованість, підтвердженням чого є кредитний звіт від 29.10.2025, наданий Українським бюро кредитних історій, однак до відзиву на позовну заяву не долучено будь-якого доказу виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором. На підставі викладеного вважає, що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а неведені у відзиві доводи відповідача є безпідставними (а.с. 95-102).

В судовому засіданні 19 лютого 2026 року представник відповідачки – адвокат Ястребова Є.Б. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи доводи, аналогічно викладеному у відзиві.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

30 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Журавльовим С.Г. подано заяву про розгляд справи без його участі.

16 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідачки – адвокат Ястребова Є.Б. подала клопотання про проведення судового засідання без участі сторони відповідачки; просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «Мегабанк» із Заявою-Договором (індивідуальна частина) № TDB.2021.0083.14079 від 20 травня 2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, у якій просила відкрити на її ім`я поточні рахунки: в гривні, доларах США, у Євро та надати платіжну картку міжнародної платіжної системи (а.с. 13-18).

Згідно з п. 1. Заяви-Договору ОСОБА_1 підписанням цієї Заяви-Договору беззастережно підтвердила: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com.; згоду з умовами Договору, а також положення усіх додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви – Договору, підписанням якої клієнт приєднується до Договору в цілому.

Відповідно до умов пункту 2. Заяви-Договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США) № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану).

Пунктом 4 Договору погоджено, що Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту – 273 293 грн; строк кредиту – 12 місяців; процентна ставка базова 56 %; пільговий період 62 днів; процентна ставка у пільговий період 0,0001%; тип кредиту – кредитна лінія; мета кредиту – споживчі цілі; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % річних – 87,30%.

Пунктом 8 Заяви-Договору визначено, що строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмеженою.

Згідно п. 11 Заяви-Договору клієнт підтверджує та запевняє, що ця Заява-Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так і в інших частинах Договору.

Вказана Заява-Договір підписана ОСОБА_1 власноруч. У Заява-Договорі міститься відмітка банку з підписом уповноваженою банком особи про видачу платіжної картки та ПІН конверту 20.05.2021, № картки – 4653694320529912.

Крім того, ОСОБА_1 власноруч 20.05.2021 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому містяться умови кредитування, аналогічно викладеному в Заяві-Договорі № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 (а.с. 23-24).

Як убачається з виписок по особовим рахункам за період з по 20.05.2021 по 02.12.2022, та з 03.12.2022 по 03.09.2024, АТ Мегабанк відкрив ОСОБА_1 поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідачки в межах ліміту кредитної лінії. Також убачається, що відповідачка, в свою чергу, користувалась кредитними коштами, частково виконувала зобов`язання за умова кредитного договору.

Згідно з довідки-розрахунку, складеної АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 станом на 03.09.2024 складає 24 220 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 8 404 грн 25 коп., заборгованість за відсотками – 15 816 грн 02 коп. (а.с. 27).

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с. 28-29).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (п. 1 Договору) (а.с. 30-35).

Відповідно до п. 4 вказаного договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Оплата за договором №GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 (а.с. 36).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 у загальному розмірі 24 220 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 8 404 грн 25 коп., заборгованість за відсотками – 15 816 грн 02 коп. (а.с. 37).

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 38-41).

Пункт 2 Договору №1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

Згідно з платіжними інструкціями №1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025, № 1822 від 22.09.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти (ціну договору) в призначені платежу зазначено: аванс/оплата згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-кассове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ (а.с. 42).

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 у загальному розмірі 24 220 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 8 404 грн 25 коп., заборгованість за відсотками – 15 816 грн 02 коп. (а.с. 43).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 підписано відповідачкою власноруч, він містить основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування, з якими ОСОБА_1 була ознайомлена та погодилась з ними. Крім того, як вбачається з виписок з її особового рахунку за період з 20.05.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритим відповідачці в АТ «Мегабанк», користувалась кредитними коштами.

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором АТ «Мегабанк» свого обов`язку за кредитним договором.

Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 в загальній сумі 24 220 грн 27 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 8 404 грн 25 коп. та заборгованості по сплаті відсотків в сумі 15 816 грн 02 коп.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідачка порушила умови кредитного договору та норми законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 ТОВ «ФК Єврокредит».

Щодо твердження сторони відповідача у відзиві на позов про те, що належним і допустимим доказом є кредитний звіт Українського бюро кредитних історій від 29.10.2025, у якому чітко зазначено відсутність поточної та простроченої заборгованості за договором TDB.2021.0083.14079, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. ст.12,13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак до відзиву на позов стороною відповідачки взагалі не додано жодного письмового доказу в підтвердження їх заперечень, зокрема кредитний звіт Українського бюро кредитних історій від 29.10.2025, у якому зазначено відсутність поточної та простроченої заборгованості за договором TDB.2021.0083.14079, на який вони посилаються.

Але суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» кредитний звіт - сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії.

За правилами ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

Бюро має право отримувати відомості та інформацію, що зазначені у частині першій цієї статті, на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем.

Відтак, відповідно до системного тлумачення норм Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» звіт УБКІ носить інформаційний характер.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відтак, належним доказом виконання зобов`язань є банківські виписки по рахункам, квитанції (платіжні інструкції) позичальника стосовно оплати заборгованості.

Позивачем разом з позовною заявою надано виписки по рахунках відповідачки, в яких відображені як зарахування кредитних коштів, так і використання відповідачкою коштів у межах встановленого їй кредитного ліміту.

З огляду на викладене, звіт Українського Бюро Кредитних Історій, як доказу відсутності у позичальника боргу перед позивачем не є належним доказом.

У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку ані первісному кредиторові, ані ТОВ «ФК «Єврокредит».

Доводи сторони відповідачки щодо не доведення переходу права вимоги до позивача спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, сформованого 09.07.2024, згідно якого переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»; договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, згідно якого від АТ «Мегабанк» перейшло ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» право вимоги до боржників Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, зокреса до кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021; витягом з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024; Договором № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, згідно якого від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржників, зокрема до відповідачки за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021; витягом з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Щодо інших доводів сторони відповідачки суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Надані стороною позивача докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 в повному обсязі на користь позивача у загальному розмірі 24 220 грн 27 коп., що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачки витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит»; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги» № 12124447 від 14.08.2025; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04.07.2024 видане Журавльову С.Г.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, письмові заперечення сторони відповідачки щодо розміру витрат на правничу допомогу, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

З позовної заяви вбачається, що вона подана представником позивача через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача, в тому числі адвокат Журавльов С.Г. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0083.14079 від 20.05.2021 у розмірі 24 220 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять) грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 8 404 грн 25 коп., заборгованість за відсотками – 15 816 грн 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати по сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп . та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 01.04.2026.

Суддя В.О. Попова